З нагоди 27-річчя Генріха Мхітаряна "Футбол 24" пригадує найцікавіші подробиці із життя гравця дортмундської "Борусії".
"Арарат" із гірким присмаком Франції
Незважаючи на те, що Генріх є уособленням всього вірменського футболу другого десятка 21 сторіччя, cвої дитячі роки майбутній півзахисник одного із грандів Бундесліги провів у Франції. Справа в тому, що батько Генріха Гамлет Мхітарян прямісінько перед розпадом Радянського Союзу подався підкорювати європейський континент - око було кинуте якраз на загадкову для радянської людини країну галлів.
Із пошуком команди у легенди єреванського "Арарата" жодних проблем не виникло. На диво, першим й головним французьким клубом у кар’єрі батька Генріха виявився скромний "Валанс", який виступав у третій за рангом французькій лізі. Проте й навіть такий вибір не залишив "лицаря атаки" без нових звитяг, а саме за участі вірменина "валансійці" зуміли здійснити справжній "бліцкриг", піднявшись, буквально, за три роки у дивізіон, який передував Лізі 1.
Однак надалі шляхи Гамлета із "Валансом" розійшлися - наступним вектором в етапі вірменського суперстара став такий знайомий "Арарат", але вже на французькій землі, а саме із міста Іссі-ле-Муліно. Команда складалася виключно із емігрантів з Вірменії, які, виступаючи на любительському рівні, власними зусиллями перенесли дещицю вірменської футбольної культури і традицій у не без того багатонаціональну Францію.
На жаль, Гамлет пограв пліч-о-пліч із своїми земляками лише половину року, а далі була лише темрява й жах. Вони підкрались нізвідки та ще й у такий підлий спосіб - у вигляді пухлини головного мозку. Незважаючи на низку операцій, хвороба залишила малого Генріха без батька… старшому Мхітаряну було лише 33…
Людям властиво помилятись...
Звичайно, що смерть Гамлета не могла не накласти свій відбиток на подальше життя Генріха, який кожен свій матч присвячував і присвячує батьку. Повна відданість й гра за двох у молодшого Мхітаряна почала проявлятися ще на пострадянській арені. Звичайно, що мова йде про виступи за вірменський "Пюнік" й дві українські команди із Донецька – "Металург" і "Шахтар". Cподіваємось, що ви ще не встигли призабути рекордний гольовий порив вірменина у футболці "гірників", а саме неймовірні 25 взяттів воріт за сезон. Після, яких й розпочалось справжнє полювання європейських грандів за двадцять другим номером донеччан.
Найактивнішим у цьому плані був "Ліверпуль", який вже мав усну домовленість із "Шахтарем" про переїзд атакувального півзахисника на Туманний Альбіон. Проте ледь не в останній момент у плани "червоних" втрутились представники з Дортмунда, які довго не роздумуючи здійснили найдорожчий трансфер в історії клубу, поповнивши рахунки "гірників" на 27,5 мільйонів євро.
Після такого, схоже, що на "Енфілді" ще довго не могли змиритися із своєю поразкою, заявивши, що Мхітарян здійснив помилку, не перейшовши в "Ліверпуль". Ці слова належали не кому-небудь, а тодішньому наставнику "червоних" Брендану Роджерсу, який дозволив собі таке різке висловлювання із позиції невдалих виступів підопічних Клоппа у Бундеслізі. Знав би північноірландський фахівець, що його чекає вже зовсім незабаром, то не ставав би рабом власних слів. А так, на жаль, лише хочеться додати: "Де зараз Роджерс?! Де?!"
На фото: Втіха Роджерса крізь призму невдач "Борусії" виявилася лише кроком у провалля
У підніжжі до вершини
Старт у складі дортмундців видався для Генріха, попри побоювання скептиків, далеко не глевким. Новачок одразу влився в команду й почав демонструвати очікувано високий рівень футболу. Однак Мхітарян паралельно до гри "джмелів" у другому для себе сезоні відчутно регресував, залишивши цілий простір для фантазій медійників. Останні були готові відправити десятку "Борусії" бозна-куди, аби не залишити в Дортмунді, із особливою увагою натякаючи на наростаючий конфлікт між Юргеном Клоппом і гравцем. Як би там не було, але на сьогодні незламної, як колись здавалось, ери Клопа у Дортмунді не існує, а у Мхітаряна із приходом до керма команди Томаса Тухеля відкрилося друге дихання, зрештою, як і у решти гравців "джмелів".
На фото: Тухель спочатку друг, а лише тоді тренер
Звичайно, що тут не можна не відзначити чудові психологічні здібності "патологоанатома" Тухеля, які стали справжньою драбиною-порятунком для подавлених дортмундців. Зокрема, значну роботу було проведено й із Генріхом, який не міг розпрощатися із усіма футбольними невдачами, які трапились на його шляху впродовж останніх років. Глибоке хвилювання за кожну помилку на полі стало справжнім тягарем для вірменина, який здавалось, що от-от погасне й так і залишиться ходячою примарою самого себе. Проте достатньо дивний підхід, як для тандему тренер-гравець, у вигляді подарованої книги Тухелем Мхітаряну під назвою "Внутрішня гра в теніс" розставила все на свої місця - результат, як то кажуть, на лице.
"Раніше я часто мучив себе думками, багато думав про свою гру. Критикував себе і за незначні гріхи. А тепер можу і посміятися над втраченими шансами для взяття воріт. Багато чого я навчився завдяки цій книзі. Таке враження, що вона була написана спеціально для мене. Там описується все, що я раніше робив неправильно. І тоді я почав змінювати все так, як і рекомендується в книзі"
Не могли не відзначити фантастичну гру Міккі у цьому сезоні й журналісти низки світових видань, зокрема, британський SkySport у своєму нещодавньому рейтингу, який був присвячений сотні найкращих гравців 2015 року, не поскупився на овації лідеру збірної Вірменії.
Першу сходинку тут доволі прогнозовано й цілком заслужено англійці віддали Ліонелю Мессі, слідом за аргентинцем розмістився Неймар, а замкнув трійку найкращих серед найкращих екс-каталонець Златан Ібрагімовіч. А от щодо нашого сьогоднішнього іменинника, то останній розмістився на сімнадцятому щаблі британського рейтингу, випереджаючи цілий пласт гравців із куди щедрішими контрактами, ніж у Генріха.
Цьому хлопцю потрібно ще трохи часу й він, зважаючи на вміння прогресувати, затьмарить собою куди більш яскравих, здавалось, таких недосяжних зірок із решти топ-чемпіонатів. Адже все так би мовити при ньому - Генріх це неймовірна, просто вбивча суміш із всього найкращого для атакувального півзахисника, яка здатна принести "останні дні Помпеї" у ряди будь-якого суперника "джмелів".
Хто ти?… Хто ти за межами поля?
Кого ж не цікавить життя футболіста поза межами футбольного поля? Стільки загадковості в цих словах, проте ми дещо привідкрили завісу щодо позафутбольного життя Мхітаряна, який виявився за межами стадіону надзвичайно розумною й надчуттєвою персоною, що прагне до розвитку у всьому.
"Я завжди намагаюся вчитися. Це кредо мого життя. Людина, яка перестає вчитися, дорівнює мертвому"
Генріх справжній лінгвіст, який в досконалості володіє шістьма мовами, що абсолютно нівелює бар’єр непорозуміння між гравцем і його фанатами із усього світу до нуля. Прикладом цих слів можуть стати тисячі фотографій півзахисника дортмундців із шанувальниками у найрізноманітніших соціальних мережах, зокрема серед прихильників десятки "джмелів" є й безліч дітлахів, обличчя яких на фото переповнені щирістю й щастям.
На фото: Мхітарян в медично-реабілітаційному центрі "Арабкір"
Щоправда, куди щасливішими Генріх здатен зробити й тих, хто про нього не чув ні слова, але потребує відчутно більше уваги, ніж інші - мова йде про дітей-сиріт і тих, які з певних причин опинилися в лікарнях. Так, коли інші гравці ніжились на сонячних пляжах, Мхітарян в останні дні грудня відправився в медично-реабілітаційний центр "Арабкір", де пригостив дітей різномантіними гостинцями й найголовніше - не залишив малечу без уваги.
Хочеться, щоб всередині кожного з нас був свій Генріх, а саме розумний, працьовитий й найголовніше із щирим серцем, до якого можна завжди дослухатись… Із днем народження, Міккі :)
Дмитро Гончар, Футбол 24