У серпні 1992-го розпочалася нова сторінка в історії європейського футболу. Саме тоді стартував прем’єрний розіграш Ліги чемпіонів, що прийшла на зміну Кубку чемпіонів. Особливий турнір з незвичним форматом та 36 учасниками (серед яких була сімферопольська Таврія) сенсаційно виграв французький Марсель, що став першим французьким тріумфатором головного клубного змагання Європи.
Дивовижна подія з красивим девізом "À jamais les premiers" ("Назавжди перші") згодом була зруйнована скандалами, пов’язаними з президентом Марселя – Бернаром Тапі. І гнітючою історією, що отримає назву "Affaire VA/OM" ("Справа Валансьєн / Марсель").
Тапі створює монстра
За протекцією мера Марселя у квітні 1986 року новим президентом легендарного французького клубу став відомий 43-річний бізнесмен Бернар Тапі (свого часу він шукав себе в ролі співака та пілота гонок "Формули 1"). Невдовзі "біло-голубі" виграють 5 поспіль чемпіонств (з 1989-го по 1993-й), а у складі "олімпійців" виблискуватимуть Жан-П'єр Папен, Енцо Франческолі, Жан Тігана, Дідьє Дешам, Ерік Кантона та десятки інших зірок епохи.
Бернар Тапі та мер Марселю Робер Вігуру / фото www.delcampe.net
Підтримуй улюблену команду в Лізі чемпіонів! Збирай друзів, міксуй коктейлі з легендарною Żubrówka та насолоджуйся переглядом найкращих матчів!
Żubrówka – відкрий легенду! Для тих, хто хоче справжнього! Дізнатись більше про Żubrówka та коктейлі тут.
Однак успіхів на внутрішній арені Тапі виявилося недостатньо. У 1989-му французи були близькими до виходу у фінал Кубка чемпіонів, утім, у півфіналі Марсель поступився Бенфіці. Бельгійський рефері Марсель ван Лангенхов (символічне ім'я, погодьтеся) зарахував гол рукою ангольця Вати на 83-й хвилині. Подейкують, після того "вбивства" Тапі випалив: "Я швидко вчуся. Цього більше не станеться".
Гуталс тріумфує у 71
У наступному році команду з півдня Франції очолює бельгієць Раймон Гуталс і одразу наближається до мрії. 69-річний наставник виходить з Марселем до фіналу Кубку європейських чемпіонів, де у серії пенальті драматично поступається Црвені Звезді з Савічевічем, Міхайловічем та Просінечкі. Невдалий удар чемпіона Європи Мануеля Амороса коштує французам трофею. Проте вже через два роки дітище Тапі повернеться за кубком і цього разу здобуде його.
На зміну одним зіркам власник клубу запрошував інших: Марселя Десайї, Алена Бокшича, Фаб'єна Бартеза, Руді Фьоллєра. У 1993-му хлопці Гуталса в умовах потужної конкуренції з Монако та ПСЖ мчали за черговим титулом чемпіона Франції. Паралельно Марсель бився у єврокубках і на своєму шляху не помічав суперників.
У кваліфікації французи легко здолали Гленторан з Північної Ірландії (5:0 і 3:0) та бухарестське Динамо (2:0 і 0:0). Свою групу (їх на основній стадії турніру було лише дві) Марсель також виграв без проблем. Хоча непросто було на виїзді з московським ЦСКА (номінально, адже домашні поєдинки "армійців" відбувалися у Берліні), за який виступали українці Сергій Мамчур та Юрій Дудник. Зате на "Велодромі" господарі знищили росіян 6:0.
Згідно з регламентом Ліги чемпіонів, у фінал виходили переможці двох груп. Марсель залишив за спиною не лише ЦСКА, а й Рейнджерс з Брюгге (3 перемоги та 3 нічиїх), а у паралельному квартеті тріумфував Мілан Фабіо Капелло. 26 травня 1993-го на мюнхенському "Олімпіаштадіоні" команди мали з'ясувати сильнішого. Проте Марсель мав незавершену справу у чемпіонаті Франції.
Пропозиція, від якої можна відмовитися
За три тури до фінішу команда з півдня очолювала турнірну таблицю Ліги 1. Для здобуття шаблонного чемпіонства залишався єдиний крок – перемогти на виїзді Валансьєн. Суперник скромний, зате небезпечний – господарі однією ногою перебували у нижчому дивізіоні та прагнули вибратися з підвалин турнірної таблиці. Уже за шість днів на підопічних Гуталса чекала головна гра сезону і, можливо, десятиліття – фінал ЛЧ з Міланом.
Тапі нарешті з трофеєм зі своїх мрій / фото Reuters
Бернар Тапі розумів, що перемога у французькій першості майже у кишені. Відтак, не бачив сенсу вбиватися гравцям на стадіоні "Нунжессер" у Валансьєні. Як з'ясувалося згодом, за дорученням президента клубу хавбек Марселя Жан-Жак Ейделі вийшов на трьох гравців Валансьєна: Хорхе Бурручагу (автора переможного гола у фіналі чемпіонату світу-1986), Крістофа Робера та Жака Глассмана. За однією з версій дружина Робера отримала 250 тисяч франків, а футболісти Валансьєна повинні були розіграти комедію на полі та не створювати серйозного опору фаворитам. У підсумку, Марсель переміг 1:0 завдяки голу Бокшича і в чудовому гуморі підійшов до фіналу Ліги чемпіонів.
Як і тиждень тому, "біло-голубі" мінімально здолали суперника – гол Базіля Болі (дядька екс-нападника луганської Зорі Янніка Болі) та класна гра у воротах 22-річного ще волосатого Фаб'єна Бартеза принесли омріяний титул Марселю. Наймолодший капітан в історії турніру Дідьє Дешам здійняв над головою вухатий трофей. Однак зовсім скоро святкування марсельців змінилися на шок і розпач.
Жак Глассман, один із валансьєнського тріо, на яке виходили з пропозицією здати матч, повідомив про спробу підкупу (за деякою інформацією – ще у перерві поєдинку з Марселем він розповів про це тренеру Боро Пріморацу, у майбутньому – багаторічному помічнику Арсена Венгера). Незабаром у вчиненому зізнався і Робер – в саду його родичів (чи то батьків, чи то тітки) знайшли чверть мільйона франків. До речі, Робера не було на полі, коли Бокшич забивав єдиний гол.
Спіймати невловимого
Далі події розгорталися миттєво – Марсель позбавили статусу чемпіона (титул переможця ЛЧ залишили), забанили на наступний сезон у єврокубках (а ще провансальцям заборонили брати участь в матчі за Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальному кубку). Директора клубу Жан-П'єра Берне та футболістів Ейделі, Робера і Бурручагу дискваліфікували.
Тапі в оточенні поліції / фото AFP
Епопея з покаранням Тапі тривала дуже довго, проте завершилася його ув'язненням, а Марсель відправили у другий дивізіон (аж через сезон). Це при тому, що скандальний бізнесмен намагався застосувати усі свої зв'язки (колишній власник компанії Adidas та депутат Національної асамблеї Франції мав їх вдосталь).
Суд визнав винним Тапі, а протягом наступного десятиліття постать Бернара не зникала з газетних сторінок – його ім'я було пов'язане з постійними судовими процесами. Хай там як, та один з найбільших махінаторів в історії Франції дотепер не визнає своєї провини та пишається унікальним Марселем, який він створив наприкінці минулого століття.