Що ж, про "другу" десятку Серії А ми поговорили минулого разу, зараз же настав час переходити до тих, хто вів боротьбу за єврокубки.
“К'єво”
Як не не дивно, “віслюкам” у цьому сезоні часто допомагав їхній газон. У Вероні він ніколи не славився високою якістю, однак самі гравці “К'єво” до нього звикли.
А от приїжджим командам було дуже важко адаптуватися і чи не через це, насамперед, “К'єво” фінішував на доволі високому місці. Хоча, звичайно, в цьому заслуга не лише газону.
“Болонья”
Важко буде уявити “Болонью” в наступному сезоні без її лідера Марко ді Вайо, який переходить у канадський “Монреаль”. Капітан неабияк приклався до того, що команда, яка часто вешталася в підвалинах турнірної таблиці, зрештою фінішувала на восьмій сходинці. Марко, із 10-ма забитими голами, став найкращим нападником команди. Також на його рахунку 6 асистів. А от без ді Вайо, вочевидь, основна ставка буде зроблена на Алессандро Діаманті та Гастона Раміреса, які також були одними з найкращих гравців “Болоньї” у цьому сезоні.
“Парма”
Якщо “хрестоносцям” вдасться зберегти у команді Себастьяна Джовінко, то за місце у єврокубках команді буде поборотися цілком до снаги. От тільки права на Атомного Мураху на половину належать “Ювентусу” і туринці, які на відміну від цього сезону будуть “обтяжені” Лігою чемпіонів, цілком можуть забажати, аби Джовінко таки перебрався до Турину. Наразі ж ситуація із цим гравцем невідома.
“Рома”
Запросивши на тренерський місток Луїса Енріке “вовки”, як показав час, зробили помилку. Намагаючись побудувати італійську “Барселону” фахівець, зрештою, так і не зумів пристосуватися до футболу на Апеннінах. Хоча в “Роми” відкрилася і, головне, знайшла порозуміння між собою, доволі перспективна пара форвардів Боян Кркіч та Ерік Ламела. Саме на неї, вочевидьЮ і робитиме ставку Вінченцо Монтелла, все частіше залишаючи Франческо Тотті в запасі.
“Інтер”
Те, що “Інтер” узагалі потрапив в єврокубки, не може не викликати подиву. Особливо якщо згадати провальний старт (тай, зрештою, гру впродовж більшої частини сезону). А все розпочалося з Гасперіні, який до й так не надто надійного захисту команди пробував застосувати схему в три захисники. Побачивши, що “діла не буде”, президент Моратті вирішив змінити тренера-експериментатора на Клаудіо Раньєрі. При екс-наставнику “Роми” міланці спочатку заграли набагато краще, аніж на старті сезону, проте запалу гравців вистачило не на довго. Переставши шукати тренерських “зірок”, несподівано “неррадзурі” заграли при Страмаччіоні, який тренував другу команду “Інтера”. Та, зрештою, підсумкове шосте місце, якщо відверто, також “заслуга” і конкурентів “чорно-синіх”, які дуже вже часто втрачали очки.
“Наполі”
Якщо б не здобуття Кубка країни, то сезон можна було б вважати провальним. Та навряд чи цей трофей все, на що сподівалися прихильники Партонепеїв. Перед початком сезону саме “Наполі” вважали основним конкурентом “Мілану” у боротьбі за Скудетто. Та впродовж довгої дистанції далася взнаки коротка лава запасних неаполітанців. Через матчі у Лізі чемпіонів команда часто просто жертвувала поєдинками чемпіонату. Зрештою, в Європі неаполітанці галасу таки на робили, і якщо б переможець ЛЧ “Челсі” не зупинив підопічних Маццарі, то хто-зна, як би завершилася хода Партонепеїв у цьому турнірі.
З наступного ж сезону вони матимуть змогу спробувати свої сили у Лізі Європи. Тільки от Лавессі, Гамшіка та Кавані б не втратити. До речі, в ЛЄ “Наполі” стартує одразу з групового етапу завдяки перемозі у Кубку Італії. Нагадаємо, тоді вони здолали “Ювентус”, завдавши тим самим туринцям першої поразки в сезоні. Так що трофей є, Єврокубки є, то ж футбольний рік можна назвати вдалим. Хоча й сподівалися від команди з півдня більшого.
“Лаціо”
Зважаючи на те, скільки проблем впродовж сезону відчували “орли”, особливо це стосується травм та дискваліфікацій, підсумкове четверте місце здається неймовірним результатом. А ще за декілька турів до завершення чемпіонату вони й на третю сходинку були основними претендентами. Та, зрештою, скаржитися римлянам немає на що. Власне, зважаючи на згадані проблеми, не дивно, що тренер Едо Рейя тричі впродовж сезону хотів звільнитися. Зрештою, по закінчені чемпіонату керівництво таки погодилося розлучитися із цим фахівцем. Хто ж наразі очолить “орлів” у яких проблем лише додалося - найімовірніше, вони проводитимуть матчі не у Римі, оскільки не змогли домовитися із керівництвом стадіону “Олімпіко”, наразі невідомо.
“Удінезе”
Вже другий рік поспіль “Удінезе”, попри те, що головний тренер Франческо Гвідолін постійно стверджує, що нібито головне завдання команди залишитися в еліті, потрапляє у Лігу чемпіонів. В таланті Гвідоліна ніхто не сумнівається, але й чималу роль відіграє в такому високому фінішному місці команди і капітан Антоніо ді Натале. Незадовго до завершення чемпіонату, Антоніо оголосив про завершення кар'єри, однак чомусь закрадається думка що, зважаючи на перспективу виступів у Лізі чемпіонів, він може передумати. Цікаво буде глянути на “зебр” і в наступному сезоні, адже ЛЧ два роки поспіль це ще можна вважати випадковістю, а от якщо їм втретє вдасться подібне, то це вже буде закономірністю.
“Мілан”
Перед початком сезону “россонері” зробили чи не найбільшу помилку, продавши основному конкуренту Андреа Пірло. Саме він став одним з найкращих асистентів чемпіонату і неабияк приклався до Скудетто “Ювентуса”. “Мілану” ж у кожному з турнірів чогось бракувало. Креативності, абощо? В 1/4 ЛЧ команду зупинила “Барселона”, у півфіналі кубка Італії - “Ювентус” і він же випередив “Мілан” в турнірній таблиці. Подейкували, що через такий результат звільнять Алегрі, однак натомість після закінчення сезону “россонері” вирішили розлучитися з ветеранами. Вслід за Пірло команду покинули Гаттузо. Неста, Індзагі, ван Боммель та Дзамброта. Як гратиме “Мілан” без них і наскільки вдало зуміє організувати Алегрі колектив з нових гравців? На ці питання відповідь ми отримаємо вже в наступному сезоні.
“Ювентус”
Коли на початку сезону “Стару Синьйору” очолив Антоніо Конте, усі тихо посміювалися. Дехто вважав, що цей сезон молодому спеціалісту буде потрібен для того, аби лише створити команду, однак в те, що туринці стануть чемпіонами вірило небагато людей. “Ювентус” став. І не просто чемпіоном, а чемпіоном без єдиної поразки. І це при тому, що напад - одна із найслабших ланок команди. Тільки от Пірло у центрі поля та Буффон у воротах свою справу зробили.
До того ж Конте не став нічого вигадувати і його команда просто грала у футбол, який називають академічним. Та все ж таки, на відміну від конкурентів, “Ювентус” не був обтяжений єврокубками, так що, можливо, з наступного сезону участь у Лізі чемпіонів зіграє із туринцями злий жарт, як це сталося із “Наполі”. Та це все лише здогади, а все на свої місця розставить час.
Що ж, сезон завершився. Сезон, який можна назвати доволі вдалим і з великою кількістю інтриги. Сезон, в якому були як розчарування, так і несподіванки. І, хочеться вірити, що сезон наступний буде принаймні не гіршим. Побачимо...