Пропоную абстрагуватися від футбольного сьогодення на кілька хвилин і поринути в часи, коли в Україні тільки зароджувалася секція копаного м’яча.
Через постійну заклопотаність моя увага часто розсіяна і мені складно запам’ятати багато речей, особливо тих, які є насправді цікавими. Однак, коли я про них пишу, вони чітко влягаються в голові. Історія галицького футболу мене, як галичанина, завжди цікавила глибинно і для того, аби "заразити" цією темою також вас, розповідатиму про зародження найпопулярнішого світового виду спорту в Україні на сторінках свого блогу. Сьогодні поговоримо про зародження секції копаного м'яча в Галичині.
Історія галицького футболу – це історія українського, польського, єврейського, австрійського і, навіть, канадського футболу. Долі сотень знаних колись у світі громадських діячів, військових, митців, і, зрештою, спортсменів нерозривно пов’язані з галицьким футболом. Відомо, що саме зі Львова на всю Україну і чи не на всю Східну Європу поширились такі види спорту як хокей, ватерполо, стрільба з лука (саме в столиці Галичини вперше був проведений чемпіонат світу і Європи по стрільбі з лука). Родоначальниками футболу традиційно вважають англійців, хоча недавно про свою першість безпардонно посмів заявити Парагвай. Галичани, з яких завжди кепкують про їхнє бажання також бути у всьому першими, не претендують на звання краю, в якому зародився футбол у світі. Та в Україні вперше футбольний матч було зіграно точно тут, у Львові.
Ця дата знайома усім – 14 липня 1894 року. Саме того дня у Львові відбувся поєдинок між місцевою командою "Сокіл" та збірною Кракова, який господарі виграли − 1:0. Гра проводилась в рамках програми другої Галицької загальнокрайової виставки досягнень. Для показових гімнастичних вправ і футбольного матчу (який тоді називали "вправою з м’ячем") ще в травні 1894 року в Стрийському парку збудували стадіон із полем 100 на 120 метрів та трибунами на 7 000 місць. Журналіст Рудольф Вацик (за сумісництвом – засновник першого Кола спортивних журналістів у Львові) у своїй книжці "Спортивні спогади" відкриває для нас автора першого гола на львівській землі, учня другого класу вчительської семінарії Володимира Хомицького, якому було лишень шістнадцять років.
Зрозуміло, що то був поєдинок зовсім не наближений до того, що ми сьогодні називаємо футболом. Ні глядачі, ні самі учасники матчу толком не розуміли правил гри. Єдине вони знали напевне: кулю потрібно загнати між прапорцями на половині поля суперника. Дії гравців були настільки смішними, що викликали регіт у вболівальників.
Чому ця подія трапилась саме у Львові – цілком піддається поясненню. Місто тоді було столицею Галичини та Володимирії, яка входила на федеративних засадах до складу Австро-Угорської імперії, в якій культура, на відміну від Російської імперії, розвивалась наповну у всіх планах. Вперше опис футбольної гри і її основних правил знаходимо у книзі "Гімнастичні ігри шкільної молоді", яку видав в 1891 році викладач вчительської семінарії у Львові Едмунд Ценар. В одній зі своїх наступних робіт Ценар розповідає, як у 1892 році група вчителів продемонструвала "гру" за цими правилами. Ймовірно, після проведеного першого офіційного матчу довкола футбольного м’яча збиралось ще більше молоді. Хоча в тодішній пресі згадок про це немає, про футбол ніби забули. І тільки за рік до кінця дев’ятнадцятого століття на шпальтах видання "Газета спортова" розміщена світлина із сімнадцятьма футболістами. Серед них – головний редактор цієї газети Казімеж Ґамерлінґ, знатний у минулому спортивний журналіст, а також доктор Євґеніуш П’ясецький – активний пропагандист футболу; решта присутніх на фотографії – учні четвертої гімназії. Починаючи з 1900-го року "Газета спортова" все частіше розміщує репортажі з футбольних матчів. У цей час зароджуються у Львові перші футбольні клуби…