"Футбол 24" відзначає найцікавіші, а місцями і найскандальніші миттєвості останнього тижня в українському футболі.
Фішка перша. З колорадською стрічкою – у винниківський «Рух»
Олександр Алієв вже давно не сприймається як футболіст. Після Євро-2012, де Сашко зіграв свій останній матч за збірну України, він зник із головних радарів, а нещодавно зробив невдалу спробу повернутися у великий футбол за допомогою махачкалинського «Анжи». Зате скандальні інтерв’ю, якими славиться цей гравець, ще довго підживлятимуть жвавий інтерес до його персони. Цими днями Алієв поспілкувався із знімальною групою «Профутболу», а окремі заяви хавбека блискавично розійшлися по провідних сайтах країни.
«Я вийшов на поле з георгіївською стрічкою? Це було на фіналі Кубка Росії. Ми сиділи на трибунах і всі одягли. Нам дали в клубі і сказали, щоб всі одягли. Я не міг не одягнути. Я не бачу в цьому нічого кримінального. Якщо одягає вся команда, чому я не можу?» - дивується, або вдає здивування футболіст. Після таких слів я б не рекомендував Алієву заходити в інтернет – у сотнях коментарів на його голову летіли страшні прокляття, вистачало також яскравих і нецензурних епітетів, які гордо прикрашають деякі зруйновані будівлі і громадські вбиральні.
Дві епохи "Динамо" - один паркан
На цьому фоні дуже смішно виглядає інформація про те, що, мовляв, з дня на день винниківський «Рух» (чемпіон Львівської області, якщо хтось не знає) оголосить про гучний мегатрансфер – Олександр Алієв приміряє футболку аматорського клубу. Це повний сюр! Колеги, ви хоча б пробували собі уявити, як винниківська торсида, складена винятково з істинних бандерівців, доброзичливо підбадьорює і поплескує по плечу людину, що публічно зізналася у носінні колорадської стрічки? Та його порвуть на дрібні шматочки в першому ж матчі. Алієв, можливо, скандаліст, але ж не дурень!
Фішка друга. Зозуля Леону кував тричі
Останній робочий день тижня наближався до свого завершення і ніщо не віщувало Віктору Леоненку біди. Аж раптом інформаційний простір блискавкою прорізав Роман Зозуля. Форвард збірної України, який змушений провести у лазареті наступні вісім місяців свого життя, публічно став на захист товариша – Анатолія Тимощука. Варто нагадати, що перед цим Леоненко дозволив собі критично пройтися по Тімо, мовляв, не розумію, навіщо він підтримав поранених бійців АТО, та й узагалі «він влазить туди, куди не треба».
«Ти хоч гімн своєї країни знаєш? – розпочав контратаку Зозуля. – Вітя Леоненко, тобі потрібно три життя прожити, щоб досягнути, чого досягнув Тимощук. В країні війна, а ти кажеш спортсменам не їздити в госпіталь! У тебе мізки є взагалі?» Усе це помістилося у три твіти, які одразу ж підхопили медіа-ресурси. Таким чином скандальний експерт ТК «Футбол» ще до півночі знав про атаку Зозулі «з повітря» - у цьому майже немає сумніву. Знав, але не відповів. Дав задній хід. Можливо, зважив усі «за» і «проти», зрозумівши, що підтримка вболівальників зовсім не на його боці. У будь-якому випадку, прихильники теорії «футбол поза політикою» отримали гарний урок.
Фішка третя. Темні води «Дніпра»
Історія скандалу, яким закінчився рекордно короткий період співпраці між «Дніпром» та бразильським захисником Ежідіо, відверто кажучи, добряче набила оскому. Зрозуміло одне – футболіст вже не повернеться у Дніпропетровськ, а тому абсолютно нецікаво, хто там і кому зобов’язаний. Юридична тяганина триватиме ще довго, але реакція «Дніпра», який кілька днів не міг як слід пояснити, що ж трапилося, дуже показова. Навіть зараз гендиректор клубу Андрій Стеценко каже дивні речі: «Если футболисту не выплачивается зарплата в течение трех месяцев, то в этом случае он имеет право на одностороннее расторжение контракта. Эти сроки еще не прошли». Андрію Вікторовичу, не три місяці, а два. Це по-перше. По-друге, ви самі визнаєте, що «Дніпро» отримував попереджувальні листи про потребу негайного погашення заборгованості. І при цьому «для нас отъезд Эжидио был полной неожиданностью». Це сніг у квітні може бути несподіванкою, у цьому ж випадку все вказувало на колосальний ризик. Чому на нього не відреагував менеджмент «Дніпра» - таємниця.
Фішка четверта. Мироне Богдановичу, політь бур’ян!
Матч «Ворскли» та «Дніпра» був багатим на інтригу, вперту боротьбу, голи і… лайку. Мирон Маркевич зазвичай доволі спокійно поводиться біля тренерської лави, але цього разу його біс смикнув за язик. «Довбо*б, сука, ти шо машеш бл*, х*йло йо*ане», - накинувся Богданович на лайнсмена, який зафіксував фол Папи на Шиндері. Ці слова почула вся Україна – прямий ефір!
Нещодавно наставник «Дніпра» вже дав привід кепкувати із себе – присмачений матюком спіч на прес-конференції після домашнього матчу з «Аяксом» розійшовся в інтернеті, як гарячі пиріжки. Вболівальники справедливо зауважують, що у «Металісті» Маркевич був не таким брутальним. Мовляв, це спілкування із майстром міцного слівця Коломойським так вплинуло на поважного і авторитетного тренера – «з ким поведешся»…
Зрозуміло, що футбол – не балет. І не зібрання гуртка літераторів. Та все ж вас, Мироне Богдановичу, дуже б не хотілося бачити ось у цій компанії скандальних персоналій. Будь ласка, політь той бур’ян :)))
Фішка п’ята. Про користь рідної залізниці
У 18-му турі «Говерла» здобула першу виїзну перемогу в сезоні, на характері дотиснувши «Олімпік» у Києві. До столиці закарпатці прямували потягом, додому, відповідно, також. Попри злидні, в яких все більше погрузає наш футбол, практика залізничних подорожей досі – в дивину. Та «Говерла» на власному прикладі показує, що проїхатися у вагоні – навіть корисно. Упродовж довгої дороги з тебе витрясає усі зайві думки. А їх у головах футболістів ужгородського клубу – немало. Як переконує Максим Шацьких, лідер колективу, грошей тут не бачили вже десять місяців, а грати доводиться на голому ентузіазмі.
Благо, віце-президент «Говерли» Олександр Шуфрич знає, як зекономити. «У нас трохи інші, локальні завдання, ми не боремося за єврокубки. Ми не бачимо рентабельної причини користуватися іншим видом транспорту (окрім залізниці – О.Б.). Це для нинішніх реалій нормальна ситуація», - переконаний функціонер. Отже, у Луцьк, а також ще тричі (!!!) у Київ на матчі з «Чорноморцем», «Динамо» і донецьким «Металургом» ужгородці поїдуть поїздом. А там, гляди, щось із заощаджених коштів футболістам перепаде.
Фішка шоста. Прокляття «Карпат» - «кому молитися?»
Минулого вікенду журилися вболівальники «Іллічівця», який знову потрапив під каток «старшого брата». Страждали фанати «Волині» і «Олімпіка», «Метадона» і «Ворскли». Але напевно нікому з них не було настільки боляче, як «зелено-білій» армії «Карпат». Вести матч у Запоріжжі до перемоги, але пропустити в ендшпілі два голи упродовж двох хвилин і програти – це шок. Якщо ж врахувати, що у першому колі «Карпати» програли «металургам» за аналогічно драматичним сценарієм – то це вже містика. «Кому молитися?!» - риторичне запитання авторства Михайла Кополовця знову нависло над львівською командою. Та й хто молитиметься за добру долю «левів», якщо Міша зараз за кількасот кілометрів опановує німецькі футбол і мову? Залишається запастись терпінням. Чекати, поки молодий колектив Йовічевіча «обросте пір’ям». І вірити, що «ще прийде час».
Фішка сьома. Міля вибиває двері у… збірну
Наш епатажний форвард на хорватських хлібах тричі упродовж останніх днів гучно нагадав про себе. Спочатку він забив єдиний гол «Хайдука» у дербі Спліта. Потім з’явилося післяматчеве відео, де розлючений поразкою Мілевський з ноги вибиває двері у підтрибунному приміщенні. Врешті, гарячий Артем дещо охолов і попросив вибачення за свою нестриманість.
Б’є, отже любить. Любить футбол і себе у футболі. А наявність амбіцій – це рушійна сила прогресу. Мілевському явно смакує забивати і досягати успіху із своєю командою, а позаяк «Хайдук» зараз не потрапляє навіть у топ-трійку чемпіонату, в хід ідуть кікбоксерські прийоми проти дверей.
«Мілевський знову забив. Найкращий на полі. І як цю людину не викликати у збірну?», - підігріває атмосферу агент футболіста Олександр Панков. Ми також зацікавлені у тому, щоб Мілевський повернув собі давно втрачену форму. Забивний форвард збірній України зараз ой як потрібен!
Фішка восьма - цитатна. Кіт у бідонах, або Бразильці добрі, бразильці погані
Коноплянка у "Дніпрі", як ситий кіт у бідонах зі сметаною (Максим Калініченко)
На бровці стоїть Прокопенко й нічого не розуміє. Я не даю "Шахтарю" перейти центр поля. Із трибун за цим спостерігає Рінат Ахметов (Ігор Горожанкін, український арбітр 90-х – поч. 2000-х, пригадує, як судив на користь «Динамо»)
Незрозумілі дії голкіпера, Парцванії, Жуніча, Шабанова. Нємчанінов взагалі - ворог народу (Віталій Кварцяний)
Хочеться запитати у Леона: гаразд, Віктор Вацко і я - два неавторитетних чайники, які нічого не розуміють у футболі і нічого не вигравали, але Тимоха-то... йопта! (Євген Левченко)
Не буду щасливий, якщо якийсь із українських клубів візьме Лігу Європи. Вони – наші конкуренти (Тайсон)
Ярмоленко зараз сильніший від будь-якого російського гравця (Олексій Андронов)
Жуніч йшов під час гри з поля, запитав його, куди він іде? Він відповів - мені потрібно поміняти шнурки. Дитячий садок якийсь (Віталій Кварцяний)
Я пішов проти Мілевського в підкат, він розлютився, піднявся і плюнув в мене. Я тут же плюнув в нього у відповідь (Самсон Годвін)
Я дуже розчарувався в Україні (Ежідіо)
Я вже українець. Моє ім'я тепер не Бетао, а Бетенко (Бетао)
У матеріалі використані ілюстрації із "Брутального футболу"
Олег Бабій, Футбол 24