Зоря у кваліфікації Ліги Європи зустрінеться з віденським Рапідом. "Футбол 24" знайомить з суперником луганців, виділяючи найцікавіше про австрійський клуб.
Рапід – найтитулованіший австрійський клуб: 32 перемоги в чемпіонаті Австрії, 14 національних кубків. "Зелено-білі" ніколи не вилітали з еліти. Щоправда, основні успіхи залишилися в минулому столітті, коли Рапід був серйозною силою, двічі вигравав Кубок Мітропи і виходив у фінал Кубка володарів кубків. Франц Біндер, Антонін Паненка, Ернст Хаппель – найгучніші імена серед легенд клубу.
Рапід навіть "підкорив" нацистську Німеччину. У 1938-му відразу після аншлюсу виграв Кубок Німеччини, здолавши у берлінському фіналі Франкфурт. А в 1941-му Рапід став чемпіоном Німеччини. У вирішальному матчі перед австрійцями капітулював потужний Шальке. Великий здобуток, від якого клуб, звичайно ж, не відхрещується.
Славні часи залишилися позаду. В австрійському футболі домінує Ред Булл, а останнє чемпіонство Рапіда було 13 років тому. "Зелено-білі" мусять вдовольнятися другим-третім місцем. У минулому сезоні команда завоювала віце-чемпіонство. Участь в ЛЧ не затягнулася – Рапід вилетів від празької Спарти, а з допомогою Зорі може випасти з ЛЄ в Лігу конференцій.
Нас чекає сьоме протистояння Рапіда з українськими клубами. Найчастіше хюттельдорфці зустрічалися з Динамо. У тріумфальному Кубку володарів кубків-1985/86 кияни розбили Рапід у чвертьфіналі із загальним рахунком 9:2 – забивали Бєланов, Блохін, Яремчук, Рац, Яковенко та Євтушенко.
Подальші дуелі були не такими приємними. Якщо в 1992-му австрійці вилетіли з Кубка УЄФА від Динамо (кияни відразу "влетіли" Андерлехту), то в 1996-му не пустили киян в Лігу чемпіонів, забивши 4 на переповненому Олімпійському (один з голів записав на себе нинішній наставник команди Дітмар Кюбауер). Вже в 10-х Рапід обмінювався перемогами з Металістом і програвав Динамо в Лізі Європи.
Востаннє "зелено-білі" приїжджали в Україну шість років тому, коли у Львові вилітали від Шахтаря з кваліфікації Ліги чемпіонів. Головне враження з того матчу – австрійські фани, які кидали з верхнього ярусу стаканчики з-під пива.
У Рапіда велика фан-база. Це один з найпопулярніших клубів країни. 28-тисячний Альянцштадіон до пандемії заповнювався дуже солідно. Заробітки з матчдею складали понад половину доходів клубу. Як наслідок – коронавірус сильно вдарив по стабільності Рапіда. Клуб більше не дозволяє собі купувати гравців за мільйон-два. За два останні літа на нових гравців пішло лише 200 тисяч євро.
"У команди дуже маленький склад – через відсутність фінансів клуб підібрав низку вільних агентів (заради правди, всі дуже якісні). Додайте кілька травм, і маємо картину, в якій вже до середини серпня основа Рапіда, граючи безперестанку, неабияк зморилася.
Вже зараз, коли клуб гарантував собі кілька мільйонів групою хоча б Ліги конференцій, спортивний директор активізувався з можливими повноцінними трансферами. Але повністю вільно клуб зможе відчути себе, тільки якщо вийде в Лігу Європи", – розповідає "Футбол 24" експертка з австрійського футболу Анна Коновалова.
У будь-якому разі головний трансфер літа Рапід вже провернув. От тільки це був трансфер на вихід, який ослабив команду. Рапід віддав в оренду (з правом викупу) Барселоні "австрійського Мессі" – Юсуфа Деміра. Подібні ярлики давно не викликають довіри, але Юсуф дійсно дуже схожий на молодого Мессі і фактурою, і стилем гри. Навіть таланту, схоже, не набагато менше.
Скептично налаштовані вболівальники Барселони починають закохуватися у гру 18-річного хлопця. "Демір – пушка. Я шокований", – реакція головного фана Барси в редакції після кількох товариських матчів. А тут ще й красива історія, коли хлопець дійсно мріяв про Барселону, хоча влітку на нього претендував не один німецький клуб з кращими перспективами розвитку.
Дивовижно, але для Рапіда відхід такої зірочки не став катастрофою тут і зараз.
"Відхід Деміра – теоретично величезна втрата, але на практиці ефект від його відсутності малопомітний. Тренер Кюбауер дуже оберігав юне дарування, але вважав, що той не готовий грати з перших хвилин навіть проти аутсайдерів. Появи Деміра у стартовому складі можна порахувати на пальцях однієї руки. Так, він був смертельною зброєю в "рапідівські 15-хвилинки", але мав значно менший вплив на команду, ніж міг би мати", – пояснює нам Анна.
До речі, про 15-хвилинки. Це такий собі Фергі-тайм Рапіда. "Зелено-білі" традиційно дуже сильно проводять кінцівки матчів. Ще на початку минулого століття команда вирвала багато перемог в останні 15 хвилин і потім доводила невипадковість цього явища в різні покоління. На кожному домашньому матчі Рапіда стадіон зустрічає фінальні 15-хвилинки гучними оплесками.
І все ж без Деміра креативний потенціал Рапіда відчутно просів. Великі надії покладають на новачка Роберта Любічіча, який може підірвати гру нестандартним рішенням чи ювелірним пасом, але він ще не встиг нормально влитися в команду. Головним бомбардиром хюттельдорфців на старті сезону став Таксі Фунтас – один з небагатьох легіонерів Рапіда. Він має непорозуміння з головним тренером, але забив 80% голів команди в новому чемпіонаті.
На вістрі атаки грає 25-річний Ерджан Кара. Унікальний персонаж. Ще два роки тому він грав у регіональлізі і не мріяв про велику кар'єру, а в минулому сезоні Бундесліги настріляв 12+4 і став одним з найкращих гравців Австрії.
"Закрити Кару вкрай важко. Він має великі габарити і водночас швидкий в спринтах, тому його ривки застають зненацька навіть топових захисників ліги. Кара примудряється опинятися в таких місцях, де його не очікував побачити ніхто. Але в нього бувають "не дні Бекхема", коли він просто розчиняється. Тоді перекрити Карі кисень дуже легко. Відчувається, що в професіональний футбол він потрапив менше 2 років тому", – розповідає Анна.
Очолює команду Дітмар Кюбауер. Діді увійшов в 11 найкращих гравців Рапіда минулого століття. Кюбауер у 90-х провів за клуб 5 сезонів на позиції півзахисника і, мабуть, залишився б ще довше. Але в його житті трапилася страшна трагедія. У лютому 1997-го Діді зі зборів мала зустріти вагітна дружина. Мікаела не доїхала до аеропорту – автокатастрофа, кома, смерть.
Кюбауер вирішив покинути Австрію, але закріпитися в Реал Сосьєдаді не вдалося, а після короткого вояжу у Вольфсбург він повернувся догравати вдома. Завершивши кар'єру, Діді відразу став до тренерської роботи. Восени 2018-го отримав пропозицію від Рапіда і не думав ні секунди: "Повернення в Рапід – найбільша моя мрія".
Кюбауер не показує з Рапідом чогось неймовірного. Два віце-чемпіонства, дві провалені кваліфікації ЛЧ, третє місце в групі ЛЄ. Унікальним ігровим стилем команда похвалитися не може. Рапід перемикається між схемами 4-2-3-1 і 4-3-3, захищається середнім блоком і вмикає активний контрпресинг після втрат. Щоправда, вихід з оборони на хорошому рівні. Рапід здатен розбити фірмовий пресинг Зорі короткими передачами в дотик.
"Найкраще слово, щоб описати Діді Кюбауера як тренера, – прямолінійність. Його Рапід грає в досить простий, прямолінійний, моментами примітивний футбол, який майже не розвивається протягом всього терміну його роботи.
Головна проблема – консервативність. Кюбауер практично ніколи не відступає від свого стилю гри, не експериментує, не шукає нових комбінацій і варіацій. Це позначається на певній передбачуваності команди і відсутності свободи для креативу, хоча в складі є кому розкритися", – додає Анна Коновалова.
Букмекери фаворитом пари бачать Рапід. На потрапляння Зорі в груповий раунд Ліги Європи дають 2.2, а на прохід австрійців виставлено коефіцієнт 1.65. Рапід – не той суперник, якого Зоря повинна проходити за будь-яких умов. Але це цілком посильний бар'єр для луганців на шляху до життєво важливої основної сітки Ліги Європи.