Владлен Юрченко, футболіст леверкузенського "Байєра", в ексклюзивному інтерв'ю "Футбол 24" розповів про непростий період відновлення після травми, поділився думкою стосовно стилю гри збірної України, а також назвав український клуб, за який вболіває в єврокубках.
Вересневий матч національної збірної України з Ісландією в рамках відбору на ЧС-2018 міг стати дебютним для 22-річного півзахисника леверкузенського "Байєра" Владлена Юрченка. На заваді стала травма хавбека на тренуванні національної команди, яка вивела Владлена з гри на тривалий термін.
10 листопада українець вперше з моменту травми вийшов на поле, відігравши 60 хвилин у товариському матчі "Байєра". "Футбол 24" зв'язався з Владленом Юрченком, щоб привітати його з поверненням у гру, а заодно дізнатися, як проходив процес відновлення після ушкодження та чи готовий він знову отримати виклик у національну команду.
"Спочатку думали, що тріщина маленька. В результаті виявилося, що це був мало не перелом"
– Які відчуття від гри після тривалого відновлення?
– Було приємно повернутися на поле після такої перерви і зіграти. Працював над собою, поки відновлювався, і хотілося вже швидше себе перевірити. Добре, що так швидко вдалося.
– Зараз нічого не турбує?
– Ні. Зараз почуваюсь нормально.
– Як проходив період відновлення після травми, що говорили лікарі, тренери, які давали прогнози?
– Було спочатку непросто визначити травму. Тому що я повернувся зі збірної, а там знімок не робили. Я приїхав до Німеччини, тут мені зробили знімок, який показав, що кістка ціла. Я тренувався індивідуально, але біль не давав робити це в повну силу. Минуло 8 днів, а біль меншим не ставав. Я розмовляв з лікарем, він сказав, що потрібно зробити обстеження. Було зроблено 3 знімки, після яких виявилося, що у кістці є невелика тріщина.
Терміни відновлення визначили в 4-6 тижнів. Я 4 тижні ходив у спеціальному "чоботі", а після закінчення 4 тижнів мені зробили контрольний знімок. Кістка заросла, але визначили, що це була не маленька тріщина, як думали раніше, а досить велика. Тобто, ще трохи і міг би бути перелом. Через це відновлення затягнулося ще на 2 тижні.
Через 4 тижні я працював з м'ячем вже на полі, а до цього я працював у спеціальній кімнаті, яка створює ефект тренувань на великій висоті (3-4 тисячі метрів, наче на горі). Там дуже мало повітря і велике навантаження. Пізніше у мене було багато бігової роботи, і ось, я нарешті повернувся на поле. Ці 6-7 тижнів, які я тренувався сам, були набагато важчими, ніж якби я їх провів з командою.
"У клубі всі були засмучені, що у мене не вийшло дебютувати в збірній через травму"
– Тобі не вперше доводиться боротися з пошкодженням, до цього були проблеми з коліном. Де знаходиш сили, енергію, щоб знову і знову відновлюватися і повертатися на поле?
– Я просто дуже хочу грати. Я перебуваю в хорошій команді, де ставлю мету грати і в Лізі чемпіонів, і в Бундеслізі. Коли є мета і мрія, все долається. Ну і, звичайно ж, допомагає підтримка батьків, дівчини. Всі допомагали і підтримували.
– Головний тренер надавав моральну підтримку, спілкувався з тобою в цей період?
– Так, він постійно цікавився моїм станом, тим, як я себе почуваю, як нога. Він постійно підтримував. Коли я вже вийшов на поле, він теж питав, коли я зможу, коли буду готовий грати. Пройшов біль, і я відразу ж повернувся в загальну групу.
– Зараз, після гри, як твою готовність оцінює тренерський штаб?
– Я всього два дні тренувався у загальній групі, з тренером розмовляв щодня, він спочатку сказав, що можливо хвилин 20-30 зіграю. Я тренувався, в принципі, був в хорошій фізичній формі. Він тоді сказав, що зіграю тайм, а там буде видно. Я зіграв тайм, сили ще залишалися, в результаті був в грі 60 хвилин, вважаю, що для першого разу після такої перерви – це дуже непогано. Плюс у нас були досить великі навантаження у ці два дні.
"Стиль гри збірної України мені близький, оскільки Андрій Шевченко будує гру через контроль м'яча, передачі вперед"
– Так вийшло, що пошкодження було отримано в розташуванні національної збірної України, та ще й у перший виклик. Цей факт не відбив бажання знову бути викликаним?
– Ні, звичайно. Це не може відбити бажання. Просто так сталося, це футбол, у всіх бувають травми, так що працюватиму, щоб потрапити у збірну наступного разу.
– Зараз в Україні деякі футболісти говорять про те, що бували випадки, коли головний тренер клубу ставив перед вибором – або граєш у клубі, або їдеш у збірну. До тебе не було претензій після того, як повернувся з травмою зі стану збірної?
– Ні, жодних претензій не було. Всі були просто засмучені, тому що сподівалися на мій дебют в національній команді. Але нічого страшного, тренери до мене підходили, з керівництва клубу підтримували мене. Таке буває з кожним, потрібно далі працювати.
– На Женю Селезньова не ображається? Все-таки, був шанс дебютувати...
– Ні, це просто ігровий момент. У такій ситуації міг опинитися будь-який гравець, з кожним могло таке статися. Женя вибачився, тому жодних проблем.
– Не дивлячись на те, що довелося достроково повертатися в клуб, ти встиг потренуватися в збірній і познайомитися з вимогами тренерського штабу. Стиль, який прищеплює Андрій Шевченко в збірній, він тобі близький по духу?
– Так, близький. Тому що тренер просить грати "через м'яч". Щоб був контроль м'яча, передачі вперед. В принципі, це мої сильні якості – гра з м'ячем, утримання м'яча, розтин оборони. Тому мені це до душі.
"Мені здається, що нашій збірній під силу обіграти Фінляндію, тим більше, в домашній зустрічі"
– Андрій Шевченко з тобою розмовляв після того, як ти покинув розташування збірної?
– Ні. Я з ним поговорив тільки коли їхав, після цього ми з ним не розмовляли.
– Що особисто для тебе означає збірна України?
– По-перше, для мене важливо захищати кольори збірної, захищати країну на футбольному полі, представляти її. Для кожного гравця – це престижно грати за збірну. Якщо тебе викликають, значить, ти показуєш рівень, тебе вважають гідним. Кожен прагне, конкурує в своїй команді, щоб потрапити в збірну. Це найвища мета.
– 12 листопада в нашої команди важливий поєдинок з Фінляндією. Де і з ким плануєш дивитися гру?
– Ще не думав про це. Але вилітаю до Києва, до друзів, так що, скоріш за все, буду дивитися гру в Києві з ними. Нам дали три дні вихідних зараз, скористаюся ними і прилечу на пару днів.
– Як думаєш, який результат зустрічі найбільш вірогідний?
– Я думаю, перемога України. Мені здається, що нашій збірній під силу обіграти збірну Фінляндії, тим більше – у домашній зустрічі. Потрібно брати очки. Крім перемоги, ні про що інше думати і не варто.
– Зараз досить багато українців, в тому числі й гравців збірної, виступають у Німеччині. З кимось із них вдається зустрічатися там?
– Та не надто. Буває, з Денисом Олійником бачимось, але не дуже часто.
"Драговічу зараз важко, у команді велика конкуренція, йому потрібно звикнути. Думаю, що його адаптація ще триває"
– Під час літнього трансферного вікна "Байєр" підсилився Драговічем. Як думаєш, Александар вже адаптувався в команді?
– Звичайно, йому було легше адаптуватися, адже у нього не було проблем з мовою, так що він відразу почав вільно спілкуватися. Але зараз йому важко, в команді велика конкуренція, йому потрібно зрозуміти, як грає команда, звикнути. Так що думаю, що адаптація ще у процесі.
– Йому, як новачкові, можливо, довелося щось "виконувати" перед командою...
– У нас такого немає. У нас є інша традиція – новий гравець повинен сказати перед командою промову. Але я не чув промови Драговіча, оскільки в той час займався окремо відновленням після травми.
– Ти вже не перший рік у "Байєрі" і німецькому футболі. На скільки відсотків ти вже "німець"? Маю на увазі і побут, і місцевий стиль гри.
– Важко сказати. Це треба питати у тренерів, який прогрес у мене. Але відчуваю себе, звичайно, набагато краще, ніж рік тому, більше почав розуміти. Мову вже більш-менш добре знаю. Зараз жодного непорозуміння немає. Адаптувався вже, а ось "німець" чи ні, навіть не знаю.
– На Октоберфесті був?
– Не доводилося. Він проходить у Мюнхені, тому мені до нього далеченько.
– Німецький футбол завжди славився дисциплінованістю. В "Байєрі" є якісь особливі заборони для гравців, стикався з ними особисто?
– Я думаю, як і у всіх хороших командах, є певні правила, яких професійні гравці повинні дотримуватися. Кожен за собою стежить, ніхто нічого не порушує. Тут ніхто нікого не вмовляє, оскільки кожен знає свою роботу і виконує її на 100%.
"Моя "рідна" позиція – це "десятка", під нападником. Але в "Байєрі" я граю опорного півзахисника, тут багато роботи з м'ячем"
– Які вимоги до тебе тренер пред'являє в тактичному плані? Ким він бачить тебе на полі?
– Бачить він мене опорним, атакувальним півзахисником, або ж на позиції "десятки" під нападником, перш за все, вимагає дотримання ігрової дисципліни. Також вимагає активно грати у відборі м'яча. У нас тактика будується на високому пресингу, на інтенсивній грі. Просить допомагати і ззаду, і спереду, тому що не можна залишатися весь час в атаці, потрібно повертатися і в оборону. Третє, що тренер від мене хоче бачити, так це те, щоб я грав на своїх сильних якостях, "вів" гру, більше грав з м'ячем, попереду займався "креативом", приблизно так.
– А тобі самому на якій позиції грати зручніше?
– Моя рідна позиція – це "під нападником". Але в "Байєрі" ми граємо, можна сказати, в два нападники, один із яких "відтягнутий". Як такої "десятки" немає. Тому в цій тактиці мені більше підходить грати опорного півзахисника. Тут у мене більше можливостей для роботи з м'ячем, до того ж, є можливість підключатися попереду, допомагати при розіграші м'яча в атаці. Але якщо команда грає за класичною схемою "4-3-3" або "4-5-1", то звичайно, моя позиція – це "десятка", під нападником.
"Мені подобається, як грає "Зоря". Я вболіваю за них у кожній грі Ліги Європи"
– У Німеччині з'явився свій "Лестер", як пишуть про нього в пресі. Що думаєш про успіхи "Лейпцига", що в Німеччині про цю команду говорять?
– По-перше, вони показують дійсно хороший футбол. Вони опинилися на позиції у верхній частині таблиці цілком заслужено. Зараз суперники вже на них по-іншому налаштовуються, тому, чим далі, тим їм буде ставати важче.
Велика кількість команд їх просто недооцінювали, адже "Лейпциг" вийшов з другої Бундесліги. Ніхто не очікував, що вони будуть показувати таку гру, як зараз. Всі побачили, як вони грають, так що будуть більш серйозно готуватися. У нас, до речі, наступна гра з ними, тому готуємося. Поки їх не розбирали, зараз матчі збірних, а після цього почнемо.
– Стосовно нинішнього турнірного становища "Байєра", ним, напевно, не особливо задоволена команда і керівництво. А які цілі ставилися на початку сезону?
– У нас в Бундеслізі основна мета була скласти конкуренцію "Баварії" і "Борусії" Д. Зараз так вийшло, що і "Борусія" трохи нижче опинилася, і в "Баварії" відрив не надто великий. Ми теж йдемо поки не попереду, але я думаю, що наберемо свої очки і наздоженемо лідерів. Далі у нас ще з "Баварією" гра за розкладом – буде цікаво.
– Слідкуєш за українським чемпіонатом, або ж, за кимось із українських клубів в єврокубках?
– Рідко дивлюся. А останнім часом найбільше дивлюся "Зорю". Мені подобається, як грає команда. До того ж, там практично всі гравці – українці, тренер теж. У мене там багато знайомих. "Зоря" і в Лізі Європи виглядає непогано, я вболіваю за них у кожній грі.
Зінченко: "В ПСВ серйозна дисципліна. Не можна навіть взяти чужу "соску" для води"