Говоримо про спад у грі та результатах донецького "Шахтаря" в другій половині 2011 року.
Після перемоги в Кубку УЄФА, як відомо, донецький клуб сенсаційно вилетів на початку сезону-2009/2010 з Ліги чемпіонів, поступившись ще у кваліфай-раунді румунській "Тімішоарі". Реабілітація була миттєвою: "гірники" в тому ж сезоні виграли чемпіонство, а в наступному добрались до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, знову прославивши Україну на клубному рівні у Європі, та ще й зробили золотий дубль в УПЛ. Але настав новий сезон і "Шахтар" ще раз потрапляє в "піке": останнє місце в групі ЛЧ і непереконливий виступ в чемпіонаті. Що далі - черговий реванш чи нові поразки?
Наїлись розкішшю
Тренер відповідає за результат, тому цілком справедливо, що під час першої половини сезону-2011/2012 на Мірчу Луческу вболівальники "Шахтаря", немов карпатські мольфарі, надсилали тисячі не дуже хороших побажань (які, на жаль, буквально на днях ледь не перетворились в трагедію).
У "Шахтаря" восени була криза і це відображалось як на результатах в Європі, так і в чемпіонаті. Навіть коли "помаранчево-чорні" громили в УПЛ своїх опонентів, не відчувалось тієї потужності, тої колишньої міці в грі донеччан, що цілком логнічно виливалось у провали в Лізі чемпіонів. І скільки б там Містер не "переводив стрілок" на арбітрів і травми ключових гравців, діагноз був очевидним — команда не та, що була ще навесні. Як згодом виявилось, проблема була зовсім не у фізичних кондиціях футболістів, а, як це часто буває, в психології. Можна припускати, що "Шахтарю" потрібна була "встряска", перезавантаження, якого консервативний Мірча Луческу не допустив.
Чимало футболістів клубу вже просто "пересиділи". Зокрема, це стосується бразильців — Жадсона, Фернандінью, Адріано, навіть тих же молодих Кости та Вілліана, за якими полюють скаути провідних клубів Європи. Вони здобули всі можливі титули в України, достатньо заробили тут, показали себе в Європі, чому б не спробувати себе на вищому рівні. Одначе зрозуміла і позиція іноземних клубів, не кожен з яких може собі дозволити підняти трансферну вартість та заробітну платню згаданих гравців.
Інша ймовірна причина незадовільних виступів чемпіонів України — літня трансферна пасивність "Шахтаря". Тут знову вся провина лежить на Луческу, який заявив, що гучних придбань не потрібно робити, адже головне, що є стабільний кістяк. В підсумку, з чотирьох літніх поповнень, крім Рибки, ніхто так і не заграв. Селезньов ставав основним деколи в матчах чемпіонату України, Дентінью здебільшого виходив на заміну, а от Алан Патрік, ймовірно, матиме змогу розкритись лишень в новому році, коли з'являться "вакансії".
В дискусіях футбольних фахівців доводилось чути думку про те, що на бразильцях не можна побудувати далекоглядної стратегії клубу. Вони можуть принести результат на рік-два, три — максимум. Після цього їх потрібно позбуватись, поки не натворили лиха. "Шахтарю", який базується на виконавцях саме з Бразилії, потрібно бути акуратнішим в цьому аспекті. Втім, кращого спеціаліста і знавця бразильського футболу, аніж Луческу, в Донецьку точно не знайти. Тому він знає точно, що і як робити.
Сам собі лікар
Інші команди змінюють тренерів для того, аби вивести клуб з депресії, однак Рінату Ахметову цього робити не доводиться. Мірча Луческу як досвідчений вовк (вірніше, "лис", як його називають колеги) завжди має рецепт виходу із будь-якої ситуації. Це він доводив, власне, і раніше, коли команда "вирулювала" із турбулентності. Втім, румунському фахівцеві доведеться ще попрацювати над своїм помилками, аби в "Шахтаря" не траплялось перепадів. З іншого боку, спади бувають у всіх. Та й в "гірників", якщо придивитись, не така вже й утопічна ситуація. До лідируючого місця лише один пункт відставання (плюс гра вдома з "Динамо"), в Кубку донеччани теж ще в грі.
Після болючої поразки від "Порту" (0:2), яка залишила всіх шансів "помаранчево-чорних" на єврокубкову весну, "Шахтар" зібрався і видав блискучу серію із чотирьох поспіль перемог із загальним рахунком 16:0. Це лише довело, що "Шахтар" був в кризі виключно психологічній, однак ніяк не функціональній. Лучесу не вичерпав себе ще в Донецьку. І судячи із тих повідомлень в пресі, які давав до аварії Містер, в нього наснаги вистачить ще на кілька сезонів.
Вдома — без 12-го гравця
У 2011-му році команда, на яку в УПЛ найбільше ходять вболівальники, залишилась без підтримки. Тільки клуб наприкінці минулого сезону залагодив конфлікт з ультрас, які обурювались великій кількості легіонерів в команді, як фанати у 2012 році зникли зі своїх трибун під час домашніх матчів. Причина — начебто репресії збоку правохоронних органів за сповідування донецькими ультрас націоналістичної ідеології (пронесення червоно-чорних прапорів, банери з Шухевичем і т.п.). Зрештою, оголошений бойкот фанатами призвів до негативних результатів команди і клуб заступився за своїх найактивніших прихильників. Вони повернулись на свої місця — команда заграла.
В світлі збільшення напруженнями між представниками силових структур і фанатами через наближення Євро-2012, поступок керівництва "Шахтаря" має бути уроком для інших команд. Уроком того, як клуб повинен обстоювати власного вболівальника перед будь-ким. Вони не відхрестились і не залишили їх напризволяще, а вникнули в суть справи, чим заслужили тільки на аплодисменти. Менеджмент у "гірників", звісно, на високому рівні і далеко попереду інших вітчизняних команд у багатьох аспектах.
Фігура
У "Шахтаря" під час всіх ігор незмінно стабільно сильну гру демонстрував, мабуть, один гравець — Вілліан. Цей бразилець став справжньою "десяткою" команди, яскраво вираженим лідером. Провали і підйоми траплялись і в Срни, і у Фернандінью, і в Жадсона, а от Вілліан постійно вів за собою колектив, чим заслужив таке визнання.
Відкриття
Так як в останні сезони складаються результати в "Шахтаря", подібними перепадами, тільки в більших масштабах, виходить кар'єра Олександра Рибки, який з висоти київського "Динамо" опустився до кіпера дублю, потім ледь не вбив себе як футболіста взагалі, але через київську "Оболонь" зумів себе відстояти і повернувся на Олімп. Луческу брав Рибку як резервіста П'ятову, однак одразу став першим номером в команді, увірвався до складу національної збірної України, відстояв кілька шикарних матчів, серед яких два проти "Зеніту". Спершу фанати "кротів" із осторогою поставились до голкіпера-динамівця, втім Рибка не тільки присягнув на честь "Шахтареві", але й став кумиром вболівальників.
Важко повірити, проте правда. Провівши все життя в "Шахтарі", у віці 32-х років проявив себе лівий бек В'ячеслав Шевчук. Слава витіснив з основного складу Развана Раца і зумів аж в цьому сезоні нарешті забити за команду, причому зробив це аж три рази! Ось так, панове, ніколи не можна когось списувати раніше потрібного часу.
Розчарування
Які проблеми в збірної України, такі негаразди і в чемпіона країни, тим більше, якщо йдеться про захисну лінію, основу якої склають в "Шахтарі" саме українці. Провальною перша половина сезону вийшла у Дмитра Чигринського, який заліковував травму, а також в Олександра Чижова, на чиї плечі впало завдання замінити Дмитра. Однак Чижов передбачувано з цим не справився - дались взнаки відсутність практики і хвилювання. Зрештою, на обох списали домашню нічию із "Зенітом" і звинуватили ледь не у всіх земних гріхах. Та чи справедливо?..
Іншим нещасливцем виявився співвітчзник Мірчі Луческу — Разван Рац. Румун поступився, як вже зазначалось, місцем в складі Шевчуку, а з'являвшись на полі, не показував того солідного футболу, до якого привчив донецького вболівальника.
Топ-матч
Під час кризи "Шахтаря" виділився яскраво один матч, який "гірники" проводили вдома проти луцької "Волині". Тоді лучани запропонували чинним чемпіонам відкритий футбол, за що поплатились 5-ма пропущеними голами. Глядачі побачили шість забитих голів, багато голльових моментів, так що глядачам ця гра мала запам'ятатись своєю видовищністю та результативністю.