Шлях на олімпійський п'єдестал розпочинається не безпосередньо на Олімпіаді, а задовго до неї. У такому разі медаль має не лише спортивну вагу. Нашій героїні Вірі Крепкіній вдалося з лікарняного ліжка застрибнути на Олімп.
У квітні 1933-го у подружжя Самуїла та Марії Калашникових на світ з’явилася маленька Віра. Дитинство дівчинки минуло у Кіровській області. Якщо спершу сім’я потерпала через голод, то незабаром на війні загинув батько. Відтак, матері-прибиральниці довелося забезпечувати п’ятьох дітей: маленьку Віру та чотирьох її братів.
Талант у дівчинки почав проявлятися змалечку і, як згадувала згодом сама Віра Самуїлівна, скільки себе пам’ятає, вона завжди бігала. Про якісне взуття чи одяг у той час можна було тільки мріяти, проте завдяки щасливому випадку Віру помітила тренерка легкоатлетичної секції. Паралельно дівчина вступила у залізничний технікум у Вологді. Потім вона потрапила у збірну СРСР, а під час змагань у Мінську познайомилася з майбутнім чоловіком Михайлом Крепкіним.
Віра Крепкіна / фото з архіву Віри Крепкіної
Пізніше чоловік-військовий отримав квартиру у Києві і молода сім’я на початку 50-их переїхала у місто на Дніпрі. Саме тут, у 1955-му, народився син Андрій. Віра продовжувала займатися спортом і мала можливість прогресувати. Допомога чоловіка у вихованні маленької дитини суттєво сприяла Вірі, яка могла більше часу присвячувати спорту.
У Міністерстві молоді та спорту спрогнозували, що на Олімпіаді-2020 в Токіо ми можемо розраховувати на 13-15 медалей. Партнери проекту Parimatch при цьому дають 40% на те, що як мінімум 4 нагороди України будуть найвищого гатунку.
Parimatch – головний драйвер розвитку спорту в Україні!
На першу Олімпіаду дівчина поїхала у 20-річному віці. Тоді у складі жіночої збірної СРСР Віра фінішувала четвертою. Минуло чотири роки і Крепкіна з партнерками знову зупинилася за крок від п’єдесталу. Про ті змагання спортсменка згадувала з особливими емоціями. Якраз через поїздку на мельбурнську Олімпіаду 1956-го, жінка пропустила перші кроки свого сина. Перед самим виступом Крепкіна отримала телеграму від чоловіка про те, що Андрій нарешті пішов. Ще через два роки Крепкіна виграла чемпіонат Європи в естафеті та стала другою в індивідуальному змаганні.
Напередодні своєї третьої Олімпіади Крепкіна перепрофілювалася, проте передували цьому не найприємніші обставини.
Фото golos.com.ua
У 1959-му Віра захворіла на гепатит А або ж як тоді казали в СРСР, хворобу Боткіна. Про поїздку у Рим на головні змагання чотириріччя, звичайно ж, мова не йшла. Тут Віра вкотре проявила неабиякий характер, поступово відновилася від хвороби і почала суміщати біг та стрибки в довжину. Саме у другій дисципліні Крепкіна згодом досягла стрімких успіхів.
На римську Олімпіаду спортсменка все ж поїхала, однак у якості запасної. Відтак, фахівці віддавали перевагу полячці Ельжбеті Кшесіньській та німкені Гільдрун Клаус. Попри це, Крепкіна зробила неможливе і встановила олімпійський рекорд. Стрибок 159-сантиметрової Віри на 6,37 метрів приніс їй золоту медаль!
Після цього Крепкіна попрощалася з активними виступами і почала займатися тренерською діяльністю. У 2001-му Віра Самуїлівна перенесла операцію на кульшовому суглобі. Через кілька років не стало чоловіка та сина Андрія.
Віра Крепкіна / фото pinchukfund.org
Протягом останніх років життя Михайло Степанович був прикутий до ліжка. Утім, його дружина завжди перебувала поруч. Подружжя, яке провело разом 55 років, спільно боролося з наслідками інсульту. Зараз олімпійська чемпіонка мешкає у середмісті Києва і практично не виходить з дому. 88-річна бабуся все ще дуже енергійна, чудово пригадує свої три Олімпіади, має чітку громадянську позицію, однак залишається практично на самоті.