"Футбол 24" розповідає про найбільш неординарних жінок, які приходили в професійні футбольні клуби.
Tsarine. Маргарита Луї-Дрейфус
Клуб: Марсель
Роки правління: 2009-16
Навіть історія Попелюшки тьмяніє на фоні того злету, який пережила уродженка Ленінграда Маргарита Богданова. Уже ставши публічною особою, вона намагалася поширити інформацію, що її батьки "всього лише" загинули в аварії, коли вона була дитиною. Через роки журналістам вдалося з'ясувати, що її мама і тато просто були неодноразово засуджені, через що Маргарита пройшла, зокрема, дитячий будинок. Не пов'язуйте це з політикою: просто розбій, бійки, асоціальна поведінка відправили батька і матір спочатку в колонію, а потім і на кладовище. Коли Наталя Богданова померла, Маргариті було всього 13...
Скажена цілеспрямованість, бажання вирватися з дна суспільства зробили Маргариту спочатку офіціанткою валютного бару для еліти, потім мешканкою Швейцарії (вийшла заміж за водія). Але все це більш-менш відчутні, зрозумілі звичайній людині події. А у 1988-му році в її житті відбулося практично диво.
У "Конкорді", що летів з Цюріха в Лондон, Маргарита знайомиться з Робером Луї Дрейфусом – 42-річним мільярдером, одним з керівників "Адідаса".
За слова Марго, вона просто запитала у нього, котра година... Через чотири роки Маргарита і Робер одружилися, а ще через чотири – чоловік придбав легендарний Марсель, який недавно вигравав Кубок чемпіонів (але ще більш недавно грав у Лізі 2).
Робер і Марсель – історія однієї із найбільш невдалих співпраць: за 11 років, що минули від купівлі клубу до смерті від лейкемії, Луї-Дрейфус так і не побачив перемогу свого дітища в будь-якому турнірі.
Жінка, яку французька преса назвала Царицею, після смерті чоловіка успадкувала капітал у близько 9 мільярдів євро, стала найбагатшою росіянкою в світі – і принаймні змогла довести цикл того Марселя до перемог.
Останнім тренером, якого запросив Робер Луї-Дрейфус, був Дідьє Дешам. Маргарита цілком довіряла наставнику, продовжувала з ним контракт – і отримала в нагороду великі досягнення. У першому ж сезоні під її керівництвом Марсель став чемпіоном Франції, пізніше досягнув чвертьфіналу Ліги чемпіонів, двох других місць в Лізі 1 і чотирьох внутрішніх кубків.
Коли Дешам відгукнувся на запрошення зі збірної Франції, все різко погіршилося, і через деякий час Маргарита позбулася активу. Напевно, вона просто не може серйозно переживати поразки її клубу – з огляду на те, через що їй довелося пройти.
Героїня Вальекаса і не тільки. Тереса Ріверо
Клуб: Райо Вальєкано
Роки правління: 1994-2011
Вона виховала 13 дітей – хіба у неї були шанси не впоратися з якимось футбольним клубом? Тереса Ріверо – культовий персонаж іспанської периферії (не скажеш "провінції", тому що клуб її життя представляє Мадрид).
Уродженка Хереса, Тереса вже в 21 рік переїхала до столиці, де зустрілася з іспанським бізнесменом Хосе Руїсом-Матеосом, експортером вина в Англію. Наступні майже сорок років Ріверо провадила стандартне життя іспанської домогосподарки. Все змінилося, коли чоловік, який придбав Райо у 1994-му, призначив її президентом клубу.
Вальєкас – дикий район Мадрида, фанати якого не так давно "прославилися" і в Україні переслідуваннями Романа Зозулі. На тлі постійного суперництва двох мадридських грандів Райо, як і всі інші столичні команди, був, здавалося б, приречений вічно животіти. Ріверо зуміла це змінити: за час її правління клуб провів стільки ж сезонів в еліті, скільки за всю попередню історію: шість.
"Бджіл" тренували такі успішні фахівці, як Хуанде Рамос, Мічел і Грегоріо Мансано, з нього почав кар'єру в клубах нинішній тренер збірної Іспанії Хулен Лопетегі. Райо Тереси Ріверо виховав Альваро Негредо, за нього грав відомий американський воротар Кейсі Келлер. Зозуля був не першим українцем, який надів одягнув футболку Райо: у 2002-03 рр. за мадридців відбігав Віктор Онопко (хоч він згодом і виступав за збірну Росії).
Підсумком всіх цих старань став вихід до Прімери, стабільне перебування там протягом декількох років і кваліфікація в єврокубки. Як завжди, іспанський клуб там дав жару: "бджоли" долетіли до чвертьфіналу Кубка УЄФА, вибивши потужний на той час Локомотив і Бордо. На шляху Райо став ще більш сенсаційний Алавес, який програв лише у фіналі з рахунком 4:5...
Загалом, практично еталонний приклад співпраці пані та футбольного клубу. Злегка затьмарює його той факт, що продавала клуб пані Ріверо, коли той перебував на межі банкрутства. Але це не виглядає занадто великою плямою на репутації. По-перше, до 2011-го в Іспанії був пік фінансової кризи і лихоманило всі провінційні клуби, а по-друге, Тересі на той момент було вже 76 років і прощання було швидше вимушеним. Ну і найголовніше: як ви знаєте, Райо успішно всі труднощі подолав і після цього в Прімері ще п'ять років відіграв.
Приборкувачки Вовків. Флора Віола і Розелла Сенсі
Флора Віола
Клуб: Рома
Роки правління: 1991
Розелла Сенсі
Клуб: Рома
Роки правління: 2008-11
Біда, як відомо, не тільки в тому, що людина смертна. Біда ще й в тому, що вона раптово смертна. При всій повазі до нинішніх американців при владі, найбільш знакові президенти в історії Роми: Діно Віола і Франко Сенсі. Кожен з них робив "вовків" чемпіонами (а без них Рома вигравала титул тільки в розпал Другої світової), при кожному з них римляни були грандом. А коли кожен з них покинув цей світ, знайшлася дама, яка змогла утримати клуб на плаву. Після Діно впоралася вдова, після Франко – донька.
"Мене завжди вражав спокій пані Флори, як вона спілкувалася і ставилася до кожної людини. Вона намагалася передати цей спокій іншим, а її неосяжний клас завжди ховався за її чарівною усмішкою. Для мене, тодішнього молодого гравця, це було дуже вражаюче". Слова Франческо Тотті особливо цінні: за часів правління Віоли він був не більше, ніж юніором, який подає надії – і, тим не менш, удостоївся від неї уваги.
Щодо результатів на полі, то в 1991-му Рома дійшла до фіналу Кубка УЄФА і виграла Кубок Італії – а потім Флора продала клуб. На жаль, передати його в надійні руки не вдалося: Рома відкотилася в середину таблиці.
Вийти на лідерські позиції, стати грандом "вовкам" вдалося на початку нашого століття завдяки роботі вже Франко Сенсі. Перший сезон після його смерті видався для Роми важким: команда з другого місця відкотилася відразу на шосте. Але Розелла зробила дуже правильний хід, надавши роботу після Лучано Спаллетті для Клаудіо Раньєрі: майбутній творець сенсації Лестера ледь не виграв Серію А в сезон перемоги в ЛЧ Інтера. Після другого місця в чемпіонаті і участі в плей-офф Ліги чемпіонів Розелла продала клуб американцям, які стабільно тримають "вовків" в італійському топі.
Жінка-поїзд. Ольга Смородська
Клуб: Локомотив
Роки правління: 2010-16
Вона радила Олександру Алієву прочитати "Трьох мушкетерів". Мабуть, ніщо не зможе краще охарактеризувати стиль управління Локомотивом Ольгою Юріївною Смородською.
Навідміну від своєї співвітчизниці Богданової, Смородська була обласкана увагою влади з самого початку. Секретар комітету комсомолу, учасник перших парламентських виборів, керівник Департаменту міжнародних зв'язків уряду Москви, заступник голови правління "Росбанку" – командувати ця жінка звикла буквально з юності. Ймовірно, саме надмірний егоцентризм і завадив їй досягти успіху, коли вона була призначена президентом Локомотива.
Вона на повному серйозі, ледь прийшовши до клубу, давала поради з тактики Олександру Алієву та іншим гравцям Локо. Вона з самого початку вступала в кулуарну боротьбу з Юрієм Сьоміним і тим же Алієвим, провокуючи відхід обох з клубу. Вона на зустрічі з фанатами витирала стіл клубним шарфом Локомотива – і, здається, реально не розуміла, чим викликала невдоволення. А коли фанати клубу почали скандувати гасла проти неї, Смородська "вирішила проблему" простою заглушкою звуку – щоб не було нічого зайвого чутно в телетрансляції.
Додайте до цього традиційні для її життєвого середовища ходи на кшталт призначення спортивним директором власного зятя, множення на нуль ігрової практики всіх неугодних гравців і відкриті образи знакових для клубу людей – і ви зрозумієте, чому Ольга Смородська стала найбільш ненависним персонажем всього російського футболу. У всякому разі, зараз період її роботи згадують як страшний сон: варто було їй піти, як Локомотив під керівництвом Сьоміна, який повернувся, виграв Кубок Росії, а зараз на всіх парах мчить до чемпіонства.
Кухарка. Делія Сміт
Клуб: Норвіч Сіті
Роки правління: 1996 – ...
Ви запитаєте, чому автор припускається образ на адресу жінки, ще й в міжнародний жіночий день? Будьте впевнені – Делія Сміт сприйме таке визначення своєї діяльності як комплімент.
Якщо історія Маргарити Луї-Дрейфус – це історія сучасної Попелюшки, то Делія Сміт могла б стати прототипом фільму з назвою "Лондон сльозам не вірить". З дна (нехай і "англійського", явно менш проблемного) до можливості купити футбольний клуб доросла тільки завдяки власним зусиллям, дивовижному вмінню вичавити максимум з мінімуму.
Коли їй було 16, вона покинула школу. Коли виповнилося 21 – влаштувалася прибиральницею в ресторан. Тоді ж вона почала вивчати старовинні англійські кулінарні книги з читального залу Британського музею – і тестувати рецепти на сім'ї.
У 28 Делія почала писати рецепти для Daily Mirror – того самого таблоїду, який нищить дуже і дуже багатьох зірок Британії, зокрема футболістів. А потім отримала шанс на телебаченні – і все закрутилося.
Вплив Делії Сміт на уми британських жінок неможливо переоцінити. Вчені вирахували "ефект Делії" – зліт популярності товарів тієї марки, яку Сміт використовувала в своїх програмах, на 10 і більше відсотків. Торт її приготування красується на обкладинці альбому Rolling Stones "Let It Bleed"; її книги продані тиражем понад 18 мільйонів примірників; за великим рахунком, саме її ім'я стало символом кулінарії до появи Джеймі Олівера.
Щодо футболу, то Делія разом з чоловіком (головним редактором того самого Daily Mirror на момент її приходу!) стали мажоритарними акціонерами клубу Норвіч понад 20 років тому.
Сміт не прагне звернути на себе увагу як бос "канарок": вона обласкана зовсім в іншій іпостасі. Але результати говорять на її користь: при Делії Норвіч тричі виходив у вищу лігу, а ризиковані ходи (на кшталт призначення тренером Пола Ламберта або 34-річного Алекса Ніла, який тільки через запрошення закінчив кар'єру гравця) зазвичай виявляються успішними.
Коли Норвіч пробрався в АПЛ через плей-офф, Делія сказала: "Алексу потрібно присвоїти лицарське звання". Вона розбирається в регаліях: Орден Британської Імперії їй наданий ще в 2009-му.
Одного разу, в перерві домашнього матчу з Ман Сіті, Сміт спустилася на поле і емоційно закликала трибуни "бути дванадцятим гравцем". Подейкують, що тоді вона була напідпитку, але хіба це щось змінює? Для британців, яких завжди було багато в Норвічі, такий вихід був рівнозначний пришестю з трибун Джоан Роулінг із проханням творити магію на полі...
Віталій Пасічний, спеціально для "Футбол 24"
Еротичне Ель Класіко. Топ-20 дружин і коханок футболістів "Барселони" та "Реала"