Російський коментатор Василь Уткін розповів про свою дружбу із відомим українським футболістом Андрієм Шевченком.
- Завдяки Шевченку я досі чудово орієнтуюся в Мілані. У 1999 році я провів там з ним тиждень. Ми вечеряли з Адріано Галліані. Дуже маленький ресторанчик, куди любили заходити гравці "Мілана".
Прийшов Галліані і сів з нами - у нього теж, до речі, прекрасний погляд сенбернара. Я навіть навчився розуміти італійську, Шева її дуже швидко вивчив - італійська по мелодиці схожа на українську. Ще Шева тоді показав на 21-річного маловідомого Гаттузо: "Дивись, він стане найкращим опорником світу". Я запитав: "Ви в Грузії його, чи що, знайшли?"
У "Інтера" тоді не було бази - сарай і три поля, а Міланелло - це парк. Ставки, павичі. Годували як в непомітному італійському ресторані - з найсмачнішими у світі ковбасою і різотто.
Я дочекався Шеву після тренування, тому що він обіцяв покатати мене на своєму порше. Виходимо: в ряд стоять дуже хороші машини, наприклад, феррарі Роберто Айяли і раптом бац, серед них - фольксваген поло. Я запитав: "Це масажиста, чи що?" - "Ні, - сказав Шева, - це Абб'яті. Воротаря..."
Покататися на порше Шеви я погодився з ввічливості, бо я і в кращі роки залазив у порше з труднощами. Ми їдемо, Шева запитує: "Ти нічого не помічаєш?" - "Здається, на автостраді дорога вузька". - "Ні, дорога не вузька. Просто ми їдемо зі швидкістю 320 км/год".
Я запитав: "А чого ти з такою швидкістю їздиш?" - "А як ще я можу в Монако ввечері з'їздити?"
- У вас тоді не було відчуття, що ви з різних країн?
- Пробач, будь ласка, але раз і назавжди - ми з Андрієм з однієї країни. З Радянського Союзу.
- В 1999-му з цим простіше було.
- Так і зараз. Я нещодавно провів два чистих дні в Одесі на новосіллі у Слави Хаїта. В аеропорту душу помотали, але далі - все ідеально. Привіз рибки - бички. Відмінний ніж з ресорної сталі купив на Привозі. Я люблю кулінарні прибамбаси, продавець мені сказав: "Якщо б мені випала доля зарізати свою маму, я б зробив це цим ножем". Зараз я цим ножем прекрасно ріжу салат.
- Коли ти познайомився з Шевченком?
- Після драматичного матчу зі Словенією в Києві, коли Україна в снігу не змогла відігратися і не потрапила на Євро-2000. Я дивився гру з-за воріт, після подзвонив Рамізу Мамедову, який грав тоді в київському "Динамо": "Раміз, ну де ви всі?" Раміз заїхав за мною, ми приїхали - а там гулянка.
Я здивувався, а Раміз сказав: "Ти думаєш, після поразки всі розходяться по домівках і сплять зубами до стінки?". Така своєрідна ситуація сприяла довірливості у спілкуванні з Шевою.
До слова, нещодавно Уткін спростував інформацію про перехід на український канал.