"Футбол 24" додзвонився до п'яти дуже відомих людей українського футболу, які сказали все, що думають про сьогоднішнього іменинника. Голкіпер і прапороносець київського "Динамо", легендарний СаШо святкує 41 день народження.
Ігор Шуховцев, голкіпер, який закінчив кар'єру в 43 роки:
- Саша - це втілення школи українського футболу. Упродовж багатьох років він є справжнім №1 в Україні. Мене називали легендою, але СаШо - набагато більше заслуговує на такий титул. Горяїнов, Шуховцев, Шовковський... Неодноразово ці прізвища у своїх інтерв'ю промовляли таке слово, яке забуте зараз молоддю: "Робота, робота, робота". Коли людина перебуває у певному віці, набагато старшому, ніж хтось, вона відпрацьовує не те що вдвічі більше, а бере на себе додаткове навантаження, щоб привернути увагу на тренуванні.
Я ціную харизматичність Шовковського у воротах. Це перший пункт. Другий пункт - стабільність. Третій - лідерські якості. У Саші є ще одна дуже хороша деталь: ближній бій, виходи сам на сам. Мені подобається, як він діє в цьому компоненті. Є голкіпери, які лягають занадто рано, а Саша завжди стояв до кінця.
Найвидатніший матч Шовковського? Плей-офф зі Швейцарією на ЧС-2006, звісно! Отак взяти і врятувати свою збірну - дорогого коштує.
Пригадую, давно, ще коли я грав за "Іллічівець", ми "травили" один одного, мовляв, хто ловить, у кого м'яч прилипає до рук. Я кажу: "Звісно ж, у вас в Києві такі липкі рукавички видають". "А у вас що, не видають?", - відповідає. Діалог відбувся перед грою, у підсумку ми програли - 0:1. Потиснули один одному руки, я сказав: "Не вистачило твоїх рукавичок" (Сміється).
Хочу побажати Шовковському, щоб він йшов у тому напрямку, який собі обрав за мету. Якщо ще грати - то грати. Якщо переходити на тренерську роботу або в навколофутбольну сферу - то переходити. Величезного міцного здоров'я йому і його близьким!
Олег Лужний, захисник "Динамо" 1989-99:
- Секрет його довголіття? Секрет - у роботі над собою, в дотриманні спортивного режиму, у бажанні. Мені назавжди відклалося у пам'яті, як ми грали з празькою "Спартою" у Лізі чемпіонів. Програли вдома 0:1, потім на виїзді виграли основний час із таким же рахунком. У серії пенальті Шовковський взяв три удари. Та й потім увесь сезон Ліги чемпіонів провів на дуже високому рівні.
Із неформального пригадую, що ми часто грали в карти і "підколювали" один одного. Саша добре грає, тільки довго думає, але це нічого, не страшно (Сміється). У "Динамо" всі любили одну гру - брідж. На які суми грали? Це секрет.
Бажаю, щоб він був здоровий і щасливий. Ну й зичу якомога тривалішої кар'єри, зважаючи на форму, в якій він перебуває. Нехай допомагає "Динамо" ще 5 років. Дуже хороша людина, порядна, чесна. Як футболіст - 100-відсотковий професіонал.
Максим Шацьких, нападник "Динамо" 1999-09:
- Бажаю Саші тішити нас своєю грою якомога довше. Він у прекрасній формі і реально на сьогоднішній день є найкращим не лише в Україні. Професіонал з великої літери. Завжди, як би не було важко, тримає себе у формі. Відзначу його характер. СаШо постійно намагається бути спокійним, ніколи не кидається зі сторони в сторону, холоднокровний. Не показує, наскільки йому погано при тих помилках, які іноді бувають, адже немає воротарів, які не помиляються. Вже в наступній грі демонструє, що не зациклюється на невдачі і рухається далі. Розуміє, що у нього немає права і часу довго страждати. Від нього ніколи не почуєш лайки чи навіть підвищеного тону. Тримає себе в рамках дозволеного.
Шовковський - король пенальті. Напевно, ми з усіх воротарів світу не знайдемо такого, який відбив більше від нього. На тренуваннях ми намагалися познущатись над ним по-футбольному. Десь забити побільше. Але при всьому цьому він зберігав рівновагу.
Я завжди наголошую, що Шовковський - один із тих голкіперів, яким мені не пощастило забити жодного голу за всю кар'єру. Щоправда, небагато матчів зіграв проти нього. Я "Динамо" забивав, але іншим голкіперам, не йому.
Анатолій Дем'яненко, головний тренер "Динамо" 2005-07:
- Він не давав собі слабинки, тож зберіг себе дотепер у відмінній формі. Шовковський дуже рано почав грати на високому рівні. У 18-19 років. Талант свій розвивав, тож вийшов з нього хороший воротар. За всю кар'єру у нього було дуже багато класних матчів. Важко виділити якусь одну гру. Багато пенальті відбив.
Здоров'я хочу побажати! Він - молодець! Стільки часу протримався на найвищому рівні. Професіонал! Дуже хороший воротар і взагалі - чудова людина.
Дмитро Михайленко, півзахисник "Динамо" 1994-00:
- В такому солідному віці, як для спортсмена (зрозуміло, що для звичайної людини - це не вік), хочеться побажати якомога менше травм. Нехай прозвучить банально, але це дійсно так. Досвіду бажати, думаю, нема сенсу. У Шовковського його - з головою. Те, що він залишиться у футболі - беззаперечно. В якій ролі - це вже інше питання. Тож головне - щоб травми обходили боком, а тренерський штаб якомога більше довіряв місце в основному складі.
В першу чергу Саша - дуже грунтовний чоловік. Це проявляється у всьому. У ставленні до своєї професії, життя, життєвої позиції. Те, як він себе подає людям, позиціонує себе, як громадянин України. Він не асоціюється з жартами і хохмами. Ви ж можете це навіть по інтерв'ю побачити: поки все не проаналізує, по полицях не розкладе - не закінчить.
Добре пам'ятаю, як він починав. Ми всі були такими юними - я, він, Шевченко, Ребров... У 1994 році ми разом прийшли в "Динамо". Тоді команду тренував Йожеф Сабо. Це було так давно - 22 роки пройшло! Тому важко виділити якийсь його особливий матч. Хіба з останнього. Поєдинок у Порту сподобався - як СаШо командував захистом. Скажу так: до 40 років нереально дограти, не будучи пристрасно закоханим у футбол.
Давно з ним не бачилися. Ну так, зустрічалися пару разів на світських заходах, перекинулися парою слів. У нас в "Динамо" були різні кола спілкування. Він товаришував зі своїми однокласниками - Владом Ващуком, Сергієм Федоровим. У мене ж коло було іншим - я все-таки прийшов у "Динамо" з іншої команди.
Вже тоді, у юності він був вдумливим. Не таким як зараз, бо зараз, здається, іноді аж занадто (Сміється). Воротарська позиція відрізняється від інших якраз тим, що є час подумати. Плюс - у них був тренер Михайло Михайлов, який спонукав думати, аналізувати. А ще Шовковський - достатньо азартний. Пам'ятаю, карти так довго розкладав на столі, симетрично, а всі нервували. Поки в нього від шістки до туза не стане - доводилося чекати.
Олег Бабій, Футбол 24
Читайте також: