Перед вирішальним матчем, в якому Ліверпуль зіграє у Києві фінал Ліги чемпіонів, "Футбол 24" розповідає, як команда Юргена Клоппа дійшла до такого.
Жозе Моурінью у поточному сезоні замість боротьби з Манчестер Сіті за чемпіонство виграє боротьбу з послабленим у ході сезону Ліверпулем за 2-гу сходинку. Натомість "червоні" борються за те, що навіть не снилось непереконливим "дияволам" – фінал Ліги чемпіонів у Києві, один-єдиний матч на шляху до трумфу. І фактично саме Ліверпуль очолює футбол нової тактичної ери.
Шоу без кінця-краю
Атакувальний натиск у виконанні хлопців Клоппа і їм подібних команд і тренерів є настільки швидким, що його спокійно можна називати "штурмом". За останні 2 сезони в топових матчах ми бачимо небачену досі кількість розгромних перемог. Ювентус з Реалом взагалі двічі обмінялись цими "люб'язностями", Ліверпуль спочатку розбив Ман Сіті, а потім ще ефектніше повторив це з Ромою. А і не забуваймо, що в 1/8 вони ще й Порту знищили (тоді, правда, на виїзді). Барселона і Рома також обмінялись розгромами. У минулому сезоні Ювентус громив Барселону, щоб у фіналі це саме сталось з ним проти Реала. А двобої ПСЖ і Барселони чого варті! Тенденція очевидна.
Плеймейкер майбутнього, яке настало
"Гегенпресинг" – є таке неперекладальне слово родом з Бундесліги. Це стиль гри, коли твоя команда ганяється за оборонною лінією суперника, коли ти втрачаєш м'яч і хочеш повернути його максимально наближено до чужого штрафного.
"Гегенпресинг – найкращий плеймейкер у світі", якщо вірити геру Юргену. Це дійсно часто працює і змушує суперника дарувати вам такі потрібні швидкі голи.
Зрештою, навіть комічна помилка Ульрайха, яка ледь не прибила Баварію (після цього все ж і польові гравці чудили не менше, марнуючи свої моменти) у матчі-відповіді з Реалом, прийшла після активного натиску біля штрафного мюнхенців.
Фактично це все божевілля почалось у півфіналі ЧС-2014. Матч Бразилія – Німеччина з його підсумковим 1:7 став трохи гіперболізованим анонсом футбольного майбутнього, яке ми спостерігаємо зараз. Розгромні перемоги, 5 чи 6 голів від однієї команди у двобоях рівних суперників – у межах Ліги чемпіонів це вже стало буденністю. Приємною, знаєте, адже перемога захисної тактики не приносила задоволення майже нікому, крім володарів трофеїв, які нею озброїлись, і цих міфологізованих спеців, для яких ідеальний футбол це 0:0.
Феноменальні цифри
У цьогорічних матчах 1/8 фіналу це проявилось особливо яскраво. Великі клуби забули про обережність і штурмували скромніші команди, поки ті не викидали на ринг білий рушничок. Раніше ж як воно було. Забили собі гол-два і стали економити або вичікувати в засідці. Зараз режим економії, якщо вашого тренера звати не Жозе, вмикається так десь після 4-5 голу.
Нинішня Ліга чемпіонів є найрезультативнішою в історії турніру: 391 гол у 123 матчах станом на 2 травня, що дає середні 3,17 гола за матч. Попередній рекорд? Його було встановлено рік тому, тобто тренд рішуче закріпився за цих 2 роки. Кількість розгромних перемог у плей-офф за останні 8 сезонів різко зросла порівняно з попередньою вісімкою.
У сезоні 2016/17 в середньому гол в ЛЧ виникав за 10,62 секунди володіння м'ячем, що на 8% швидше, ніж раніше. Відчутна тенденція "більш прямого нападу", вважають аналітики УЄФА. У тому ж Ліверпулі найкращим асистентом є Джеймс Мілнер, який є далеко не найбільш атакувальним півзахисником. Ті, хто відбирають м'ячі, частенько стають важливішими творцями голів, ніж гравці групи атаки.
Повертаючись до гри Реал – Баварія: гол надії Хамес забив після прострілу справа від... центрального захисника Зюле! А правий оборонець мюнхенців Кімміх діє ефективніше та динамічніше, ніж вінгери Рібері, Роббен та Мюллер.
У кого ж ми це вже бачили?
Пресинг почав яскраво себе проявляти ще у 1970-х. Тотальна Голландія влаштовувала полювання на суперників, і ті просто губились. Німецькі команди використовували свою фізичну перевагу, підвищуючи темп гри і масово підключаючи своїх захисників і півзахисників до не дуже обережної атаки.
Але є у розвитку цієї ідеології і виразний український слід. На ЧС-1986 збірна СРСР стала піонером тактики раннього штурму, коли знесла з поля Угорщину 6:0. Команда, яку тренував наш Валерій Лобановський, забила 2 голи уже до 4-ї хвилини. Яковенко, Бєланов, Яремчук забивали, Безсонов, Кузнєцов, Дем'яненко, Рац і Заваров допомагали.
Збірна, складена в більшості з виконавців київського Динамо, які пов'язали своє життя з Україною, атакувала хвилину-другу в шаленому темпі, потім брала паузу і перепасовувалась у захисті. Угорці не могли нічого протиставити супернику навіть у моменти, коли ті вимушено перепочивали (у ті часи носитись з божевільною швидкістю протягом більших часових періодів було неможливо з огляду на функціональні можливості, та й мексиканська спека сил не додавала).
Збільшення інтенсивності у поєднанні з ходьбою
Зараз футболісти здатні видавати тривалі періоди штурму в необмеженому темпі. Інтесивність швидкого бігу в АПЛ за останні 10 років збільшилась на 50%, підрахував Університет у Гетеборзі. Рівень швидкості гравців коливається між двох крайнощів: високоінтенсивні ривки у період до 5 хвилин змінюються історично низьким темпом на межі ходьби приблизно на стільки ж часу (тут відразу згадується Лео Мессі, спроможний вигравати матчі, незважаючи на рекордно низьку кількість намотаних кілометрів).
Чому під крилом Клоппа бути безпечніше, ніж з обережним Моурінью
Атакувальні команди не мають жалю, тож іноді самі потерпають від своєї тактики. Ліверпуль не забив би Ромі 5 без свого шаленого настрою на голи, однак міг і не пропустити 2, адже ці зусиля супроводжує привид втоми, який матеріалізується наприкінці матчів. І все ж у сухому залишку тактика Клоппа виходить безпечнішою, ніж Моурінью. Здавалось би, захисні команди менш вразливі. Та коли твої сили дозволяють, продовження штурму воріт суперника виснажує його більше, ніж тебе здача ініціативи і перехід до "автобусів" за умовного рахунку 2:0.
Якісний штурм розвалює всю тактичну побудову класних суперників на шматки. Ідеальним прикладом цього був уже згаданий двобій Німеччини і Бразилії, але згадайте, як виглядали цілком собі атакувальні клуби, як ПСЖ, Ювентус і Реал, коли суперник змітав їх з ніг своїм штрумовим темпом і настроєм. Проти надмірно агресивних суперників вони виглядали так само розгублено, як малі команди на зразок Базеля чи Бешикташа проти топ-опонентів.
У Ліверпуля насправді обмаль гравців топ-класу, без яких жити не можуть гранди. Добре, Салах, а хто ще? Клопп не дійшов би так далеко, якби займався захистом і грав у терплячий футбол Моурінью чи Зідана. Юрген зміг нівелювати слабкість своєї оборони штурмовою групою атаки. Його тактика насправді не така проста, як двері. Вона вимагає шаленої роботи над фізикою, можливо, найважчих тренувань серед конкурентів (тут знову з ностальгією згадуєш чемпіонські методи Лобановського). Підтримка атакувального темпу та інтенсивного пресингу вимагає надзусиль.
Однак і команди, які намагаються вийти з оборони через вдумливий пас, стають більш і більш вразливими. Та ж Барса за 14 місяців розгромно програла ПСЖ, Ювентусу і Ромі. Навіть Хосеп Гвардіола у Манчестер Сіті взяв і тактику штурму на озброєння, показавши себе більш гнучким тактиком.
А ось Моурінью залишається позаду. Тренер, якому найбільше подобається рахунок 1:0, значно частіше, ніж раніше, програє з ним, а не виграє. МЮ відстав від чемпіона Ман Сіті на 16 очок, хоча пропустив тільки на 1 гол менше. Зате різниця за забитими м'ячами колосальна – 34, а це майже на 1 більше за кожну гру. Манчестер Юнайтед Жозе не зміг би так напрягти Реал, як Баварія чи Ювентус. Та він і скромній Севільї не зміг запропонувати нічого особливого. Захисники МЮ більшою мірою відсиджуються "вдома", а в підсумку "дияволи" як команда пробігають менше ярдів за будь-кого іншого в АПЛ.
Казковий фінал двох стихій
Реал вигриз своє місце у київському фіналі великою мірою за допомогою терпіння і самопожертви. Мадридців рвав ПСЖ (найменше в часовому проміжку), потім ще гірше було з Ювентусом, а апогеєм стала дуель з Баварією, коли навіть самі "вершкові" наввипередки визнавали, що мюнхенці грали краще і заслуговували перемогти. Тим цікавішою буде фінальна потенційна дуель стилів Ліверпуль – Реал. Чи зможе Клопп розбомбити 4-го поспіль суперника? А може, знову зупиниться за крок від золота, обравши не той шлях. Це буде неймовірно свіжо та цікаво.