Арбітр матчу Шахтар – Зоря Микола Кривоносов наварив такого, що це ще довго будуть розгрібати.
Поєдинки Шахтар – Зоря претендують на статус найскандальнішої битви УПЛ сьогодення. Вилучення і їхня обурлива відсутність, слова про "аперкоти для суддів", суперечливі голи. Як кульмінація дійства – обмін люб'язностями по тренерській лінії Фонсека-Вернидуб, які значно більше нагадують іспанський чи аргентинський футбол, ніж наш рідний. Наставник Зорі настільки живе цим протистоянням, що у неділю йому довелось пити таблетку прямо на лаві запасних. Тут завжди відбувається щось неймовірне. Здавалось, ну чим вже вони нас можуть здивувати?
Та коли один суддя спочатку стає активним учасником якогось комедійного взяття воріт, на користь однієї команди, а потім пробачає іншому колективу фол, за який 99 із 100 суддів дають червону, це все ще відверто шокує. Потім цей же рефері ще й так став на шляху м'яча, що отримав травму і попросив заміну.
"Я такого ще ніколи не бачив. Суддя показує аут, розвертається, йде в інший бік. Ісмаїлі схопив цей м'яч рукою. Чесно, я в шоці. Цей гол по-спортивному нас розлютив. Добре, що вийшло забити. Для мене особисто ми виграли", – говорив після гри екс-динамівець Артем Громов про епізод з голом Мораєса. "Спочатку він показав аут, там ще й рука потім була, а потім вони почали грати, хоча вся команда зупинилась", – це вже Юрій Вернидуб.
Давайте придивимось до головного героя епізоду, в якому Шахтар відкрив рахунок у зустрічі проти Зорі. У 2018 році стало відомо, що 35-річний киянин Микола Кривоносов отримав почесний статус рефері ФІФА. Після цього з ним трапилась дуже і дуже курйозна ситуація. Кривоносов провалив екзамен з англійської. Так і доводиться тепер чекати на міжнародне призначення на дорослому рівні. Він судив матч, в якому Луніну ледь не знесли голову, а Верес забив скандальний гол. Згодом Комітет арбітрів України заявив, що все правильно зробив.
Можливо, тому такі епізоди, як з травмою Тайсона і голом Мораєса, знову і знову мають місце в нашому футболі. Наші судді – фактично ідеальні. Принаймні так вважають їхні куратори, адже ледь не всі рішення арбітрів виправдовуються і схвалюються відповідним Комітетом. Але чому ж тоді український рефері востаннє обслуговував матч основного раунду Ліги чемпіонів ще 20 років тому, на відміну від представників значно слабших за рівнем чемпіонатів Латвії, Словенії, Сербії чи Білорусі?