Лише в 11-му матчі під керівництвом Хорхе Сампаолі збірна Аргентини продемонструвала футбол високого рівня. Той, який вводить її до списку претендентів на золото ЧС-2018 не лише за зірковістю прізвищ у складі.
Це ще не феєрична гра чи тотальне домінування, але вже спокійна й солідна гра з позиції сили проти серйозного суперника. 2:0 з Італією – матч особливий за усіма показниками.
Аргентина в Манчестері перемогла Італію – відео голів та огляд матчу
Найбільш важливо, що вдалося переконливо виграти без Лео Мессі, того гравця, без якого Аргентина вже давно взагалі нічого не демонструвала. Мессізалежність настільки була очевидною для албі-селесте, що це стало її головною характеристикою. Але і з генієм у складі команда не грала добре. Добре чи нормально грав Мессі, усі інші виглядали скутими та інертними. В Манчестері на "Іттіхаді" була прекрасна командна робота, була гнучкість і навіть почали з’являтися паростки гри, яка є фірмовою для команд Хорхе Сампаолі – інтенсивна робота по усій ширині поля.
Тим часом розслаблений Ліонель з радістю спостерігав за поєдинком поруч з Куном Агуеро. Побачене радувало його, адже тягнути самотужки команду – справа дуже невдячна, і виграти у такий спосіб чемпіонат світу (єдина поки не реалізована мрія хлопця з Росаріо). Якщо комусь кортить порівняти збірну Аргентини останніх років з Аргентиною Марадони 1986-го, то це помилка. У Карлоса Білардо була суперзірка, але й були дуже активні та старанні помічники. Останнім часом у Мартіно, Бауси та Сампаолі був лише Мессі і… порожнеча.
У Манчестері Аргентина була дуже цілісною. До перерви вона не надала супернику навіть натяку на шанс, сама ж поступово нарощувала тиск. Сподобався захист, хоч крайні гравці Бустос з Тальяфіко –майже дебютанти команди. Як кажуть самі аргентинці, "придбав квиток на Мундіаль" 36-річний справжній дебютант Віллі Кабальєро, воротар має бути тепер у заявці. Особливо яскраво зіграв Анхель Ді Марія. Нажаль, про його таланти ми почали забувати, бо в клубі його кар’єра зависла на якомусь незрозуміло-проміжному рівні.
Варто також згадати хороші дії Ігуаїна, Лансіні, Банеги. Перший з цього тріо надихнувся тим, що попри загальні настрої аргентинської публіки, Хорхе Сампаолі фактично висловив йому велику довіру. Тренер зробив це не напряму, він вирішив відмовитися від послуг Мауро Ікарді та Пауло Дібали. І це в той момент, коли забобонна аргентинська інчада прагнула викинути Ігаїна зі збірної. Не стільки через гру, скільки зробити жертвоприношення футбольним богам – Гонсало на батьківщині не можуть пробачити втрачені гольові нагоди у фіналі Мундіалю на "Маракані", тож це тавро нефартовості.
Сампаолі: Збірна Аргентини відкрита для Дибали та Ікарді
Аргентина без Мессі також продемонструвала якісну тактичну роботу – Верратті та Жоржінью вдалося змусити грати у максимально несприятливих умовах. Коли ж ці двоє у другому таймі таки додали в ефективності, було успішно задіяні заміни. І вони спрацювали не проти згаданих креативних хавів, вони різко натиснули на інші больові точки суперника і той не витримав.
Востаннє настільки солідно Аргентина зіграла 3 вересня 2014-го у Дюссельдорфі (перемога 4:2). Мабуть, тоді це була злість гравців албі-селесте за програний Мундіаль, помста кривднику, який своєю чергою лінькувато спочивав на лаврах світового домінування. У Манчестері ж не було якоїсь особливої мотивації у кожної зі сторін. Якщо без Мессі вийшло досить добре, то наскільки ж потужно буде з ним? У вівторок в Мадриді ми матимемо відповідь і на це запитання.