Культовий український коментатор Денис Босянок відкриває блог на "Футболі 24", поділившись враженнями від стартових матчів на Кубку світу - про грандіозного Пірло, могутню Голландію, нокаутовану Іспанію і провальну Португалію.
Не чекав від Італії такого результату і такого сценарію. Думав, що Англія розвивалась, як команда. Виявилося, старий Ходжсон абсолютно не змінив команду за два роки, на відміну від більш молодого Пранделлі. Очікував, що англійці будуть куди мобільнішими, органічнішими. Але вони зіграли у такий собі полохливий футбол. Команда деградувала, якщо проводити паралель із чвертьфінальним київським поєдинком на Євро-2012. Італія порадувала не лише мене, а й більшу частину вболівальників на Апеннінському півострові. Я дуже помилявся з приводу поганої форми Андреа Пірло.
Я не вірив, що після чергового важкого сезону Пірло зможе практично самотужки переграти усю середню лінію Англії. Математично пораховано, що один Пірло зробив більше пасів, аніж всі чотири хавбеки "Трьох левів". Це не згадуючи про рекорд Кубків світу: Італія віддала рекордну кількість влучних передач - 93,17%, побивши рекорд мексиканського чемпіонату 1986 року, встановлений збірною Данії в матчі з Уругваєм. Пірло - із 108 передач 103 влучні. Це просто фантастика! Я думаю, цей факт розбиває усі сумніви з приводу того, хто головний футболіст в Італії. Вся Італія молиться на те, щоб Андреа вистачило фізичних сил (тому що все інше в нього є) на малювання, на творіння і на таке натхнення упродовж всього Кубка світу. Проте хочу ще раз підкреслити, що в значній мірі Італія так зіграла, бо Англія це дозволила зробити. Маючи один з наймолодших складів у Англії, Ходжсон злякався, не грав сміливо. Він віддав гру Італії і за це був покараний.
Я ще до старту чемпіонату вірив, що Голландія надзвичайно готова до високого результату. Сумніви були пов'язані з обороною. Вони залишаються, хоча в першому матчі оборона, яка на 75% складається з "Феєнорда", не перевірялася, можливо. Але свій перший іспит вона склала. Також в оранжевої команди перлинні футболісти все вирішують. Всі ще раз переконалися, що Ар'єн Роббен і Робін ван Персі - це практично ікони в світовому футболі. Знову ж таки, якщо Роббен і ван Персі, а це головні персони в передній лінії, витримають, якщо їм вистачить сил, то Голландія може виграти у будь-якої команди. Тим паче, після того, як вона взяла незрівнянний реванш (як написав голландський De Telegraaf) у першій грі. Звичайно, це найбільш ефектна гра чемпіонату з тих, які довелося побачити.
З того часу, як почав коментувати чемпіонат Нідерландів, я вже не можу не вболівати за цю команду. Якщо повертатися до моєї юності, до мого становлення, як футбольного вболівальника, то у школі ми ділилися на шанувальників Італії і Голландії. Я був капітаном італійської збірної - після чемпіонату Європи 1988 року. Тож два останні шкільні класи грав проти Голландії і дуже довго після цього не вболівав за Голландію.
Іспанці зобов'язані підвестися після цього нокауту, у них немає інших варіантів. Вже зараз можна сміливо говорити, що матч Чилі - Іспанія у другому турі буде найбільш очікуваним і найбільш цікавим. Можливо, ще Уругвай - Англія, але враховуючи рівень команд і глибину гри збірної Чилі, найбільш очікуваним для мене є матч Чилі - Іспанія. До того ж, гра збірної Чилі поки що найбільше зігріла моє серце (якщо не брати до уваги гру Іспанія - Нідерланди - вона взагалі за дужками). І це при тому, що я не є шанувальником Чилі, але якщо дивитися на гру, на повний матч, на аспекти цієї гри, на індивідуальний рівень футболістів, і головне - на органічність команди, то чилійці фантастичний матч відіграли. Австралія також виглядала дуже пристойно. Очікування від Чилі залишаються великими. Я, до речі, говорив перед стартом, що чилійці прекрасно готові до Кубка світу. Після першого матчу це переконання лише поглибилось.
Португалія - це такий крах, який важко пояснити. Команда просто у летаргічному сні, таке враження. Ніяких, здавалось би, не було передумов такого провалу. Тож що трапилося з Португалією - для мене залишається загадкою. Ще й тепер ряд кадрових втрат - гіршу ситуацію важко собі уявити. Маложивою була команда Бенту. Вона не реагувала на помилки, які були регулярними упродовж всього матчу. Це був типовий матч Кріштіану Роналду, який дуже піклується про власну кар'єру, який в індивідуальному плані - монумент, але за національну збірну в нього вкрай мало гречних виступів. А гірше, ніж учора він зіграв, просто важко уявити.
Аргентина виглядала не так гаряче і жваво, як Бразилія. Їх не можна порівнювати, тому що це історичні суперники, які грають в зовсім різний футбол зараз. В Аргентини був серйозний суперник - єдиний дебютант чемпіонату світу. Боснія і Герцеговина надзвичайно потужно провела кваліфікацію і дуже сильно захищалася. Перед грою було зрозуміло, що ставка буде зроблена на оборону і дуже акуратну гру біля своїх воріт, а також силові стандарти проти Аргентини. Так воно і вийшло. Головне, що Аргентина у вирішальний момент виграла, і це зробив її головний футболіст, обігравши самотужки всю оборону. Звичайно, Бразилія після першого матчу більш органічне враження залишила, ніж "альбіселесте". На бразильців сьогодні знову подивимося - в матчі проти такої неприємної для них команди, яка також може грати. Аргентині в другому турі буде легше.
Це загадка! Важко знайти пояснення такій високій результативності. Це радість для всіх нас із вами. Тільки одна нічия за увесь час, практично повна відсутність сонливого футболу, хіба що за винятком матчу Франція - Гондурас. Гондурас показав себе командою, яка залишила найслабкіше враження. Командою, яку навіть важко оцінювати. Можливо, дещо сонливий футбол був у матчі Нігерія - Іран. А так, дякувати Богу, гарячий бразильський футбол + дуже результативний м'яч. Думаю, що офіційний м'яч Кубка світу ("Адідас" до кожного чемпіонату готує новий "снаряд", піднімає аеродинаміку тощо) - найшвидший за всі, які зроблені. Передбачаю, що буде ще багато м'ячів, забитих "бразукою" з-за меж штрафного майданчика.
Поки що була лише одна ситуація, коли переконалися, що Goal Line Technology - запізніле, але дуже вдале рішення. Через це можна уже, напевно, стверджувати, що далі буде легше, і не повториться історія Френка Лемпарда чотирирічної давнини. Ну а ці спреї, балончики на поясі арбітрів, - це трохи така мультиплікація, мені здається.
До трійки найкращих матчів, окрім Голландії і Чилі, я б ще вніс Коста-Ріку. Але загалом вважаю, що ще рано робити хіт-паради.