Український футбол початку 90-их – справжній клондайк талантів та цікавих особистостей. Багато з них так і залишилися в історії не до кінця розкритими та реалізованими і навіть таємничими. Найкращий бомбардир сезону 1994/1995 Арсен Аваков якраз один із таких.
"Я вперше побачив його в Москві, – згадує Шота Нішніанідзе, рідний брат творця легендарного шепетівського Темпа, Джумбера Нішніанідзе. – Він тоді виступав за Локомотив. Відверто кажучи, там на нього не розраховували. Аваков – футболіст із великої літери. Спочатку його ставили в захист, і Арсен плакав: "Я – нападник! Я не можу грати в захисті".
Футбольний шлях Авакова розпочинався у рідному Душанбе. Арсен виховувався у провідній таджицькій спортшколі – ДЮСШ Памір. Невдовзі хлопця запросили в дубль, а у 1990-му він дебютував в основному складі і зіграв кілька матчів у Вищій союзній лізі поруч із досвідченими Мухамадієвим, Рахімовим, Фузайловим та Манасяном.
Parimatch – драйвер розвитку українського спорту. В портфелі партнерських проектів бренду – вісім клубів представників УПЛ (Шахтар, Десна, Маріуполь, Львів, Верес, Чорноморець, Металіст 1925, Дніпро-1), Федерація баскетболу України, Українська хокейна ліга та інші.
Parimatch є лауреатом великої кількості світових і всеукраїнських премій: "SBC awards", "Effie Awards", "Людина Року" та інших. Бренд активно розвиває соціальні проекти в рамках діяльності фонду Parimatch Foundation.
Джумбер Нішніанідзе та Леонід Ткаченко / фото з архіву
На початку 90-х у Таджикистані спалахнула війна, яка суттєво вплинула на усі сфери життя, у тому числі, й на футбол. Транзитом через Локомотив Юрія Сьоміна Аваков перебрався у Шепетівку. "Хотів завезти рідних подалі від війни, – пояснював своє рішення Арсен. – Крім того, за Темп тоді грали чемпіони СРСР Георгій Кондратьєв та Сергій Гомонов. Було цікаво опинитися в одній команді з такими футболістами".
Саме на Хмельниччині відбулося футбольне перепрофілювання Авакова. Усе завдяки головному тренеру Темпа Леоніду Ткаченку, який також доклався до формування братів Капанадзе та Сергія Скаченка.
Аваков (крайній ліворуч у верхньому ряді) у складі Темпу / фото з архіву
Грузинський легіонер шепетівської команди Юрій Габіскірія згадував, як Аваков приїхав у команду в статусі правого захисника. Підтверджує цю тезу і його земляк воротар Гоча Жоржоліані:
Одного разу Ткаченко, спостерігаючи за грою Авакова зі сторони, сказав: "Він м’яча не може відібрати, нічого йому не вдається…" Вирішив наш наставник відрядити його в напад. Картина суттєво змінилася – Арсен з перших хвилин почувався, як риба у воді. У нього був прихований бомбардирський талант.
Спершу у Памірі Аваков діяв на позиції нападника, а потім через брак оборонців Арсеном закрили вакантну позицію. Вже в Україні відбулося повноцінне переродження форварда.
Сам Аваков запевняє, що у запорізьке Торпедо переходив все ще у статусі правого оборонця: "До речі, це було моєю категоричною умовою. Сім турів зіграв на своєму місці. В обороні все гаразд, але забиваємо катастрофічно мало. Підходить тренер і каже: "Дуй вперед". А нападника в захист опустив".
Загалом у Шепетівці Аваков провів два сезони: один у Першій лізі, один – у Вищій. Сезон 1994/1995 він розпочав у запорізькому Торпедо, яке тоді фінішувало на високому для себе 7-му місці.
З першої спроби Арсен забив 21 гол у 33 матчах! В історії усіх чемпіонатів України лише чотири рази найкращий бомбардир сезону перевершував сезонний результат Арсена Авакова (Ребров, Шацьких та Алекс Тейшейра – по 22, Мхітарян – 25).
Арсен Аваков / фото із соцмереж
Неймовірно, та перший гол у тому сезоні Аваков записав до активу лише у 10-му турі! Торпедівський бомбардир часто забивав з пенальті та утворив чудову зв'язку з нападником Романом Бондаренком, який завершив сезон з показником у 8 голів.
Новий чемпіонат Аваков ще розпочав у Запоріжжі, однак взимку перебрався в інше Торпедо – московське. Щоправда, клуби не могли домовитися щодо умов трансферу (запоріжці начебто вимагали 120 тисяч доларів), процес затягнувся і за нову команду Аваков зіграв після тривалого простою. У всякому разі Арсен більше не демонстрував такої чудової результативності і змінив кілька команд у чемпіонаті Росії (хоча і виграв бронзу з Торпедо). Проте тієї особливої магії, яка була у Запоріжжі, Аваков більше ніколи не демонстрував.