Німеччина знову намагається нав'язувати Європі свою філософію і домінування. Нові перемоги на Євро і чемпіонатах світу готують тренери нового покоління, але чи так все гладко?
Фіаско на двох Євро як сигнал для незворотніх змін
Це зараз вони чинні чемпіони світу та вічні претенденти на нові перемоги. А на початку 2000-х Німеччина двічі поспіль осоромилась на Чемпіонаті Європи. Прозвучало багато голосів про необхідність починати жити по-новому. Але якщо в одному куточку Європи це просто красиві гасла, то німці серйозно взялись до роботи над помилками і своїми слабкостями.
З'явилась Система ідентифікації та виховання футбольних талантів, збірну Німеччини очолив тамтешній Шевченко – легендарний форвард без досвіду тренерської роботи. Юрген Клінсманн вивів Бундесманшафт лише у фінал за 3-є місце домашнього ЧС-2006, але це дало надію багатьом молодикам, які навчались у футбольних університетах, поєднуючи це із звичайнісінькою роботою добропорядного громадянина.
Тоді вони і подумати не могли, що через десяток років домінуватимуть в Бундеслізі над тренерами старшого покоління і витіснятимуть їх у Китай, нижчі ліги чи ще кудись світ за очі. Справжня культурна революція 2006-2008 років вивела в топи молодих наставників.
Рекордна кількість молодих наставників у топ-чемпіонатах
Бундесліга виховує стільки футбольних талантів, що може дозволити собі піти далі. А чому б не взятись за "виробництво" тренерів нової, технологічної ери, синхронно подумали відразу в декількох місцях і це поклало початок революції, яка засмутила і відкинула одних та дала унікальний шанс іншим.
Якщо взяти топ-ліги Європи станом на початок сезону 2017/18, то саме в Німеччині було найбільше тренерів, яким немає і 40. У Бундеслізі таких бравих молодих солдатів було аж 6. Для порівняння в інших провідних чемпіонатах не більше 2-х!
Дебютували в лізі 9 наставників – за цим показником нічия з іспанською Прімерою. Зате влітку 2017-го тренери в елітному дивізіоні Німеччині були поза конкуренцією, якщо брати середній вік: 44,9, що на приблизно 5 років менше, ніж у Серії А, Прімері і Лізі 1. А про АПЛ взагалі мовчимо – тут найдосвідченіші коучі (52,6).
Коли Шальке і Майнц міняються місцями, або Фабрика тренерських зірок
До початку шалених змін у Бундеслізі клуб, за який потім почав грати Євген Коноплянка, був другою силою в Німеччині. Тільки Баварія, що завжди йде поза конкурсом, була вище і за спортивними, і за фінансовими показниками. Шальке ж в один прекрасний момент почав відставати. З часом Борусія Дортмунд залишила сусідів далеко позаду. хоча починала свій підйом ледь не банкрутом.
Зовні на порожньому місці в чемпіонаті Німеччини почали з'являтись герої нового часу. Майнц із спортивним директором Крістіаном Хайделем вибив в люди таких майбутніх тренерських геніїв, як Юрген Клопп та Томас Тухель. Таке враження, що вічний середняк (у найкращому випадку) німецького футболу бачив у цьому бізнесі тільки молодих спеціалістів. І ось вже трапилось нове диво – Майнц засвітився там, де ніхто його не чекав – у Лізі Європи.
Клопп, Тухель. Мартін Шмідт, Сандро Шварц – за останні 17 років Майнц лише двічі відмовлявся від молодих тренерів, які перед тим працювали в клубній системі. Ці короткотривалі експерименти зі скандинавськими варягами не дали результату, і в клубі остаточно переконались – немає нічого кращого, ніж свої рідні хлопці з молодечим запалом.
Як клуб Коноплянки почав брати успішний приклад із середняка
Хайдель уже в Гельзенкірхені, де старається втілювати ідеї з часів Майнца: новий перспективний коуч фактично нізвідки очолює клуб. Тільки зараз різниця в тому, що амбіції цих "гірників" завжди сягають найбільших висот. Доменіко Тедеско – персонаж, цікавий тим, що воскресив до життя Коноплянку-футболіста. Його робочий день триває стільки, скільки у президента держави. З 8 ранку до 23. І навіть цього йому самому буває не достатньо.
Наставник Шальке цікавий ще й тим, що раніше він працював... на заводі гіганта автопрому Daimler. Працював над мінімізацією шуму в машинах Мерседес, дослужився до боса служби інженерів. Фахівець з технологій та інновацій. Чиста правда. Однак в один момент постав твердий вибір: або бути топовим інженером, або тренувати юнаків у Штутгарті.
Після того, як завершив легендарну німецьку академію тренерів імені Хеннеса Вайсвайлера з найкращим балом, перевершивши навіть "вундеркінда" Нагельсманна, Доменіко не довго попрацював з Хоффенхайом U-19 і злетів у другу Бундеслігу, а тепер є одним з головних кандидатів на тренера року в першій.
Ноутбук-тренери – тактичні маніяки замість досвіду гравця чи диктатури
Молодих тренерів, помішаних на тактиці, які або не грали зовсім або грали дуже мало і на рівні а-ля Моурінью, трохи зневажливо називають лаптоп (ноутбук)-тренерами. Мовляв, вони більше часу проводять за своїм комп'ютером, ніж на полі, і якось не так відчувають гру. Але це старше покоління тренерів може ображатись, а молодше не звертає уваги на іронію і скепсис.
Час Фелікісів Магатів потроху минає. Цікаво, адже прогресивна у всьому Німеччина все ж відходить від своїх шаблонів – дисципліна, строгість, морально-вольові вже не є достатнім фундаментом для перемог. Нині футбольна німецька молодь цілковито відрізняється від тих динозаврів, які приносили успіх ще в 90-х.
І головне, що ці хлопці є ще успішнішими, ніж їхні попередники. І вже у молодіжні 20 років стають суперзірками головної Бундестім, готовими битись за золоті вершини, як той же Тімо Вернер. Креативних гравців вистачає на кілька збірних і якщо хтось випадає з рейсу, йому на зміну приходить миттєво наступник. Як деталі на заводі, їх ніколи не стає замало.
Відповідно і тренери з креативним підходом, які на повну використовують найсучасніші технології (скажімо, Нагельсманну збудували на тренувальній базі Хоффенхайма гігантський екран для миттєвого розбору польотів) та хитрують з тактичними моментами не гірше за італійців, зараз у ціні. А ось ціле покоління колишніх зіркових гравців з недавнього минулого виявляється фактично втраченим для тренерської професії. Лише одиницям, як то Хайко Херрліху з Байєра вдається відвоювати своє місце під сонцем.
Головні схеми Доменіко Тедеско в Шальке, роль і перспективи Євгена Коноплянки в кожній з них
Ці тренери не бояться ставити на молодих, а навпаки, роблять це із дивовижною легкістю і бажанням наввипередки створювати, ліпити нових зірочок. Якщо вони чогось і бояться, то лише ставити на тих, хто же "всього добився", вважає себе кращим за інших і не бажає працювати, як віл.
Чому багаті, бо мудрі, чому мудрі, бо багаті
Перефразовуючи старе-добре прислів'я, можна визначити одну з головних причин розвитку молодої тренерської школи в Німеччині. У цій країні дійсно нічого не працює випадково, а все дуже продумано. Так, у регіоні Рур (та грають Борусія і Шальке з нашими легіонерами) кожній дитині забезпечено бещкоштовне право отримати музичний інструмент та навчання на ньому. А це понад 210 тисяч діток! Проект, вартий 50 мільйонів євро, має відкрити школярам нове бачення світу через контакт з прекрасним.
Культура і мистецтво тут йдуть невідривно від спорту та суспільного життя. Найталановитіші молоді музиканти Рура можуть зіграти концерт на стадіоні Шальке, а сам клуб дає футболу чи не найбільше талановитої німецької молоді. Промисловий регіон не може бути культурним центром? Може. Ще й як може! Головне думати і працювати у правильному напрямку, а не зосереджуватись на своїй депресивності.
Євро U-19: тріумф німецького футболу та успіх України
У Німеччині не існує дитинки у віці 8-14 років, талант якої не помітив би тренер! Німецький футбольний союз (DFB) пускає щупальця своїх тренерів у 366 куточків по всій країні. Тамтешня федерація створює власні академії. Якщо в інших топових лігах, клуби самі шукають талантів, то тут часто-густо DFB знаходить гравців для клубів. Бо всі працюють на велику мету – збірну і гордість Німеччини.
Якщо в Україні федерація лише займається побудовою нових майданчиків, у німців механізм функціонує значно гармонійніше. Тренери не повинні бути жебраками. Вони мають отримувати солідну зарплату за свою роботу з пошуку та виховання талантів. У Німеччині кількість тренерів з ліцензією УЄФА перевершує Англію, Іспанію, Італію. Фахівці, які працюють з молоддю, не можуть бути голодними та непрофесійними. Це константа, яка працює, адже робоча модель налагоджена з вигодою для всіх сторін.
Школа, в якій створюють тренерів-магів – вони готуватимуть чемпіонів світу
Ті ж німецькі тренери також зацікавлені в тому, щоб розвиватись так само швидко, як і футболісти (називати в Бундеслізі гравця перспективним у 22-23 роки – нонсенс і поганий жарт). Не всі проблеми, знаєте, можна списати на війну і проблеми економіки. Дивіться, вже згадана потужна тренерська школа була заснована у 1947-му, через 2 роки після розгромного фіаско німців у 2-й світовій і за 16 років до першого сезону Бундесліги.
Одним з улюблених тактичних ходів її нинішнього декана Франка Вормута є контрольований неточний пас. Твої гравці навмисне віддають на суперника вбік його штрафного майданчика. Ще в момент пасу твої нападники та півзахисники заганяють захисника в пастку: вбивчий пресинг (накривають всі напрямки для передачі, навіть воротаря і можливість вибити м'яч) має привести до помилки, перехоплення і легкого гола. "Я в цій школі є тільки модератором для дискусій між різними тренерами. Зміцнюємо їхні сильні сторони та працюємо над слабкими", – каже Вормут.
Щоб отримати ліцензію УЄФА Про, потрібно прослухати не менше 240 годин за звичайним уєфашним стандартом. Але в Німеччині академія тренерів Хеннеса Вайсвайлера у Кельні "мучить" молодих спеців у понад 4 рази довше! Це якщо ще не рахувати самостійної роботи і практичні стажування. Хоча там такі тренерські унікуми трапляються, що хто ще кого мучить!
На курс, який коштує 9 тисяч євро, не беруть за заслуги в ролі гравця. Ви повинні ще на вступній співбесіді показати, яку тактику запропонуєте вашій команді проти суперника з визначеною схемою. А ще треба дати свої відповіді на різні проблеми, які виникають у команди під час гри. Словом, з нуля вас ніхто вчити не буде. Навіть за великі гроші. Але й закривати двері перед талантами, які приходять у футбол зразу тренерами, теж ніхто не буде.
Ну, і правильно. Ти ж мусиш бути впевнений у собі, відкритий на нові ідеї та бездоганний у тактичному плані. А також вміти захищати свої ідеї спочатку перед колегами, а вже потім перед гравцями. Ніхто інший не виховає майбутніх чемпіонів світу.
Не все так гладко? Жорстка критика молодих тренерів від легенд
Повертаючись до проблеми з досвідченими тренерами, варто навести слова екс-зірки Баварії Мехмета Шолля. Нині він працює телеекспертом і не боїться висловлювати непопулярні речі. "Це все промивання мізків!" – так тренерську академію в Кельні оцінює екс-півзахисник збірної Німеччини. Дісталось і системі підготовки молодих німецьких гравців. "Наймолодших не навчають дриблінгу та техніці, на тренуваннях їх критикують за ризиковані рішення. Замість цього їм в голови вкладають 18 різних тактичних схем".
Шолль завершував академію Хеннеса Вайсвайлера, тому начебто знає, про що говорить. Однак у Німеччині ці слова чемпіона Європи-1996 більше сприймають як критику фахівця, ображеного на відсутність пропозицій роботи. "Такі тренери, як Доменіко Тедеско чи Ханнес Вольф, є причиною того, що незабаром у нас стане менше класних футболістів. Навчання у Кельні – це промивання мізків для людей. Ми втрачаємо базу та фундаменти. Студенти опанували наш футбол.
Система створює хороших гравців, але вони ніколи не вийдуть на світовий рівень", – Шолль явно не може спокійно пережити, що якісь вискочки займають місця людей з досвідом. Великий тренерський тиран на прізвисько "Саддам" також вважає, що занадто велика кількість молодих тренерів створює загрозу Бундеслізі. Досвід є досвід, нагадує екс-наставник Баварії, останнім місцем праці якого був Китай, де він досягнув лише 6-го місця.
Покоління 50+ і справді, здається, нікому не потрібне: Томас Шааф, Армін Фе, Бруно Лаббадія, Мірко Сломка, Петер Нойрурер, той же Роджер Шмідт – хтось з них здобував чемпіонство, хтось досягав успіху в Кубку Німеччини та єврокубках. Усі вони зараз на узбіччі футбольного світу або й взагалі безробітні, хоча ще недавно були на коні.
Німецькі клуби і справді останнім часом не вражають в єврокубках. Попри те, що сам чемпіонат, якщо не зважати на мертву чемпіонську інтригу, дуже рівний і дає шанси на Лігу чемпіонів усіляким вискочкам. Дивіться, цьогоріч в ЛЧ лише Баварія вийшла у плей-офф. Команда, в якої найстарший тренер чемпіонату Німеччини, який керується принципами ще тієї, старої школи.
Хоффенхайм зарубали ще на стадії кваліфікації, а потім настав провал у Лізі Європи. РБ Лейпциг і Борусія Дортмунд посіли 3-і місця у своїх групах, зате пройшли італійські клуби в 1/16 Ліги Європи. Герта, Кельн і Фрайбург сконфузились в ЛЄ значно раніше, ніж очікували. І схожа тенденція триває вже не один сезон. Он навіть Італія обійшла Німеччину у таблиці коефіцієнтів УЄФА, на які працюють всі учасники єврокубків від кожної країни.
Тим не менше, Бундесліга продовжує йти своїм шляхом. А він, зокрема, унеможливлює появу китайських чи арабських інвесторів через так зване правило 50+1 (контрольний пакет акції клубу має належати саме йому, а не великій компанії чи якомусь мільярдеру). Навіть Баварія намагається не вв'язуватись в гонку трансферних озброєнь. І хтозна, чи це не кращий вибір, ніж сподіватись на шалені мільйони (мільярди?) шейхів у досягненні своїх найвищих цілей.