Продовження лонгріду Михайла Юхименка про історію збірної Австрії початку XX століття. У четвертій частині читайте про зеніт могутності легендарної Вундертім і її скандальне падіння з Олімпу на Чемпіонаті світу-1934.
На кінець 1932 року Австрія була справжнім флагманом європейського футболу. Віденський Ферст після перемоги над віденським же ВАКом у фіналі Кубка Мітропи-1931 знову дійшов до фіналу, а збірна в жовтні виграла Кубок Центральної Європи, демонструючи технічний футбол з купою комбінацій і голів – за це преса нагородила національну команду прізвиськом “Вундертім“ (диво-команда). Сінделар, Хіден, Сеста, Шалль, Фогль, Гшвайдль, Цішек, Блум – ці прізвища гриміли на весь світ так само, як сьогодні гримлять Мессі, Роналду, Нойєр, де Брюйне, Мбаппе, Неймар чи Рамос.
Вундертім: як британці та євреї створили в Австрії топ-чемпіонат – від матчів у саду до перетворення в поп-індустрію
Вундертім: австрійська революція для футболу Європи – як Уго Майзль створив професіональні ліги, ЛЧ, Євро та тікі-таку
Вундертім: народження та перемоги збірної Австрії 1930-х – як Сінделар, Хіден і Ко стали суперзірками футболу й богеми
Зеніт слави
Саме наприкінці 1932-го віденська преса дізналася про майбутнього суперника Вундертім – в грудні австрійці їхали на Стемфорд Брідж битися зі збірною Англії. Суперник був грізним, адже острів’яни вдома ще нікому не програвали, а рік тому на Хайбері знищили Іспанію – легендарний Боббі Замора пропустив сім голів.
Поєдинок Англія – Австрія європейські журналісти прозвали матчем року, а у Відні почалася справжня істерика.
“Якщо ви побачите на вулиці жваву дискусію двох чоловіків, які голосно вимовляють вголос цифри – це не біржовики, які рахують гроші, ні. Це люди, які відлічують час до початку матчу з Англією.
Якщо ви звернете увагу, які сторінки газет читають пасажири в електричках, то помітите, що це не статті про сенсаційні злочини, а матеріали до гри з Англією.
Якщо вам в перукарні здасться, що цирульник якось різко приставляє до вашого горла бритву, просто запитаєте: “Хто переможе?” – і загроза вашому життю відразу випарується. А після відповіді “Ми, з рахунком 3:1” вас акуратно та якісно поголять” – писали столичні газети.
Австрійці мали певні проблеми з готовністю Гшвайдля та Фогля, а загальна напруга навколо збірної нервувала і футболістів, і тренерський штаб. Тоді Уго Майзль згадав про старого друга – Джиммі Хогана.
Ідеолог футболу Вундертім переживав важкі часи. Він з великими труднощами подолав критику у Німеччині, зробивши скромний Дрезденер одним із топів і підтягнувши до основи легендарного Гельмута Шьона, але наростання політичної напруги змусило Джиммі покинути країну. Уго Майзль порекомендував Хогана паризькому Расінгу, однак коуч не впорався з норовом тамтешніх зірок. Далі по курсу була Лозанна, де тренер не знайшов спільної мови з президентом клубу. Коли “Пастора“ покликали в Австрію, той вже перебував у відчаї.
Як і на Олімпіаді в 1912-му, Джиммі Хоган знову став асистентом Уго Майзля, організовуючи тренувальний процес і готуючи команду спеціально під матч проти Англії. Зустріч призначили на 7 грудня 1932-го.
1932 рік, вокзал Вікторія в Лондоні. Голова Футбольної Асоціації сер Фредерік Уолл і менеджер збірної Австрії Уго Майзль. Позаду нього справа наліво – Сінделар, Сеста, Райнер і Шалль. Біля вагону прямо на нас дивиться Хіден. За Уоллом спиною до фотографа стоїть Смістік.
Вундертім у Лондоні приймали по-королівськи. На вокзалі Вікторія австрійців зустрічав голова Футбольної Асоціації сер Фредерік Уолл, а у посольстві на урочистій церемонії збірну вітав посол – барон Георг фон унд цу Франкенштейн. Сам поєдинок повинен був відкрити принц Джордж, який в 1936 році стане англійським королем Георгом VІ.
Лондонські фанати ганяли за автографами австрійців – благо, ті всією командою ходили на місцеві поєдинки, їздили на екскурсії та рубалися в більярд. Уго Майзль і Джиммі Хоган тим часом роздавали інтерв'ю – зокрема, британець критикував Англію за зверхність до континентального футболу та відсталі тренування. На матчі між Челсі та Евертоном преса відзначила розчарованість тренерів Вундертім якістю гри острів'ян.
Джиммі Хоган (крайній справа) виводить збірну Австрії на тренування. На передньому плані Карл Сеста (зліва) та Карл Райнер (справа).
Австрія теж шаленіла. У день матчу підприємства скорочували робочий день або навіть закривалися, а фінансова урядова комісія скасувала засідання щодо поправок у бюджет, відправившись у найближчу кав’ярню на радіотрансляцію. За підрахунками “Нойє Фрай Прессе“, трансляцію матчу слухало три чверті населення Відня.
Отже, 7 грудня 1932 року Уго Майзль вивів команду на поле: Хіден у воротах, Райнер та Сеста – пара захисників, в центрі – трійка Науш-Смістік-Галль, в атаці – Цішек, Гшвайдль, Сінделар, Шаль і Фогль. Австрія вийшла у темних футболках.
Збірна Австрії у Лондоні. Стоять (зліва направо): тренер Джиммі Хоган, Науш, Браун, Галль, Фогль, Цішек, Веселик, Сінделар, Райнер, Мок. Присіли: Хіден, Платцер, Янда, Сеста, Шаль, Гшвайдль, Смістік
Несподівано для всіх зіркова Вундертім ковтнула два голи в перші півгодини: вже на 5-й хвилині Хіден привіз необов’язковий кутовий і пропустив від Джиммі Хемпсона, а на 26-й форвард Блекпула оформив дубль – у австрійців же взагалі нічого не виходило. До перерви рахунок не змінився, а Стемфорд Брідж вже святкував побиття гранда.
Австрія грає у темних кольорах. В кінці відео руки австрійцям тисне принц Джордж.
У роздягальні Майзль зумів накрутити хвости своїм підопічним. “Досить їх боятися, грайте у свою гру”, – вимагав Уго. Футболісти його почули: одразу з початком другого тайму австрійці захопили центр, стали плести мережива перед штрафним і, зрештою, забили на 51-й хвилині – Цішек відзначився з пасу Сінделара. 2:1.
Австрія у фірмовому стилі розривала Англію, створюючи момент за моментом, однак на 77-й гості несподівано пропустили внаслідок прямого удару Х’юстона зі штрафного – 3:1. Ефектний прохід Сінделара на 80-й знову скоротив відставання, але всього за дві хвилини Сем Крукс забив четвертий гол Англії!
Вундертім не здавалася, забивши втретє на 87-й – відзначився Цішек. Англія сіла в глуху оборону, Австрія без упину атакувала, однак дотиснути суперника не встигла. Фінальний свисток зафіксував перемогу британців з рахунком 4:3, але місцеві фанати та журналісти прекрасно розуміли факт відскоку. Один з редакторів Times резюмував: “Добре, що батьки-засновники гри призначили тривалість тайму в 45 хвилин. Якби було хоча б 50, я не впевнений, що зустріч закінчилася б для нас хоча б нічиєю”.
Наприкінці відео помітні сейви голкіпера англійців
Маттіаса Сінделара англійська преса назвала “футболістом на 20 тисяч фунтів”, а на Стемфорд Брідж повісили меморіальну табличку про матч з Вундертім. В Австрії ж художник Пауль Майзнер написав картину “Das Wunderteam”, зобразивши момент виходу збірної на поле у Лондоні – хоча там не 11, а 16 гравців, адже митець хотів зобразити всіх героїв тієї команди. І футболки не чорні, а традиційні білі.
Повертаючись з Альбіону, австрійці завітали до Брюсселя, знищивши там бельгійську збірну – 6:1 з покером Шалля. На вокзалі у Відні команду зустрічали 200 тисяч фанатів, які тепер остаточно повірили у перемогу на Чемпіонаті світу-1934.
Підготовка до Мундіалю
Матч проти Англії в 1932 році називають піком могутності Австрії. Вже у 1933-му вона збавила оберти: якщо у попередні два роки команда Уго Майзля забивала не менше 30 голів, то тепер вдалося настріляти 18, при цьому здобувши лишень три перемоги – і це при чотирьох нічиїх та домашній поразці від Чехословаччини. Саме на цьому фіаско класичний період Вундертім історики завершують, хоча австрійську збірну за інерцією продовжували так називати аж до самого аншлюсу.
Спад результатів був пов’язаний з наростанням структурних проблем у збірній. Лідери часто ламалися, а Руді Хіден взагалі змінив громадянство при переході в паризький Расінг (туди ж поїхав Джиммі Хоган). Крім того, зростав середній вік: у 1933-му захисник Блум завершив кар’єру, Гшвайдлю виповнилося 32, а Сінделару стукнуло 30 – це не завадило Матіасу покласти три голи Інтеру у фіналі Кубка Мітропи, але за збірну він забив лише в трьох матчах з восьми. Реалізація моментів у Вундертім, до речі, сильно просіла, про що писали британські газети.
Уго Майзль, однак, оперативно провів оновлення складу. У ворота став молодий Петер Платцер з Флорідсдорфа, а в обороні тренерський штаб почав награвати Йозефа Цісара – хоча той взагалі-то був нападником. В атаці з’явилися голеадори з Рапіда – Франц Біндер (найкращий бомбардир чемпіонату) в дебютному поєдинку проти Бельгії оформив дубль, а Йозеф Біцан забив переможний гол Нідерландам у другому ж своєму матчі за збірну. Команда омолодилася, але зберегла кістяк Вундертім.
10.12.1933, Амстердам, Нідерланди – Австрія 0:1. Зліва направо: Сеста, Платцер, Шалль, Науш, Цішек, Сінделар, Цісар, Вагнер, Біцан, Смістік, Біндер, Уго Майзль
Як наслідок, у 1934-й рік Австрія увірвалася круто: в рамках Кубка Центральної Європи підопічні Уго Майзля винесли Італію (4:2) та Швейцарію (3:2), а в квітні команда влаштувала різню у Відні – 5:2 в товарняку з Угорщиною та 6:1 з Болгарією. Останнього матчу вистачило для кваліфікації на ЧМ-1934 – це був єдиний поєдинок австрійців в рамках відбору, адже вони відмовилися грати проти Угорщини, а група складалася з трьох команд.
Саме під час цього відрізку засяяла зірка Біцана, якому вдалося відзначитись двома дублями. Так-так, це саме той Біцан, який став найкращим бомбардиром у футбольній історії (805 голів) і рекорд якого відчайдушно намагається побити Роналду.
Далі по курсу був італійський Мундіаль, на якому Вундертім значилася одним з фаворитів.
Фашистський ЧС-1934
ЧС-1934 став одним з найбільш заполітизованих у футбольній історії. Для італійських фашистів він став справою державного престижу, хоча європейські чиновники не дуже бажали дарувати Мундіаль тоталітарній країні – куди приємнішим варіантом виглядала Швеція. Втім, після восьми зібрань FIFA віддала турнір Італії, навіть не провівши голосування.
Ще до вирішального засідання ходили чутки про підкупи та залякування, але перемогу заявці, вочевидь, принесла обіцянка італійського уряду покрити всі збитки при організації. Бюджет ЧС-1934 також приваблював – 3,5 млн лір (66,5 млн доларів США за тодішнім курсом).
Чемпіонат світу-1934 запам’ятався феєричним суддівським свавіллям – учасники турніру говорили, що одним арбітрам платили гроші, а іншим влаштовували шикарні банкети перед матчем. Скандали траплялися майже у всіх поєдинках, але спільнота одностайно сходиться на думці, що до перемоги тягнули Італію. Господарям навіть дозволили просунути на турнір 12 власних лайнсменів!
У чвертьфіналі ангажованість досягла критичної межі – бельгієць Луї Барт в зустрічі між Італією та Іспанією настільки відверто ігнорував грубощі з боку апеннінців, що “Фурія Роха” завершила нічийну гру із сімома травмованими. Згідно з регламентом призначалося перегравання, в якому італійці забивали, блокуючи голкіпера, а іспанцям не ставили залізні пенальті й не зарахували два голи. Арбітра цього поєдинку – Рене Мерсе – дискваліфікують довічно.
Щоправда, існує й інша точку зору на проблему суддівства ЧС-1934. Тодішня робота рефері була не з простих – грошей платили мало, а футболісти не тільки кричали на них, а і регулярно лупцювали. На початку 1930-х в Італії навіть був проведений страйк арбітрів, але загалом їхні проблеми мало кого цікавили. Саме тому на Мундіалі судді вирішили надати гравцям максимальну свободу дій, не фіксуючи порушення правил і не призначаючи пенальті зайвий раз – ніхто не хотів наражатися на агресію.
Все це грало на користь збірної Італії, однак футболістам було не набагато легше.
“Кажуть, що судді на цьому ЧС перебували під сильним тиском. А як було чути від функціонерів, що коли ми не станемо чемпіонами, то до нас застосують санкції аж до арешту, а то і розстрілу?! Ніхто не хотів на своїй шкурі перевіряти, чи просто лякають, чи це правда” – писав у своїй книзі нападник Раймундо Орсі.
Саме в таких умовах належало виступати збірній Австрії. Це вже була інша Вундертім – з класичного складу в заявку потрапило лише шість людей, а сам європейський футбол почав рух в сторону грубої фізичної сили. Тим не менш, ефектні “віденські мережива” та суперзірки у старті залишали австрійців у статусі претендентів на тріумф.
Австрія на шляху до вершини
У першому раунді суперником Австрії стала збірна Франції. Її тренер Джордж Кімптон, володар архаїчних бакенбардів та костюму з казанком, вирішив накрити лідерів Уго Майзля персональною опікою: з Сінделаром грав Жорж Ферріс, з Шаллем і Біцаном – Жак Меррес та Етьєн Матле. “Ле Бльо” так налаштувалися, що форвард Жан Ніколя вже на 5-й хвилині отримав струс мозку – але він не завершив гру, а забив гол через 13 хвилин. Після того нападник двічі покидав поле й двічі повертався, а сам матч Жан навіть не запам’ятав.
Капітани і судді на початку зустрічі
Австрійці швидко прокинулись, почавши плести фірмові "віденські мережива". Як наслідок, ще в першому таймі Шалль і Біцан перевірили на міцність поперечину, а під саму перерву ефектна комбінація Йозефа з Сінделаром призвела до гола останнього – щоправда, “Вундертім” одного разу також врятував каркас воріт.
По перерві команди не забивали, однак в овертаймі клас Вундертім дався взнаки. На 94-й хвилині Шалль прийняв передачу, французи почали сигналізувати про офсайд, однак арбітр мовчав – за цей час Антон зробив ривок і забив гол.
Поки “Ле Бльо” приходили до тями, Сінделар влучив у поперечку, а ще за дві хвилини Біцан забив третій м'яч. Підопічні Джорджа Кімптона скоротили відставання в рахунку завдяки пенальті (сфолив Сеста), однак Австрія втримала перемогу – 3:2.
Йозеф Біцан (на фото зліва) забиває м'яч ворота Алекса Тепо, роблячи рахунок 3:1
В 1/8 фіналу ЧС-1934 Вундертім зустрічалася з Угорщиною. Тренер мадяр Одьон Надаш після непростої звитяги над Єгиптом (4:2) перекроїв склад, випустивши аж п’ять нових гравців, а Уго Майзль зняв з основи Шалля – замість нього вийшов Хорват. Крім того, коуч австрійців, за чутками, добився зміни арбітра – Луї Барт відправився працювати на злощасний поєдинок Італія – Іспанія, а замість нього прислали італійця Франческо Маттеа.
Вже на 8-й хвилині Хорват виправдав надії Майзля, відкривши рахунок – угорці відповіли низкою непоганих ударів, але Платцер тягнув усе. На перерву команди пішли за рахунку 1:0 на користь австрійців, а на старті другого тайму Цішек з передачі Біцана подвоїв перевагу.
Угорець Шароші з пенальті на 60-й скоротив відставання – втім, розвинути успіх мадярам не вдалося, адже на полі вже давно був не футбол, а справжній UFC Fight Night. Навіть скромний юнак Біцан поводився агресивно, кидаючись у небезпечні підкати.
Угорець Імре Маркош тікає від Йозефа Смістіка. На задньому плані – Іштван Авар
Зрештою, на 60-х хвилинах гра вийшла з-під контролю. Спочатку вилучили угорця Маркоша, а потім австрієць Сеста завдав травму Авару. Далі Тольді вдарив Сінделара, а Шалай грубо скосив Вагнера – останні 20 хвилин Уго Майзль назвав побоїщем. Після фінального свистка мадяри навіть забажали відлупцювати арбітра – вони й досі впевнені, що той працював на австрійського тренера-чиновника.
Так чи інакше, Австрія здобула перемогу (2:1), ставши півфіналістом Мундіалю. В ньому Вундертім зустрічався з Італією – і цей матч став одним з найскандальніших.
Яскравий (пів)фінал Вундертім
“Скуадрою” керував фанат Манчестер Юнайтед і близький друг Уго Майзля – Вітторіо Поццо. Його збірна багато в чому була схожою на Вундертім: вона так само грала за схемою 2-3-5 з двома відтягнутими форвардами та центрхавом-диспетчером, але мала відмінність – аргентино-італієць Луїс Монті більше працював через довгі передачі, ніж комбінував, як австрієць Смістік. До речі, для нього це був вже другий Мундіаль – на першому Луїс зі збірною Аргентини дійшов до фіналу.
Щонайголовніше, італійці спиралися не на техніку з комбінаціями, а на функціональну готовність, жорсткість та персональну опіку. “Якщо я зможу відрізати “голову”, яка працює за 11 опонентів, вся система завалиться”, – говорив Вітторіо Поццо. Приблизно в такому руслі проходив весь Мундіаль.
Австрійцям важко дався цей поєдинок. Перед ним у Мілані пройшов дощ, тож футболістам довелося бігати по в’язкій багнюці, згубній для технічного стилю. Вже на першій хвилині Монті зламав Сінделара, а на 18-й Італія святкувала один з найбільш “лівих” голів в історії чемпіонатів світу: Орсі виконав подачу з флангу, а Меацца та Ск’явіо вдвох заблокували голкіпера Платцера – хоча той майже дістав м’яч. Гуайта ж заштовхав круглого в сітку, причому взяття воріт було зафіксовано ще до перетину лінії.
Австрійці відповіли низкою небезпечних атак, в одній з яких Біцан влучив у стійку, але шведський арбітр Іван Еклінд та лайнсмен Луї Барт (той самий, якого не хотів бачити Майзль) не дали Вундертім перемогти.
“В одному з моментів суддя головою відбив м'яч після навісу на Цішека. Той залишався один на один з Комбі. Суддя, а не захисник! І що тут будеш робити?" – згадував про цей матч Йозеф Біцан. "Я не знаю, чим би все закінчилося, якби суддя Еклінд не опинився на нашому боці”, – писав у мемуарах герой півфіналу Гуайта.
Австрія зазнала мінімальної поразки. В паралельному півфіналі між Німеччиною та Чехословаччиною також стався скандал, однак теорії змови там розходяться. Арбітром зустрічі поставили італійця Рінальдо Барлассіну – з німецької точки зору, він тягнув у фінал слабших чехів; згідно з чеською – Муссоліні нібито забажав фіналу з Німеччиною. Так чи інакше, арбітраж був жахливим, а Третій Рейх зазнав поразки.
Італія стала чемпіоном світу, перегравши Чехословаччину у Римі, а демотивована збірна Австрії ще й поступилася в матчі за третє місце. Поєдинок проти Німеччини, до речі, був дуже веселим – при семи тисячах неаполітанців підопічні Майзля пропустили вже на 24-й секунді, потім ковтнули другий гол на 27-й хвилині, але на 28-й відквитали його.
Капітан німців Фріц Шепан, арбітр Альбіно Карраро та австрійський кеп Йохан Хорват проводять жереб. Вирішується питання, хто піде переодягатися.
В другому таймі команди забили по м’ячу, але більше запам’яталася 30-хвилинна пауза – рефері відправив німців переодягатися, тому що обидві команди грали в однаковій чорно-білій формі. Бундестім повернувся на поле в червоних футболках.
Фінальний свисток зафіксував поразку Австрії з рахунком 3:2. Це був остаточний кінець класичної епохи Вундертім.
Продовження серіалу про класичну збірну Австрії читайте через тиждень...