Колишній захисник київського "Динамо" Владислав Ващук пригадав тренерський період Йожефа Сабо.
"Коли Йожеф Йожефович Сабо, в 1996-му, йдучи вчергове з посади головного тренера, кричав нам: "Ось почекайте, прийде Лобановський, він вам дасть!" – ми не особливо вникали в його слова. Ми просто вже чекали, коли ж прийде Лобановський і все це закінчиться. І ми почнемо грати в футбол.
Я не відкрию особливої таємниці, якщо скажу, що як тренера – в команді Сабо не любили. І він відповідав нам тим же. "Напівпідйоми", "бутси вам на цвях повісити потрібно", "козли, а не команда" – чого ми тільки не чули на свою адресу ... Кожен раз, йдучи, Сабо кричав, що ноги його більше тут не буде, з нами працювати неможливо, але через якийсь час з'являвся знову. Після чергового відходу Сабо і його чергової клятви, що більше він з нами ніколи працювати ні за що не погодиться – всі почали битися об заклад, як скоро ми його побачимо знову...
"Директор лазні" (до приходу в "Динамо" у Сабо був спортзал, в якому була сауна) – як тільки позаочі не називали Йожефа Йожефовича... Зрозуміти тактичні настанови тренера перед грою було проблематично. "Сьогодні ти граєш ззессь..." – говорив Йожеф Йожефович і рухав фішку в невизначене місце. "Де?". "Ну, ззесссь, що неясно ..?!" – дратувався головний тренер. Команда взяла чемпіонство у 1996 і Кубок, але більше всупереч тренерству, ніж завдяки – це не тільки моя точка зору, це думка більшості футболістів, що грали тоді під його орудою. Сабо найкраще вмів з'являтися у потрібний час у потрібному місці. І цим все сказано.
Як начальник команди, можливо, Йожеф Йожефович був і непоганий – стежив, щоб всі здавали форму вчасно, ночували в готелі, турбувався про екіпіровку, про м'ячі і ворота – загалом виконував всі ті функції, які не повинен виконувати головний тренер. Як тренер... Як тренер він стабільно клявся, що більше ніколи і ні за що працювати з нами не буде. Пам'ятаю, після приходу Лобановського, Сабо вчергове повернувся в збірну... зустріли його там все ті ж знайомі обличчя... нічого, працював ;–))
Що стосується мене – то при Йожефу Сабо я міцно влаштувався на лавці запасних. Грати виходив рідко – тренер чомусь не бачив у мені потенціалу і вважав слабким гравцем. За дубль грати теж не дозволяв, і зберігся я як футболіст тільки завдяки тому, що викликався за олімпійську збірну. Тому появи Лобановського чекав, як і всі, і з надією, і з побоюванням – всі розуміли, що настають великі зміни, але втрачати особливо було нічого.
Та ніхто з нас не усвідомлював, що зміни будуть настільки глобальними. Що саме ця людина змінить наше життя раз і назавжди. Після закінчення кар'єри я відвідував бізнес-тренінги, тренінги з розвитку лідерських якостей і тд. Були серед них ті, які прийнято вважати дуже крутими і мотивуючими, але всі вони повна нісенітниця і шарлатанство – порівняно з тим життєвим тренінгом, в якому пощастило брати участь. І всі "геніальні коучі" і "приголомшливі мотиватори" навіть близько не стояли поруч з просто тренером "Динамо" (Київ) – Валерієм Васильовичем Лобановським. Професіоналом – до мозку кісток. Унікальною особистістю. Легендою", – написав Ващук у своєму Фейсбук.
Підписуйтесь на push–повідомлення від "Футбол 24", щоб першими дізнаватися про найважливіші футбольні новини та/або події в центральних матчах українського і світового футболу