Продовження лонгріду Михайла Юхименка про історію збірної Австрії початку XX століття. В третій частині читайте про створення та зірковий шлях першої класичної національної команди в Європі.
Збірна Австрії в 1920-х поступово набирала ваги, особливо швидко почавши зростати в в другій половині десятиліття, коли було створено міжнародні турніри. Зокрема, на предку тодішнього Євро – Кубку Мітропи – австрійці посіли другу позицію, відставши від Італії на одне очко й при цьому розгромивши апеннінців вдома. Всі ці здобутки стали можливими завдяки новому поколінню футболістів, яке до початку 1930-х склало кістяк першої класичної збірної в історії Європи.
Вундертім: як британці та євреї створили в Австрії топ-чемпіонат – від матчів у саду до перетворення в поп-індустрію
Вундертім: австрійська революція для футболу Європи – як Уго Майзль створив професіональні ліги, ЛЧ, Євро та тікі-таку
Красунчик зі Штирії
Австрія ніколи не знала проблем з воротарями. Наприкінці 1920-х у столичних клубах виступало ціле сузір'я талановитих голкіперів, а найкращим серед них вважався Фрідріх Францль, якого називали "флорідсдорфським Заморою". Футбол тоді крутився навколо Відня, тож Фрідріх був першим номером у національній команді – втім, легендою він так і не став. Паралельно в штирійському Граці сходила зірка майбутньої ікони воротарського цеху – Рудольфа Хідена.
Руді Хіден в центрі, справа Маттіас Сінделар
Руді народився в 1909 році у сім’ї поміщиків, які володіли продуктовим магазином. Вони відправили сина вчитися у торговий коледж на пекаря-кухаря, однак паралельно юнак виступав за ГАК в центрі атаки. У одному з матчів юніорів проти Штурма єдиний голкіпер його команди отримав травму, а Хіден вирішив стати героєм, попросившись на ворота – вийшло настільки переконливо, що керівництво одразу оголосило про переведення Рудольфа на позицію воротаря. Втім, за молодіжку він продовжував бігати в нападі, іноді граючи по 3-4 поєдинки за день, але в першій команді його вже використовували виключно у ролі голкіпера.
Ще до свого повноліття Хіден опинився у збірній Штирії, а за місто Грац він виступав в матчах проти Загреба, Відня і Будапешта. Потім його запросили в австрійську любительську збірну, в складі якої Руді грав проти аматорів з Угорщини. Зрештою, у 1927 році вундеркінд зацікавив столичні клуби – за нього вели боротьбу Аустрія, Земмерінг і ВАК. Домовившись з матір'ю юнака (батька він вже втратив), Вінер Атлетікшпорт Клуб домігся підписання контракту. Хіден переїхав у Відень.
Ця подія у Граці викликала справжній карнавал. Менеджер ГАКа Франц Ірхер просив Руді пам'ятати про штирійське коріння, прогнозував Рудольфу місце в збірній і запрошував назад у разі невдачі. На прощальну вечірку, де мали бути тільки близькі, набилися футболісти ГАКа та Хакоаха, які напідпитку почали співати гімн клубу. Все це настільки розчулило голкіпера, що той у сльозах вирішив залишитись у Граці – лишень настанова від матері змусила воротаря підкоритись долі. Захисник Еміль Давид, близький друг Руді, відвіз його на власному мотоциклі до столиці.
В перший же день у Відні друзі завітали до знаменитого Ринг Кафе, де була призначена зустріч з керівником ВАКа Максом Земаном. Столична публіка була шокована шкіряними штанами провінціалів, а новий бос Хідена підскочив і крикнув: "Але послухайте, Руді і ти там, в такому одязі не можна входити в кафе Ринг". Ображений Штирієць одразу розвернувся й твердо вирішив повернутися у Грац, однак його зупинив все той же Земан, який презентував кіпера кільком поважним панам за дальнім столиком.
Вони теж не оцінили манери Рудольфа, спитавши, чи прийнято вітатись у Граці. Руді відмовив, що у Штирії заведено вітатися лише із знайомими – він ще не знав, що претензії вимовляв столик, за яким сиділо все керівництво збірної Австрії на чолі з Уго Майзлем. Як наслідок, у 1927 році Руді в національну команду не викликали.
Втім, Хіден своїм футболом швидко змусив забути про образи. Він мав шикарні пластику та стрибок, класно грав при виходах сам на сам і першим став кидати м’яч рукою на 50 метрів. Штирієць вважався спеціалістом по пенальті, парируючи їх по сім штук за сезон, і славився надзвичайно жорстким стилем: кілька разів до нього позивалися в суд за нанесення важких травм суперникам – втім, голкіпер і себе не жалкував, отримавши чотири переломи ребра ще у Граці.
Зіркова гра зацікавила лондонський Арсенал, який зробив пропозицію в 1930-му. В Англії через цей трансфер розгорнувся скандал – Руді тричі перепливав Ла-Манш, але так і не отримав дозвіл на роботу. На той момент у нього вже був матч за збірну – в 1928-му Рудольф відстояв на "нуль" з Югославією.
Газета Sporttagblatt писала, що голкіперу не пощастило, адже суперник не намагався перевірити його найкращі якості, однак у робочих моментах Хіден діяв впевнено. Цікаво, що в той же день збірна Австрії провела ще й матч з Угорщиною (5:5). Попри хороший виступ, основним голкіпером до кінця 1929-го залишався Фрідріх Францль.
Стартові склади і схеми на матч Австрія – Югославія, в якому дебютував Хіден
Основним у збірній Рудольф став у 1930-му. Перший матч з Чехословаччиною виявився важким – Хіден припустився гольової помилки, але при цьому зробив декілька класних сейвів. "Однак немає сумніву, що він чудовий воротар і, якщо його розуміння гри розшириться, він може стати гідним наступником Францля", – писав Sporttagblatt.
Через два місяці газета вже вийшла із заголовком "Великий матч Хідена", дякуючи за неймовірну гру в нічийному поєдинку проти Англії (0:0). Після цього Рудольф покидав рамку воріт збірної Австрії лишень по великих святах.
Руді Хіден на Західному вокзалі Відня після повернення з Парижу, 1930 рік
Хіден запам’ятався публіці грою в чорному светрі з великим білим коміром та білою кепкою на голові – в Австрії досі вважають, що знамениті чорні воротарські кофти в тренди вивів саме Руді, хоча існує дуже багато фото в білих светрах. Крім того, він був великим модником, вважався своїм для богемної тусовки, крутив неймовірні вечірки й завжди був оточений прекрасними дамами. Саме у Відні його прозвали "красунчиком Руді", хоча на полі його знали як "Лева з Пратера".
Капітан Блум
Розписувати всіх захисників збірної Австрії, які пограли в 1920-х, не будемо, але зупинитися на двох найбільш важливих варто. Мова йде про Карла Райнера та Йозефа Блума з Аустрії, які всю свою кар’єру провели в Ферсті, а у Майзля довгий час грали єдиною ланкою. Обидва були ветеранами й капітанами національної команди – Карл дебютував у 1924 році, а Йозеф ще у 1920-му.
Збірна Австрії в 1931 році. Нижній ряд зліва направо: Веселик, Хіден, Сеста, Райнер, Джиммі Хоган. Верхній ряд: Уго Майзль, д-р Шварц, Фогль, Смістік, Цішек, Шидлов, Шаль, Сінделар, Галь, Науш
Про життя Карла залишилось дуже мало спогадів, але у кількох статтях про Австрію в Третьому рейху можна знайти неприємний факт – Райнер по завершенні кар’єри отримав квартиру в центрі Відня, яку відібрали у єврея Петара Менасса в рамках арієзації. Втім, то станеться в майбутньому, а на 1930-й рік Карл Райнер був першокласним лівим захисником з Кубком Мітропи, трьома чемпіонствами, двома кубками країни та сріблом Кубка Центральної Європи. Той же Петар Менасс вболівав за Ферст і був фанатом гри Райнера.
Йозеф Блум вважався легендою ще у 1920-х. Всю свою 15-річну кар’єру захисник провів у віденському Ферсті, за 257 матчів забивши 32 голи, взявши два чемпіонства, три Кубка Австрії й вигравши Кубок Мітропи. Збірній Йозеф віддав аж 12 років, ставши капітаном і рекордсменом за кількістю матчів (57) – це досягнення аж у 1954-му побив Ернст Оцвірк.
Йозеф Блум (справа) разом з Вірджиніо Розетто та швейцарським арбітром Руофом на зустрічі у Відні. 20.03.1932
Важливість Блума полягала не тільки у вмілому керівництві обороною. Капітан був правою рукою Майзля, реально впливаючи на вибір тактики й стартового складу під кожен матч. Він навіть дозволяв собі суперечити тренеру: на слова "Уго, це не спрацює" часто лунала відповідь "Пепі, ти маєш рацію", – настільки наставник поважав думку свого підопічного.
Паперовий чоловічок
Примою віденської преси став нападник Маттіас Сінделар. Він походив із родини моравських чехів – ще до Першої світової вона переїхала до Відня. Батько був каменярем і загинув на фронті, а мати працювала пралею, отримуючи копійки. Аби вижити, юному Маттіасу довелося шукати роботу. Він влаштувався помічником слюсаря.
Паралельно хлопчина рубався у футбол на столичних вуличках. Там його помітив фізрук Карл Вайман, який прилаштував таланта до віденської Герти – і не прогадав. Вже у 19 років хлопчина став основним форвардом першої команди. Все йшло добре, поки у басейні форвард не травмував меніск.
В той час подібна травма ставила хрест на футболі, однак у Відні жив хірург Гансі Шпітці. Він провів операцію й врятував кар'єру Сінделара, а Маттіас через страх рецидиву перед кожним матчем почав накладати на коліно спеціальну пов’язку. Це стало "фірмовим" ритуалом нападника.
Пам’ятаючи про травму, Маттіас сформував особливий стиль гри, який базувався на фантастичній техніці та відсутності будь-яких стиків із суперником. За перше публіка прозвала Сінделара "футбольним Моцартом", за друге – "паперовим чоловічком".
Герта розвалилася в 1924-му, однак Сінделар швидко знайшов новий клуб. Він міг опинитись у Сієні, однак вирішив залишитись у Відні – так Маттіас став футболістом Вінер Аматьор, який у 1926-му перейменують в Аустрію. Там Сінді швидко став суперзіркою, знімаючись у рекламі та в кіно про самого себе. Всього через два роки після трансферу форвард увірвався до лав збірної, відзначившись у воротах Чехословаччини, поклавши чотири м’ячі в трьох матчах зі Швецією й забивши два Швейцарії.
До 1928-го в активі Сінделара було вже 14 виступів у чорно-білій футболці, однак після розгрому в Нюрнбергу з рахунком 0:5 Уго Майзль відчепив Матіаса від команди, назвавши його футбол "танцем на яйцях" та "балетним". Нападник же увімкнув характер, заявивши, що поразка стала наслідком протилежного – Австрія занадто мало плела мережива на чужій половині. Після цього Сінделара, попри всі вимоги преси, три роки не викликали до табору – виключенням став поєдинок у Празі в 1930-му.
Про Маттіаса-людину ходять різні чутки. Деякі сучасники говорили, що він був тихим і скромним чоловіком, який любив своє місто та столичні кав’ярні, часто граючи в карти з фанатами. Втім, пишуть також і про любов Сінді до шумних гулянок, модного одягу, красивих жінок, дорогих автівок і казино, що не дуже подобалося Уго Майзлю. В будь-якому разі, свою славу нападник Аустрії монетизував – він отримував шалені гонорари за участь в рекламі молока, костюмів і годинників, а після завершення кар’єри навіть знявся в ролі самого себе у фільмі "Роксі та її Вундертім".
Сінделар в рекламі йогурту Fru-Fru. Компанія досі існує
Інші зірки збірної Австрії
В півзахисті виблискував Йозеф Смістік, який роздавав філігранні передачі з опорної зони. Високий, фізично міцний і розумний хавбек Рапіда, який славився класним дальнім пасом, хорошою технікою, хорошим ударом, витривалістю та вмінням читати гру. Він якісно вирізнявся на тлі тогочасних колег по амплуа – здебільшого, вони були "нулями" в креативному плані, займаючись виключно руйнуванням.
Якості Смістіка, в першу чергу, використовували для затяжних комбінацій та перевантаження зон на чужій половині, але в обороні йому теж потрібно було відпрацьовувати. Сьогодні Йозефа назвали б "бокс-ту-боксом" на кшталт Ротаня в найкращі роки.
Зліва направо: Фердінанд Весели, Леопольд Ніч, Йозеф Смістік, Йохан Люф. До початку 1930-х в збірній регулярно гратиме лише Смістік
Смістік був переможцем по духу. У 25 років Йозеф мав у активі два чемпіонства, Кубок Мітропи та два фінали цього турніру, а безумовно основним у збірній Австрії він став ще у 1928-му. Поруч з ним на правому фланзі національної команди часто грав більш елегантний і технічний хавбек Ферста Леопольд Хофман, який мав ті ж титули, що і Смістік. Нерідно він заміняв Пепі в центрі.
Зліва у півзахисті рубилися за старт Йохан "Хансі" Хорват, Вальтер Науш та Карл Галль – перший був універсалом-суперсабом, а останні два, фактично, грали шостого-сьомого нападника, почасти покидаючи поле з хет-триками чи покерами. В атаці також виділявся технічний і швидкий Фрідріх Гшвайдль – такий же "танцюрист на яйцях", як і Сінделар.
Верхній ряд зліва направо: Шрамзайс, Науш, Хофман, Цішек, Сінделар, Браун, Шаль, Фогль; знизу – Гшвайдль, Хіден і Блум
Загалом, збірна, складена з віденських колективів, вже у 1930-му була по-справжньому зірковою, хоча ще не набула класичного виду. Уго Майзль часто проводив ротацію, тож в основі продовжували світитися досвідчені захисники Роман Шрамзайс, Фердінанд Весели та Георг Браун, нападники Карл Штойбер та Франц Веселик, тощо. Словом, кадрів вистачало. Все було готово до великого прориву.
Народження Вундертім
У 1930-му збірна Австрії несподівано забуксувала, вигравши всього один матч з п’яти, при цьому двічі поступившись угорцям – найбільш принциповому супернику. Не вражав і старт Кубка Центральної Європи у 1931-му – в лютому команда зазнала поразки від Італії, а навесні перемогу над Чехословаччиною затьмарили "нулі" з Угорщиною. І це на тлі двох поспіль тріумфів австрійців у Кубку Мітропи! Столична преса посилила тиск на Уго Майзля.
Натисніть на картинку, щоб збільшити // Вирізки з ранкових номерів віденських газет після нічиєї з Угорщиною (0:0). Зліва вгорі – фото Der Morgen (зверніть увагу на кількість автівок), справа – звіт Der Morgen з фото голкіперів Францля та Галліни у повітрі. Правіше – карикатура Wiener Montagblatt на Хорвата. Знизу зліва – фото Der Abend з Зіглем і Галліною. Справа – Блум та Смістік біжать за Тішкою, Шрамзайс у підкаті.
Далі по графіку йшла Шотландія, яка на 1931-й рік провела 149 матчів у Британії й лише чотири на континенті – три з них скотти виграли (Норвегія – 7:3, Нідерланди – 2:0, Франція – 2:0), а з Німеччиною розписали нічию (1:1). Нещодавно ця команда розбила Англію, яка хоч вже і не вважалася флагманом футболу, але мала значний авторитет. Родзинка поєдинку Австрії проти Шотландії полягала в тому, що "дунайська школа" була глибокою модернізацію шотландського стилю початку ХХ століття. Фактично, австрійці грали проти своїх вчителів.
Цікаво, що на матч прийшло не дуже багато людей – стадіон "Хое Варте" не дорахувався більше двадцяти тисяч фанів. Однією з причин стала висока ціна на квитки, однак проблема виявилась глибшою. Журналісти Der Abend дізналися, що перекупники з самого ранку скуповували найдешевші тікети, а обмеження на два квитки в одні руки вони обходили, випрошуючи людей придбати ще два – як наслідок, вже за годину такої каруселі перепустки закінчувались.
При цьому з австрійської федерації телефонували в касові агентства, вимагаючи резервації квитків для власників абонементів, а не продажу всім охочим, як це було заведено раніше. Втім, через високі ціни люди не поспішали на матч, а продавці під загрозою влетіти на кілька тисяч шиллінгів стали роздавати тікети ледь не за безцінь. В результаті прогоріли всі – перекупникам збили ціну, ті спересердя порвали свої квитки, а відвідуваність просіла.
Вболівальники намагаються склеїти порвані перекупниками квитки
Віденські газети таки дотиснули Уго Майзля. За кілька днів до матчу, призначеного на 16 травня, головний тренер збірної увійшов до улюбленого "Ринг Кафе", сів за свій особистий столик та викинув журналістам листочок, промовивши: "Гаразд, панове, читайте. Скоро ви побачите свій "шміранскі-тім". Читайте”. "Шміранскі" – австрійський аналог слова "папараці", а "шміранскі-тім" являла собою команду, складену на основі побажань журналістів. В ній нарешті з’явився і герой столиці – Матіас Сінделар.
Поєдинок мав статус товариського, тому Майзль і дозволив собі експерименти. Так, крім Сінделара, на краю атаки дебютували Карл Цішек та Адольф Фогль, а допомагав їм Антон Шалль – один з найкращих бомбардирів в австрійській історії до цього мав лише чотири матчі в збірній за чотири роки. Шотландці виставили резерв – в основі не було жодного футболіста Селтіка або Рейнджерс, але вийшли одразу сім дебютантів. Крім того, вже на старті гри Дені Лідл отримав травму, а Коллі Макнаб розчинився на полі після важкого удару по голові.
Стартовий склад на матч Австрія – Шотландія 16.05.1931. Зліва направо: Цішек, Гшвайдль, Браун, Сінделар, Галль, Блум, Смістік і Шалль. Знизу: Шрамзайс, Хіден, Фогль
Попри всі "але", результат та зміст поєдинку шокував Європу – Австрія знищила Шотландію з рахунком 5:0. Сінделар забив і віддав асист, ще по м’ячу провели Шаль і Фогль, а Цішек взагалі оформив дубль. Що найбільш важливо, британців знищили у красивому стилі з купою атак та ефектних комбінацій.
Видання Daily Record після побиття на Дунаї не підбирало слів: "Повна декласація! Немає жодного виправдання!". Віденська ж "Газета робочих" тріумфувала:
Навіть якщо ми й розчаровані тим, що не вдалося побачити ідеальних шотландців, якими ми їх вважали ще вчора, то ми побачили нових тріумфаторів, талановитих носіїв істинної майстерності. 11 футболістів, 11 професіоналів – звісно, в житті є речі і важливіші, але це було справжнє визнання віденського естетизму, уяви та пристрасті.
Натисніть на картинку, щоб збільшити // Фото з матчу Австрія – Шотландія (5:0) та парковка перед стадіоном “Хое Верт”
Так і народилася легендарна Вундертім – збірна Австрії, яка з травня 1931 року до грудня 1932-го провела 14 поєдинків, не зазнавши жодної поразки, забивши 44 голи й вигравши Кубок Центральної Європи. За інерцією австрійську національну команду так іменували аж до аншлюсу в 1938-му, але саме той півторарічний тріумфальний відрізок увійшов у всі футбольні літописи. Основу "Вундертім" склали виконавці, які вийшли у матчі проти Шотландії.
"Вундертім" трощить Європу
Прізвисько команді Уго Майзля вигадали німецькі журналісти, вражені розгромом своєї збірної у Берліні з рахунком 0:6 рівно через тиждень після побиття шотландців. У Відні австрійці накидали сусідам ще п’ять голів (хет-трик в активі Сінделара), після чого газета Berliner Zeitung написала:
Ну що, знову будемо оспівувати блискучу гру віденців і їхні головні переваги – техніку та ігрове мислення? Будемо... Австрія та Німеччина – це два різних футбольних світи. Наші хлопці в порівнянні з віденцями більше легкоатлети, ніж футболісти. Концепція гри у наших, звичайно, присутня, але чого вона коштує в порівнянні з дотепними, багатими ігровими ідеями й володіючими чудовою технікою вихованцями віденської школи, ми вже встигли переконатися в цьому році двічі.
Натисніть на картинку, щоб збільшити // Фото Der Abend з двох матчів Австрії проти Німеччини: верхній ряд зліва направо – Сінделар перед голом; голкіпер німців Гехлар знімає м’яч з голови Цішека та аншлаг на “Грюневальдштадіон” у Берліні. Знизу – Руді Хіден на руках партнерів та Йозеф Блум (в білому) при відбиранні м’яча.
Між двома поєдинками проти "північного брата" австрійці скромно перемогли швейцарців (2:0). Втім, варто розуміти, що це був літній комерційний тур, тож в основі не вистачало шести футболістів основи – не в останню чергу через комерційний тур Ферста у Франції. У Базелі восени гельветам не залишили жодних шансів – три голи Шалля, дубль Гшвайдля та м’ячі Сінделара, Фогля й Цішека оформили розгром 8:1.
За місяць до цього побиття Вундертім зганяв у Будапешт на матч проти Угорщини – команди розписали нічию 2:2. Втім, виїзд можна назвати перемогою, адже в історії залишилось фантастичне фото збірної на віденському вокзалі.
Натисніть на картинку, щоб збільшити // Зліва направо: Платцер, Цішек, Смістік, Гшвайдль, Блус, Фогль, Шалль, Сеста, Майсль, Сінделар, Мок, Галль, Шварц, Райнер, Хіден, Мюц. Біля Шаля стоїть син Шварца.
Навесні 1932 року підопічні Майзля розбили італійців (2:1) і завдали нищівної поразки заклятим ворогам з Угорщини – 8:2 з хет-триком Сінделара та покером Шалля. Це побиття і досі залишається однією з двох найбільших поразок мадяр в історії, хоча на початку 1930-х вони мали одну з найсильніших збірних Європи.
Ще один важливий для Вундертім матч було проведено 22 травня 1932 року в Празі. Збірна Чехословаччини завжди була для австрійців "міцним горішком" – от і зараз, пропустивши на 2-й хвилині (відзначився Сінделар), слов’яни відігралися й втримали нічию. Саме в цій грі дебютував один з найлегендарніших австрійських футболістів, без якого Вундертім уявити неможливо – Карл Сеста.
Перед матчем Чехослваччина – Австрія 22.05.1932. Нижній ряд зліва направо: Браун, Хіден, Сеста; зверху – Майзль, Люф, Янда, Гшвайдль (к), Фогль, Хофман, Сінделар, Науш, Цішек.
Кремезний хлопчина на прізвисько "Велетень" виріс у чесько-угорській родині (вроджене прізвище – Шестак) з індустріального віденського району Земмерінг. На момент виклику до збірної Австрії 25-річний Сеста виступав за ВАК на позиції захисника, однак у рідному Форвертсі він починав форвардом – як наслідок, Карл серед колег по амплуа виділявся вмінням підтримувати атаки й забивати важливі голи. Родзинкою Сести в нападі стали потужні дальні удари, які в прямому сенсі гнули стійки воріт.
В обороні ж це був справжній "тафгай": Сеста володів повним арсеналом жорстких і брудних прийомів, регулярно ліз у бійки й натурально лякав суперників – благо, крім футболу, Карл займався боксом, плаванням і греко-римською боротьбою, а його брат Людвіг взагалі був чемпіоном Європи з цього виду спорту.
Британська карикатура на Карла Сесту, 1932 рік
Поза полем "Велетень" перетворювався у повну протилежність самому собі. Брутальний захисник здобув музичну освіту й завдяки прекрасному голосу став артистом першої величини – Сеста часто виступав, в тому числі і в знаменитому віденському вар'єте "Ляйхт" у Пратері. Його "Віденські пісні" транслювалися на радіо, а в Лондоні в 1932 році платівка Карла стала "золотою".
Поки Сеста обживався у збірній, рівень спротиву австрійцям зростав. Влітку 1932 року шведи в товариській зустрічі дали фантастичний бій, поклавши у ворота Вундертім три голи – втім, підопічні Майзля заколотили Тре Крунур чотири, граючи без шести футболістів основи. В жовтні угорці зробили спробу взяти реванш за 8:2 у Відні – Австрія вийшла з оновленою лінією атаки, пропустила двічі, але все одно переграла сусіда (2:3).
Плакат-колаж, присвячений перемозі Австрії у Кубку Центральної Європи-1931/32
За три тижні Вундертім на "Пратері" (сучасний Ернст Хаппель Штадіон) приймав Швейцарію. Цей матч для підопічних Майзля був останнім у розіграші КЦЄ-1931/32 – в разі перемоги австрійці стали б тріумфаторами турніру.
Гості дали серйозний бій, змусивши Хідена виконати кілька класних сейвів, а вболівальники навіть почали освистувати улюбленців. Втім, клас віденців не залишив гельветам шансів: Шалль та Мюллер закинули три м'ячі за 67 хвилин, після чого дозволили забити гостям гол престижу – 3:1. Австрія офіційно стала найсильнішою збірною на континенті.
Тактичні ноу-хау австрійців
"Вундертім" грав за схемою 2-3-5, створеною ще у XIX столітті в Англії. Одну з ключових позицій в системі займав центрхав, який зосереджувався на підтримці атакувальних дій – основним був Йозеф Смістік, а от на флангах часто проводили ротацію. На початку 1930-х таке використання центральних півзахисників залишалося новинкою, адже в Європі вони, здебільшого, виконували роль "стоперів" – хоча у чепменівському Арсеналі був подібний футболіст. Це й не дивно, адже Чепмен та Майзль були близькими друзями.
Натисніть на картинку, щоб збільшити
Австрійці на чужій половині плели затяжні комбінації за участі семи-восьми футболістів – сучасники називали цей процес "віденськими мереживами". Їхньою "родзинкою" виступав Сінделар, який діяв у відтяжці. Маючи вишукану техніку та високу швидкість, він обігрувався з партнерами в зоні перед штрафним і, вочевидь, лідирував за очікуваними асистами. Крім того, Маттіас володів шикарним ударом з розвороту. Сінделар для Австрії був тим же самим, що і Мессі для Барселони. В принципі, для своєї епохи він і був Мессі.
Крім того, Майзль "підрізав" у сусідів ефективні тактичні елементи – наприклад, "чеську вуличку", яку нині знають під назвою "стіночки", та різку зміну флангу атаки (угорське ноу-хау). Як писав Брайан Гленвілл, у Майзля футбол став "майже показовим виступом, свого роду змагальним балетом, в якому забитий м'яч ставав ледь не виправданням сотні хитромудрих передач".
Продовження серіалу про класичну збірну Австрії читайте через кілька днів...