"Футбол 24" представляє нове інтерв'ю про нелегкий легіонерський хліб українських футболістів.
У 2005 році відомий захисник "Карпат", "Шахтаря" і київського "Арсеналу" Юрій Беньо відгукнувся на запрошення Олега Лужного і перейшов у начебто амбіційний латвійський проект - клуб "Вента" (Вентспілс). Проте вже невдовзі команда, де окрім Беня працювали такі гравці як Олександр Хацкевич, Мацей Налєпа, а також тренер Володимир Журавчак, луснула, немов мильна бульбашка. Українці опинилися біля розбитого корита...
- Юрію Володимировичу, хто вам підкинув ідею про перехід у латвійський чемпіонат?
- Тоді помічником головного тренера мав працювати Володимир Журавчак, від нього й надійшла пропозиція для мене і Мацея Налєпи. Аргументи які були? Насамперед, сама фігура головного тренера вже багато про що говорила. Лужний пограв п'ять років в Англії, чотири з яких в лондонському "Арсеналі", і хотів розпочати тренерську кар'єру. По-друге, "Вента" ставила перед собою дуже високі завдання - вихід у Лігу чемпіонів. Плюс - Хацкевич приїхав у команду, очікувалося на прибуття ще кількох відомих гравців з України. Плюс - за кордоном я в цей час ще не грав, дуже хотілося спробувати. А ще саме місто було дуже схожим на Львів.
- Ліга чемпіонів. Кваліфікація, чи, можливо, хотіли замахнутися на груповий турнір?
- Та ні, мова йшла про кваліфікацію. Туди, як відомо, потрапляє лише чемпіон Латвії. Хотіли трохи галасу зробити.
- Яким було перше враження від інфраструктури клубу - стадіону, бази?
- Вражень не було, тому що ми приїхали взимку і проводили збори в Ризі. Умови були створені нормальні - готель, тренажерні зали, басейн. Потім ще їздили на збори в Іспанію, Португалію - все було на хорошому рівні. Тобто, в плані підготовки ми нічим не поступалися будь-якій команді української Прем'єр-ліги.
- І все ж, ви з інфраструктурою ознайомилися згодом...
- Стадіон був непоганий, дуже компактний, поруч розташовувався баскетбольний майданчик. Все на рівні України. Умови для праці там були непогані. Лише зарплату не виплачували.
- У перші місяці зарплату ви все ж отримували, я так розумію...
- Ні, ми взагалі нічого не отримали, ані копійки. І ніхто нічого нам не відшкодував у майбутньому. Попрацювали за ідею, можна сказати.
- Хто був власником "Венти"? Через кого клуб зазнав краху?
- Ну, там був місцевий якийсь бізнесмен. Він планував залучити додаткових спонсорів, але, наскільки розумію, у вирішальний момент перед стартом сезону цього не відбулося. Увесь час нас годували обіцянками, мовляв, от-от ми підпишемо контракт і з вами розрахуємося. Тож ми продовжували грати - не хотілося підводити наших тренерів Лужного і Журавчака. Судитися не було з ким, тому що клуб і власник збанкрутували.
- Ви зіграли добрий десяток матчів за "Венту". Які ваші враження від чемпіонату Латвії?
- В той час, коли ми грали в Латвії, там було чотири команди хорошого рівня - це наша "Вента", "Сконто", "Металург" (Лієпая) і "Вентспілс". У тодішній українській Прем'єр-лізі вони були б такими собі середнячками. Всі інші латвійські команди за рівнем гри - це перша ліга. Там було десять команд, і вони між собою грали в чотири кола. У командах вистачало легіонерів з Росії, Білорусі, хоча ставка всюди робилася на своїх вихованців. Вони грали в атлетичний скандинавський футбол, чудово почувалися на "другому поверсі" і були непогано підготовані фізично. А щодо легіонерів, то у Латвії і темношкірі футболісти були, і грузини.
- Яка у Латвії відвідуваність і специфіка сапорту? Чи влаштовують фанати, до прикладу, пірошоу?
- Ні-ні, все-таки у латвійців спорт №1 - це хокей. Зважаючи на мініатюрність країни, у них дуже багато хокейних майданчиків - не до порівняння з Україною. Тим паче, тоді якраз відбувався у Ризі чемпіонат світу або Європи. Популярним видом спорту є ще й баскетбол - він із футболом приблизно на одному рівні. Латвійці спорудили дуже багато баскетбольних арен. І взагалі вони спорту приділяють набагато більше уваги, ніж у нас. Хороші футбольні арени є в Лієпаї і "Сконто", де грає національна збірна. Але велика аудиторія збирається лише на матчі лідерів чемпіонату, на дербі. На всіх інших поєдинках 2-3 тисячі вболівальників - це норма.
- Кажете, що Рига нагадувала Львів. Чи вдалося поїздити й іншими закутками Латвії?
- Так, ми мешкали в Ризі на квартирах і в готелях, а на домашні матчі їздили у Вентспілс. Година-півтори - і ти вже у Вентспілсі. Дороги там хороші. Столиця Латвії надзвичайно чиста, акуратна і "причісана", цим асоціюється з Німеччиною. Як і у Львові, там спостерігається туристичний бум. Центр міста - древній, навколо - безліч затишних ресторанчиків. Побував також у Юрмалі - море, природа надзвичайно красива. З вудочкою, щоправда, не вдалося посидіти, бо увесь час ігри, тренування. Мав один вихідний на тиждень, то використовував його для відновлення, покупатися в морі міг хіба що.
- Традиційне запитання: що з латвійської кухні найбільше припало до смаку?
- Я б не сказав, що латвійська кухня чимось особлива. Як вже казав, ресторанів там дуже багато, тож здебільшого представлена європейська і японська кухні. Латвійці випікають неймовірно смачний чорний хліб, а ще сухарики - ось що сподобалося. І все ж, як на мене, українська кухня - найсмачніша в цілому світі. Нам так хотілося скуштувати рідні страви, що ми відшукали там український ресторан, аби поїсти борщу (Сміється).
- Неподалік Латвії розташована Швеція, шведських дівчат вважають одними з найкрасивіших у Європі...
- Шведок у Латвії було небагато. В основному, на вихідні приїжджали німецькі та англійські туристи.
- А як вам латвійки? Чи можуть вони посперечатися у красі з українками?
- Ні. Таке кажете... Як вони можуть з українськими зрівнятися? (Сміється). В мене ж дружина чомусь не латвійка, а українка.
- До речі, чи встигли ви перевезти у Латвію свою сім'ю?
- Вони приїхали лише на два тижні. Дружина з дитиною були надзвичайно здивовані красою Латвії. Особливо - син: таке враження, що побував у Діснейленді, адже досхочу розважався у різноманітних дитячих парках, зоопарки у латвійців теж на рівні. В Україні на той час про таке можна було лише мріяти.
Розмовляв Олег Бабій
Тwitter автора - @Gullit_87
Довідка "Футболу 24"
Юрій Беньо народився 25 квітня 1974 року у Львові. Захисник. За кордоном грав у латвійській "Венті" (2005).