Сьогодні, 16 червня, наставник Ліверпуля Юрген Кллопп святкує свій 52-й день народження. "Футбол 24" зібрав найголовніші фрази тріумфатора Ліги чемпіонів сезону 2018/19.
Я виріс у Шварцвальді, де мешкало 1500 людей. Коли я поїхав, їх залишилось 1499.
Я мав талант для рівня обласної ліги і мислення для Бундесліги – тому з мене вийшов гравець Другої бундесліги.
Мій футбол – дуже емоційний, дуже швидкий, дуже сильний, не нудний, не як шахи. Звичайно, з тактикою, але з тактикою і з великим серцем. Тактичні аспекти дуже важливі, ви не можете вигравати без них, але емоції роблять різницю. Життя у нашій грі, ось що важливо.
Я трохи пишаюсь своєю першою червоною карткою у статусі тренера. Я підійшов до резервного арбітра і сказав: "Скільки помилок тут дозволено? Якщо 15, то залишилась ще одна".
Нинішні футболісти – найвідповідальніші за всю історію футболу. Всі легенди, яких ви любите, напивалися до чортиків та курили, наче скажені.
Коли я грав у Майнці, за клуб вболівало 800 людей. Якби ми всі померли там на полі, ніхто б цього не помітив. Але ми любили клуб, незважаючи ні на що.
Я дуже часто показую своїм гравцям фотографії, як Барса святкує голи. Я не використовую відео, щоб копіювати стиль гри каталонців, а показую, як вони святкують 5868-ий гол – ніби вони забили вперше. Так ви повинні відчувати футбол – аж до смерті.
Якось під час предсезонки я повіз гравців Майнца до озера в Швеції, де не було навіть електрики. Ми їхали туди на п'ять днів без запасів їжі. Ми повинні були знаходити їжу самі. Гравці ловили рибу. Я хотів показати хлопцям, що вони можуть все. А мій помічник думав, що я ідіот.
Ми стоїмо перед найбільшим випробуванням, яке тільки є у футболі: зіграти проти італійської команди, якій потрібна тільки нічия. (перед грою з Ювентусом в ЛЧ)
Одного разу в перерві (після невдалого тайму – прим.) я сказав своїм гравцям: "Якщо ми вже опинились тут, ми, насправді, могли б трохи пограти у футбол".
Фани повинні впізнавати нас не лише через жовто-чорну форму. Навіть якщо ми граємо у червоному, кожен на стадіоні мусить думати: "Ого, так грати може тільки Борусія.
Той, хто каже, що у моєї команди проблеми з мотивацією, страждає від хвороби Альцгеймера.
Ви можете говорити про дух, або можете жити ним.
Так, це правда. Я переніс пересадку волосся. І думаю, що результат дуже класний, чи не так?
У мене є дві старші сестри – одна старша за мене на 5 років, інша – на 7. Мій батько хотів сина і продовжив би намагатися, якби я народився дівчинкою. Я почав виправдовувати очікування від самого народження.
Коли я пішов зі школи, директор сказав:
Я сподіваюся, що ти зможеш зробити щось у футболі. Тому що, якщо тобі це не вдасться, у мене не найкращі думки про твоє майбутнє.
Тікі-така – це не мій спорт. Я не хочу вигравати з 80% володіння м’ячем. Вибачте, але мені цього недостатньо. Футбол з боротьбою, не безтурботний футбол – це те, що мені подобається. Те, що ми у німецький мові називаємо "англійським" – дощовий день, важке поле, 5:5, всі брудні і розходяться по домівках, після чого не можуть грати кілька тижнів.
Ми перебуваємо посеред хаосу і іноді знаємо, що робимо, а іноді – ні.
Венгеру подобається контролювати м’яч, перепасовуватись. Це як оркестр. Але це тиха пісня. А мені більше подобається хеві-метал. Люблю, коли гучно.
"Ви думаєте я ідіот?" – сказав Клопп журналісту The Sun, не збираючись відповідати на його запитання.
Я не хочу описувати себе. Я – нормальний ("I’m the Normal One").
Моя проблема полягає в тому, що я наговорив забагато дурниць у минулому, і ніхто не забуває цього.
Іноді я сам себе лякаю, коли потім бачу себе по телевізору.
Ви повинні відчувати поразки. Ви не можете сказати: "Мені все одно, це неважливо". Це було важливо, і ми програли, тому в нас не такі хороші почуття.
Ці молоді гравці – наше майбутнє. Якщо ми будемо поводитись з ними, як з кіньми, то отримаємо коней.
Всі футболісти рвуться у великі клуби, в підсумку йдуть, а потім зіштовхуються з труднощами і вигукують: "От чортівня, а тут же все по-іншому!"
Хоча Майнц виступав у другому дивізіоні, ми були першою німецькою командою, яка грала 4-4-2 без ліберо. Ми дивилися це нудне відео 500 разів, як Саккі за участі Мальдіні, Барезі та Альбертіні, використовуючи палиці й без м'яча, вчить грати в обороні. До того ми думали, що якщо гравці суперника кращі, то ми маємо програти. Після цього ми зрозуміли, що можливо все – ви можете перемагати сильніші команди за допомогою тактики.
Ніколи в житті я не був до чогось так добре підготованим, як до професії. Я більше довіряю своїм тренерським умінням, ніж собі як гравцю.
Взаємини з хлопцями неважкі. Загалом, я люблю футболістів, але мені краще працюється з молодими, котрі слухають, ніж зі старими, котрі розказують мені, як треба грати у футбол. Але те, що я люблю когось більше, ніж інших, залежить від того, чи він хоче чогось навчитись, а не від того, скільки йому років.
У одній книзі про мотивацію я прочитав, що у Радянському союзі плавчиню гіпнотизували так, що вона вірила, що її переслідує акула. Вона дійсно пливла швидше. Проблема в тому, що після перших 50 метрів вона швидко вистрибувала з басейну. Так ти не виграєш 200-метрівку. З мотивацією важливо не перестаратися.
Перше, що я сказав, коли очолив Борусію:
Якщо кожні два тижні 80 тисяч людей на стадіоні будуть бачити нудну гру, то в майбутньому нам доведеться шукати новий стадіон.
З Робертом Лєвандовскі я не маю жодних проблем, а ось його агентів я би до себе в команду не взяв.
Чак Норріс непогано би виглядав в опорній зоні Борусії.
Вони (Баварія – прим.), як китайці в промисловості, дивляться на чужі успіхи і копіюють їх, використовуючи більше грошей.
"Дякуємо, Юргене", – прощальний перформанс фанів Борусії для Клоппа
На 60-ліття видання Bild я дозволив вмовити себе на інтерв'ю. Я дав хороше інтерв'ю одній симпатичній репортерці й наприкінці сказав: "Якщо вже цю газету отримують у кожній німецькій сім'ї, то підберіть, будь ласка, заголовок, який відповідає темі розмови". А що вони надрукували? "Моя дупа – останнє, що мене цікавить".
Гьотце пішов у Баварію, тому що його хотів бачити Гвардіола. Якщо в цьому і є чиясь провина, то моя. Я не можу стати нижчим та вивчити іспанську.
Почувши про трансфер Гьотце, я скасував похід з дружиною в кіно. Сказав, що не можу зараз з'являтися на публіці.
Якось мені подзвонив президент Баварії Улі Хьонесс і попросив про зустріч. "Так, сер. Я готовий. Тільки спочатку мені потрібно запитати дозволу у мами", – відповів я.
Моя дружина написала книгу для дітей. Це як "Гаррі Поттер", але про футбол. Там немає ніякого Гаррі Поттера, який літає на тій чортовій палиці – просто футбол.
Юрген Клопп разом з дружиною Уллою
Знаю, чому я не підійшов Гамбургу. Два хлопці прийшли до мене додому і побачили, що я в спортивному костюмі. Вибачте. Їм потрібен був солідний тренер.
Я маю навіть більше, ніж я повинен був отримати. Сім'я, гроші, футбол. Ніхто з моїх вчителів, батьків не припускав, що зі мною все це трапиться. Моє життя настільки досконале, що я змушений засмучуватися через якісь трансфери.
Працюючи з одними і тими ж гравцями тривалий час, ризикуєш, що коли-небудь тобі скажуть: "Ми не хочемо більше чути твій голос". Це життя, потрібно шукати нових футболістів.
Мені достатньо довго доводилось мати справу з поганим футболом. Зі своїм власним.
Коли я приходжу куди-небудь поїсти, люди дивляться на мою виделку до тих пір, поки вона не зникне в роті.
Мені подобається Йоахім Льов. Я користуюся таким же шампунем і дезодорантом, як він.
Я не з тих, хто може сказати "Ми грали жахливо", а потім спокійно піти вечеряти в ресторан.
Нещодавно я знайшов потрібне співвідношення між веселощами і дисципліною, необхідне для того, щоб виграти матч. Для цього мені знадобилося добре знання людської природи.
Ми плакали з Кагавою 20 хвилин в обіймах одне одного, коли стало ясно, що він іде з команди.
Не звертаю увагу на те, що люди про мене говорять. У футболі все завжди зав'язано навколо результату. "Відмінний хлопець" вчора – завтра вже "ідіот", тому що його команда раптом програла.
"Він жбурнув телефон об стіну і розбив його". Маловідомі історії про сера Алекса Фергюсона