Ці п’ять команд вже в липні розпочнуть боротьбу від імені України за два головні клубні трофеї Європи.
За системою Лобановського
Коли в київський "Арсенал" напередодні чемпіонату тільки прийшов працювати Леонід Кучук, пересічний український вболівальник знав про нього небагато. Такий собі наставник, успішність якого була провірена молдовським чемпіонатом, тренер, що працював в парі з Олегом Кононовим. Втім, можна було собі "прикинути": якщо Олег Кононов, який домігся з "Карпатами" неабияких висот, при цьому будучи раніше був асистентом в Кучука, то що зробить сам "вчитель" Олега Георгійовича. В результаті, так і сталось: "Арсенал" замість "Карпат" посів п’яту сходинку, та ще й в додачу "каноніри" "звільнили" Кононова, завдавши "зелено-білим" у Львові прикрої поразки – 0:3.
Кучуку за мінімальний термін вдалось змайструвати колектив. Вдала літня, а потім й зимова селекція, дозволили "Арсеналу" отримати по 2-3 потужних футболіста на кожну позицію. Скажімо, лише в нападі Кучук розраховував одразу на чотирьох високласних нападників – Шацьких, Гоменюка, Ковпака і Мазілу, кожен з яких, у відведений їм ігровий час, встигав забивати на футбольному полі.
Ніхто з тих, що прийшли у команду, не розчарували. Куансах, Матуку, особливо Флореску, демонстрували гру пристойного європейського рівня. Відкриттям ж став Кобахідзе, якого до того не міг роздивитись у "Кривбасі" Максимов. У Кучука ж Кобахідзе став "джокером": грузин забив 7 голів і віддав 2 асиста, переважно з’являючись на заміну.
Вперше у сезоні "каштани" показали свої гострі зубчики в матчі з "Шахтарем", який ледь вивіз свої "золоті" ноги з Києва, відбувшись нічиєю. "Арсенал" жорстко пресингував "Шахтар" протягом усього матчу, не даючи змогу підопічним Луческу розбігтись чи бодай розвернутись. В той же час "каноніри" грали гостро в нападі, активно залучаючи фланги. Наявність в клубі гравців з відчуттям пасу, таких як Польовий, Міколюнас, Шацьких, Аржанов давав "Арсеналу" фору над опонентами. Ось цей агресивний стиль у відборі, ставка на фізичну потужність та швидкі фланги, чимось нагадало "Динамо" Лобановського, яке завдяки цим якостям гриміло на весь світ.
Зрештою, ця ігрова модель Кучука дала можливість киянам фінішувати в першій п’ятірці і вперше в історії клубу пробитись в Лігу Європи. Схоже, Рабинович знайшов свого тренера. І якщо в клубі збережеться хороша атмосфера, в "Арсенала" є все, аби прогресувати в Європі і утримувати високі позиції в чемпіонаті.
Біг на місці
Неприємно писати про "Дніпро". Про них хочеться говорити або щось добре, або нічого. Як самі знаєте про кого… Дніпропетровці залишаються клубом із незрозумілою стратегією. Наставник просить купити йому одних футболістів, генеральний директор купує інших, третіх привозять агенти, їх підписують і віддають в "команди-однокласники". "Дніпро" свої чемпіонські амбіції заховав вже на старті чемпіонату, коли підопічні Рамоса провалювали матч за матчем і займали місце в нижній половині таблиці. В той же час гравці "Арсеналу" і "Кривбасу", які належать "Дніпру", але виступають там в оренді, посідали відповідно четверте й п’яте місця. І щось нема сумнівів, що якби не інертність керівництва "Кривбасу", цей клуб при бажанні міг би попсувати нерви дніпрянам.
Взагалі, можна окрему статтю ще присвятити Хуанде Рамосу і його висловлюванням. Здається, цей коуч по ментальності зовсім не розуміє українців, а ми відповідно його. Слова Рамоса про те, що "Дніпро" відстав на мільйони світлових років від "Металіста", "Шахтаря" й "Динамо", пригнічували й шокували фанатів команди. Тренер, що вигравав двічі Кубок УЄФА з "Севільєю", очолював "Реал", "Тотенхем" і ЦСКА видавав компліменти "Волині" й "Зорі", запевняючи, що ці колективи – рівень "Дніпра".
В додачу в пресу проходили чутки про напруженість в стосунках між Рамосом і Стеценком, про нібито крадіжку іспанцем телефона у гендира "Дніпра" з метою отримання номеру Коломойського. Обоє навіть прес-конференцію влаштовували, вдаючи, що між ними все ґуд. Втім, в пост-сезонному інтерв’ю телеканалу "2+2" Хуанде Рамос все-таки визнав: йому заважають в клубі будувати команду і не задовольняють його вимог. Складно судити, звідки стільки повноважень у Стеценка, але якщо Коломойський не обмежить його владу у клубі, то все завершиться тим, що до осені Рамос на містку головного тренера не протягне. Рейтинг в клубній таблиці УЄФА у "Дніпра" вже не такий високий, тож чергове попадання на "гранда", типу "Фулхема", знову завершиться для "синьо-біло-голубих" фіаско. Заплутана ситуація і щоб про неї говорити, треба знати стан справ в клубі на сто відсотків. В цьому контексті шкода футболістів "Дніпра", того ж Коноплянку, які не мають належного міжнародного досвіду.
Найкращий сезон в історії
Кінець сезону в Харкові проходив похмуро. Команда припинила боротьбу за всі трофеї і догравала чемпіонат без мотивації. Вболівальники були сумні, а от в керівництва був привід гордитись: команда вперше в історії добралась до чвертьфіналу єврокубків. Варто також сказати, що навесні "Металіст" був єдиним клубом зі Східної Європи, який зайшов так далеко. Так, харків’яни знову програли боротьбу "Шахтарю" і "Динамо" в чемпіонаті, знову не зуміли підвести до основного складу власних виконавців, більше переймаючись натуралізацією легіонерів.
Але ось наступає період в історії "Металіста", коли потрібно щось ламати. Бути завжди третіми – це не відповідає амбіціям і можливостям "жовто-синіх". Або хтось догонить тебе, або когось ти. В світлі відходу Девіча в "Шахтар" і купівлі Оберемка та Ребенка, в харківських фанатів є привід похвилюватись. Одначе, "Металіст" не з тих клубів, які будуть робити кілька кроків назад після стількох років, пророблених на футбольній ниві. Тому варто очікувати влітку серйозних трансферів на підсилення. Хоча є ще незавершена справа в Лозаннському суді, яка може привнести серйозні корективи в чемпіонські амбіції "Метала" на наступний сезон.
Розібраний бренд
Від "Динамо лишилась історія. Про це все частіше говорять не тільки опоненти киян, але й фахівці, серед яких немало колишніх динамівців. В "Динамо" забули, коли востаннє команда виграла трофей в Україні (2007 рік – Кубок України, 2009 – чемпіонат), а останнім часом почали призабувати й смак Ліги чемпіонів. З кожним роком команда все більше деградує. І шанс це змінити був один – виграти нарешті цей чемпіонат. І справа тут була не тільки в принциповості, честі, а й в чисто комерційній складовій: кияни одразу кваліфікувались в групу ЛЧ, що автоматично додало б грошенят в скарбницю клубу, яка з часу продажу Єрьоменка, не поповнюється.
Правильно казав Луческу свого часу, що він не заздрить Сьоміну, який повторно очолив "Динамо". Саме з ЮрПаличем вболівальники асоціювали останні досягнення клубу. І росіянин майже до останнього тримався: "біло-сині" спершу "сплавили" Лігу Європу, Кубок України і сконцентрувались на чемпіонаті. Грав Сьомін дуже обережно. Фактично весь сезон "Динамо" грало з одним форвардом попереду і навіть в матчах проти суперників із другої половини таблиці, виграючи з мінімальним рахунком, динамівці закривались біля своїх воріт. Зрештою, тактика так званого "антифутболу" себе виправдовувала результатами: кияни незмінно лідирували. Одначе, після славнозвісного матчу в Донецьку, посипалась як сама команда, так і її фарт. "Динамо" за кілька турів програло чемпіонство, чим тільки пожвавило розмови про своє невеселе майбутнє.
Недруги "Динамо" вже перебувають в очікуванні відставки Григорія Суркіса з поста глави ФФУ. Вони впевнені, що це серйозно вдарить по команді, яка не отримуватиме від федерації привілегій різного характеру.
До цього на голову команди понападали ще кілька проблем. У зв’язку з різким падінням репутації клубу, в Київ відмовляються їхати футболісти, яких би хотів бачити Сьомін. І це не тільки Кардоссо. Йдеться і про "другосортних" гравців типу Кранчара, який волів би грати за аутсайдера АПЛ, ніж за "біло-синіх". Черговий "розбір польотів", подібно до "Дніпра", очікується на кінець серпня, коли й з’ясується доля "Динамо" в Лізі чемпіонів. Ще один програний сезон остаточно вдарить по бренду клубу, від якого залишається все менше достоїнства.
Знахабнілий Луческу
Чергове, третє чемпіонство "Шахтаря", в цілому сприйняли спокійно. Це не враховуючи "ваксівського" відголосу після матчу з "Динамо", та журналістів Циганика, які "між рядків" приписали золото "гірників" суддям. Допомагали, бувало таке… Але знаєте, попри все, "Шахтар" залишається найкращим клубом України сьогодення. Так, саме КЛУБОМ. Це яскравий приклад того, коли топ-менеджери клубу, його працівники, ідеально взаємодіють з командою. Коли кожен займається своєю справою і виконує її по контракту на 12 з "плюсом". Це зразок для "Дніпра" і "Динамо". От "Металіст" в цьому плані рівняється на "гірників" і поступовими кроками іде до успіху.
Третє поспіль чемпіонство "Шахтаря", це при другому підряд "золому дублі", більш ніж аргумент для ненависників "помаранчево-чорних". Чемпіонство це було найважчим за останні роки і, як ми вже зазначали, скандальним. Проте, було заслуженим. По грі "Шахтар" виглядав краще конкурентів і ефектніше (можливо, один "Металіст" міг порівнятись в цьому плані з донеччанами). А провалений сезон в Лізі чемпіонів має стати доброю наукою для "Шахтаря" на майбутнє: щоб не зазнавались. Як-от їхній тренер, якому статистика засліпила розум: Луческу заявив, що він перевершив Лобановського і що він особливий, як Моурінью. Кінець кінцем, відсутність гідної конкуренції в Україні, титули й визнання, дають всі підстави румуну для гордості. Хоча в нього залишилась одна незавершена справа – перемога в Лізі чемпіонів.
Хтось трохи більше року тому, здається, в Донецьку пообіцяв день і ніч працювати над цим завданням. Що ж, якщо це "гірникам" вдасться, тоді ці його слова будуть мати інше трактування, більш серйозне. А так, Луческу особливий наразі тільки для "Шахтаря" і для Румунії.
Северин Стецюк