Бліц-інтерв'ю "Футбол 24" із колишнім форвардом Карпат та Севастополя.
Йому лише 35, але минуло вже понад 3 роки, як він зник із футбольної сцени. Останнім реальним клубом Кузнєцова був Севастополь, де нападник регулярно забивав. Після анексії Криму ще намагався продовжити кар’єру у Говерлі та Металісті, однак за ці клуби вийшов лише в кількох матчах.
"Футбол 24" відшукав Сергія Кузнєцова у Будапешті. Виявилося, що екс-нападник поїхав туди не просто так.
– У мене все гаразд, – усміхається. – Зараз закінчую тренерські курси для отримання ліцензії категорії А. У жовтні відбуватиметься захист. Паралельно займаюся працевлаштуванням українських футболістів в Угорщині. Наприклад, влітку влаштував Юрія Габовду у Балмазуйварош – команду елітного угорського дивізіону. Зараз, коли буде пауза на матчі збірних, хочу привезти на перегляд ще кількох хлопців. Все у мене добре. Я залишився у футболі.
– Тобто, у жовтні ви зможете розпочати тренерську кар’єру?
– Ліцензія А дає право очолювати команду Першої ліги, а також бути помічником головного тренера в УПЛ. Аналогічно – і в Угорщині.
– Я розумію, що все залежатиме від пропозицій, але куди більше лежить серце?
– В Україні зараз непростий час. Якщо відверто, то навіть немає ніякої конкретики від українських команд. Це спонукає мене рухатися в напрямку Угорщини. Зараз активно зустрічаюся із хлопцями, з якими грав і працював у Ференцвароші. Ділимося спогадами. Станом на сьогодні маю конкретну пропозицію від клубу другої угорської ліги. Скоріш за все, свій шлях розпочну саме в Угорщині.
– Упродовж кар'єри ви зіграли за чималу кількість клубів із семи країн. За ким продовжуєте найактивніше стежити?
– Звичайно, що найбільше слідкую за Карпатами. Команда переживає дуже складний період. Вірю, що львів'яни зможуть це подолати і піднятися на свій колишній рівень. Вважаю, що і місто, і вболівальники заслуговують на хорошу команду, яка давала б їм відраду під час важких подій, що відбуваються в Україні. Для людей зараз як ніколи важливо отримувати позитивні емоції. За підбором футболістів Карпатам до снаги перебувати у верхній половині турнірної таблиці.
– Коли ви грали за Карпати, у вас були чудові стосунки з львівськими ультрас. Зараз хлопці із 16 сектора вдалися до радикальних дій – психологічного тиску на команду і навіть рукоприкладства. Що думаєте з цього приводу?
– На будь-яку проблему я завжди намагаюся дивитись із двох боків. Звичайно, дії вболівальників мають виправдання, адже вони незадоволені результатами команди. Фанати жертвують своє життя заради Карпат – їздять із командою, підтримують її за будь-якої погоди. Останніми роками Карпати демонструють дуже погані результати. Тому природно, що рано чи пізно, але терпець у фанатів мав увірватися.
Але є інший момент. Я не схвалюю рукоприкладство. Цього потрібно уникати. Але те, що проводяться акції протесту, виявляється незадоволення, – цілком закономірно. Фанати – це також частина команди і клубу. Врешті-решт, футбол грається для вболівальників.
Свого часу, коли виступав у Карпатах, намагався допомагати. Коли в ультрас виникали проблеми з "Беркутом", я згладжував ці моменти. Пояснював, що "Беркут" – неправий, але й вболівальники повинні поводитися коректніше.
– Недільний матч проти Чорноморця продемонстрував, що обидві сторони залишаються на своїх позиціях – ультрас не підтримують команду, а команда демонстративно ігнорує фан-сектор. Хто повинен зробити перший крок для перемир'я?
– Я не знаю усіх тонкощів ситуації, яка склалася. На мою особисту думку, команда повинна продемонструвати на полі якомога кращу гру і результат. Тоді настане такий момент, коли фанати зможуть пробачити гравців, а гравці – фанатів.
Зараз найважливіше – не поглиблювати цей розкол. Не приймати авантюрних рішень на гарячу голову. Не сумніваюся, що львівські вболівальники обов’язково оцінять, коли побачать, як команда старається, працює і перемагає. Я знаю прихильників Карпат. Вони не зможуть довго ігнорувати свою улюблену команду.