Ювентус знову покликав Массіміліано Аллегрі керувати командою. "Футбол 24" розповідає, до чого призвели тренерські експерименти туринців.
Ювентус сам собі головний ворог
Існує теорія, що надмірно сите життя розслабляє. Воно сприяє появі ліні, яка, своєю чергою, не дозволяє помітити момент, коли все починає летіти шкереберть. Впевненість, що все вдасться пофіксити, занадто велика, щоб вчасно розгледіти катастрофу. Якщо тривалий час перебувати у середовищі без конкуренції, то й справді можна увірувати у власну непогрішність. Здавалося, варто лишень вкотре змахнути чарівною паличкою, і все знову налагодиться. До чого уся ця лірика? А чи не здається вам, що саме у такій ситуації опинився Ювентус?
Ювентус хитро оголосив про повернення Аллегрі
Туринці дев'ять років поспіль не віддавали трон у Серії А. У більшості випадків перемога була безапеляційною. Лічені рази конкуренти нав'язували боротьбу до самого кінця чемпіонату. І це у лізі з Ромою, Міланом, Інтером, Наполі та Лаціо, які досі позиціюють себе як топ-клуби. А ще ж є Аталанта, якою захоплюється уся Європа. Фантастика! У сучасних реаліях таке домінування сприяє лише збільшенню власних можливостей. Футбольний бізнес влаштований так, щоб сильніші ставали іще сильнішими, формуючи прірву між ними та скромнішими клубами. Майже декада у статусі найсильнішого на Апеннінах призвела до того, що у Ювентуса зникли реальні конкуренти як на футбольному полі, так на рівні клубу як інституції.
"Стара синьйора" дозволяла собі скуповувати ледь не усіх найкращих та найперспективніших гравців Італії. Допомогло й те, що представники цієї нації неохоче їдуть в іноземні чемпіонати. Мало хто з цих "проспектів" отримав бодай шанс у першій команді, а ще менше в ній залишилися. Зате й конкурентам не дісталися. В останніх, щоправда, і своїх проблем вистачало. Саме через це Ювентусу доводилося самому шукати собі виклики. Виграти Скудетто з гігантським відривом? Легко! Пустити когось на перше місце, а потім видати приголомшливу переможну серію? Не проблема! Тримати переслідувача відразу за спиною, щоб на фініші жорстко прибити в очному матчі? Завиграшки! Може, купимо пристарілу зірку, яка повністю зламаю структуру гри? Навіть це працює. А нумо призначмо тренером людину абсолютно без досвіду. Що ж такого може статися!? Сюрприз...
Проблема зовсім не в Пірло
Вже у березні Ювентус фактично попрощався з мріями про ювілейне Скудетто поспіль та вилетів із Ліги чемпіонів. Залишився лише фінал Кубка, де на "Стару синьйору" чекала спрагла до перемог Аталанта. Трофей вдалося взяти, але глобально це нічого не змінює. Сезон, без сумнівів, провалений. Найлегше у цій ситуації було б у всьому звинуватити головного тренера. Ба більше, італійська преса на початку весни писала, що клуб навіть розглядає дострокове припинення співпраці з Пірло. Вистачило розсудливості цього не робити. Звісно, Андреа мусить відповідати за результат, але винен не лише він. Туринці вже давно рухалися туди, де зараз опинилися.
Для керівництва "б'янконері" сам футбол останнім часом відійшов на другий план. У пріоритеті – побудова бренду. Ще під час трансферу Кріштіану Роналду більше говорили про миттєве збільшення кількості підписників у соцмережах та рахували гроші від проданих футболок, ніж оцінювали шанси на перемогу в такій бажаній Лізі чемпіонів. Зрештою, як показав подальший розвиток подій, правильно робили. Запрошення Пірло теж було більше іміджевим рішенням. Ювентусу дуже хотілося опинитися у когорті суперклубів з подібною спадковістю. Проте, в Турині не врахували один момент. Гвардіола і Барселона, Зідан та Реал, Флік і Баварія, Сульшер та "червоний" Манчестер – усі вони не могли бути рольовою моделлю для Пірло. Адже у Андреа на момент призначення було 10 (десять) днів(!) тренерського досвіду та жодного проведеного матчу. Коли намагаєшся заскочити в останній вагон, спершу переконайся, чи це взагалі твій потяг!
Очевидно, Ювентус повівся занадто зухвало, недооцінивши Інтер. Це, між іншим, дуже дивно. Кому, як не туринцям, знати вміння Антоніо Конте досягати своїх цілей за будь-яку ціну. Можна було б шукати символізм у тому, що цей фахівець розпочав еру "біло-чорних" і він же її завершив. Однак клуб підписав собі вирок сам. Бренд виявився не настільки потужним, щоб функціонувати без підкріплення результатами. Особливо це стосується міжнародної арени. Завоювати США (там перший серед італійських клубів – Мілан) не допоміг навіть трансфер Вестона Маккені, а у такому бажаному Китаї Ювентус поступається обом міланським грандам. Навіть на внутрішній арені помітна негативна динаміка. Прорахунки у стратегії очевидні, але наслідки можуть бути ще гіршими.
Гроші, гроші, гроші
Єдина сфера, де тактика клубу спрацювала – медіа. Завдяки трансферу Роналду та зарплаті португальця за Ювентусом закріпилося реноме багатіїв. Так, в Італії ніхто стільки не заробляє, але й ніхто стільки не витрачає. Зарплатний фонд туринців у вже минулому сезоні становив 236 мільйонів євро (минулого року було на 50 млн більше). У другого Інтера, який і став чемпіоном, майже на сто млн менше, а гравці Аталанти сумарно заробляють лише трохи більше 42-х мільйонів. Важливо – це цифри "чистої зарплатні", клуби додатково покривають податкові виплати, ставка за якими може відрізнятися. Додамо лишень, що у топ-10 гравців з найвищою зарплатою в Серії А половину місць посіли футболісти "Старої синьйори".
Така фінансова політика разом із незадовільними спортивними результатами та неможливість значно збільшувати прибутки в умовах пандемії призвели до збільшення загальної суми збитків. Ювентус є одним із найбільших боржників серед європейських топ-клубів. Наразі дефіцит сягає 458 млн євро. Лише за перший квартал 2021-го сума боргу зросла на 113 млн, а прогноз на рік наближається до двох сотень мільйонів. У Серії А гірша ситуація у Роми (552,3 млн) та Інтера (630,1 млн). Щоправда, міланці за останні чотири роки демонструють найпозитивнішу динаміку, тоді як римляни та туринці лише погіршують своє становище.
Минулого літа вдалося заробити на трансферах майже 167 млн євро, не втративши при цьому важливих гравців. Продавати доведеться і майбутнім літом, але жертвами Дугласа Кости та Маттіа Де Шільйо, які й так перебували у оренді в Баварії та Ліоні відповідно, все не обмежиться. Цього занадто мало, тому доведеться прощатися з низкою гравців нинішнього складу, серед яких навіть важливі виконавці. Насамперед у пресі лунають імена Меріха Деміраля, Алекса Сандро, Адріана Рабйо, Арона Ремзі, Вестона Маккені та Федеріко Бернардескі. Не виключено, що піде хтось із великих зірок.
Ювентус не проти позбутися Роналду та його величезної зарплати (найвищої у Серії А). Туринці готові відпустити португальця за сміховинні 20 з гаком млн. Саме така сума від трансферу Кріштіану значиться на балансі. Проблема полягає в тому, що охочих здійснити такий розмін просто немає, тому форвард, швидше за все, продовжить бути фінансовим тягарем для туринців. Подібний сценарій наближав до виходу Пауло Дибалу. Контракт аргентинця чинний ще рік, а щодо нового поки не вдається домовитися. Форвард вимагає суттєвого підвищення зарплати та відхилив кілька варіантів угоди. Ба більше, останню пропозицію відкликав уже сам Ювентус, адже після аналізу фінансового стану зрозумів, що не потягне такі витрати. Дибала, між іншим, найдорожчий гравець Серії А. Потенційний трансфер може солідно поповнити проблемний бюджет "б'янконері". Однак повернення Массіміліано Аллегрі блокує цей сценарій. Зберегти Дибалу – одна з головних вимог фахівця.
Ліга чемпіонів – рятівний жилет
Нинішній сезон Ювентус завершував у давно не знайомих умовах. Довелося битися за потрапляння у топ-4. На три путівки (перша, що було давно очевидно, дісталася Інтеру) претендували 5 команд. В Італії ще за місяць до фінішу цілком серйозно почали оцінювати ризики, якщо "Стара синьйора" таки не кваліфікувалася б у Лігу чемпіонів. Туринці не переймалися цим питання і через те, що вірили у Суперлігу. Вона вабила гарантованим стабільним заробітком. Ми вже знаємо, чим завершилася ця афера. Щоправда, боси клубу не поспішають офіційно виходити з проекту, сподіваючись на прибуток зі штрафних санкцій для тих, хто вже дистанціювався від турніру. Дійшло до того, що УЄФА офіційно відкрив дисциплінарну справу. Загроза отримати дискваліфікацію з єврокубків стала ще реальнішою.
Для Ювентуса вкрай важливі регулярні виступи у Лізі чемпіонів. Виплати від УЄФА ось уже кілька років формують чверть прибутків клубу. В середньому туринці заробляють на виступах у найпрестижнішому клубному турнірі континенту близько 80 млн євро щосезону. Потрапляння в Лігу Європи зменшило б цю суму щонайменше на 50 мільйонів. І це без урахування наслідків для бренду та проекту. Адже навіть спонсори будуть платити менше. Наприклад, "Jeep" без ЛЧ відразу уріже сезонне відрахування на 2 млн євро. Плюс (скоріше мінус) довелося б продавати головних зірок та важливих гравців, що також позначилося б на медійній привабливості.
Завдяки Наполі Ювентусу не залишився без Ліги чемпіонів. Гроші будуть. Але будуть і зміни. Андреа Пірло вже звільнений. Головним тренером знову став Массіміліано Аллегрі. Однак тепер у фахівця буде вища зарплата (нібито 9 млн євро на сезон) та більше повноважень. Звільнення Фабіо Паратічі, з яким Макс конфліктував під час першого приходу в клуб, стало лише першою ластівкою. Це свідчить про те, що Андреа Аньєллі визнав свої помилки. Помилки, які коштували команді чемпіонства та успіху в Європі. Після двох вильотів у 1/8 фіналу Ліги чемпіонів "Стару синьйору" знову поведе тренер, який двічі разом з нею досягав фіналу цього турніру. Тренер, з яким не буде проблем із потраплянням у топ-4. І, разом з тим, тренер, якому не по дорозі з Кріштіану Роналду.