Сумувати над невдачами ніколи.
Блохін на лікарняному ліжку перевертався
Вперше "зойкнуло" біля серця за збірну, коли Блохіна тільки оголосили тренером "Динамо". Ще більше воно прихопило, коли повідомили, що в головної команди країни буде новий наставник. Наче відчувалось щось неладне. Нездорово від усіх цих змін було і самому Олегу Володимировичу, який з одного боку розумів, що десь чинить неправильно, залишивши збірну, але з іншого - дуже вже мав велике бажання витягнути з ями рідне "Динамо". І як дуже часто буває в таких ситуаціях – "хотів як на краще, а вийшло…". А вийшло – гірше нікуди. Сам Блохін ледь, вибаче, не представився, пропустивши крізь себе всі звинувачення у зраді національних інтересів, від чого й постраждали опікувані ним команди.
"Динамо", яке тільки-но під керівництвом Олега Володимировича почало йти на поправку, без нього програло без шансів "Дніпру". А про збірну ви усі знаєте. Виникає питання – це у нас півкраїни тренерів-"фізруків" чи Блохін насправді такий сильний наставник і потужна особистість, що без нього все валиться до бісової матері? Адже ми пам’ятаємо, як Олег Володимирович зі збірною провалив кваліфікацію до Євро-2008, отже і він не ідеальний. Хоча тоді Блохін сам визнав, що уже потрібно було починати перебудову в національній команді.
Висновок напрошується один: хто би вам не розповідав якісь байки про те, що є команди, які можуть грати без тренера – не вірте! Ні Іспанія сьогоднішня, ні "Барселона", ні "Шахтар", нічого не варті без своїх тренерів. Можливо, єдиний виняток становить Франція 2006 року, яка без Доменека, можливо, б і виграла той ЧС. В п’ятницю і у вівторок ми пересвідчились, що вся наша золота молодь без свого головного золотого хлопчика (Блохіна,звісно) нічого не вартує. А Баль, Михайличенко і, навіть, Заваров, попри всі свої попередні місця роботи, так і не доросли до високого рівня. Бо так безнадійно, як виглядалало "Динамо" проти "Дніпра", і так незрозуміло, як грала Україна проти Чорногорії і Молдови, ще потрібно вміти виступити.
Тим часом, любителі чорного гумору закликають призначити наставником збірної Юрія Сьоміна. Мовляв, гірше у цьому відбірковому циклі і так не буде. А от посміятись і послухати нові відмазки у виконанні ЮрПалича - це можна. Та щось здається нам, що збірна – це не те місце, де варто жартувати, тому Конькову треба вмикати радар і шукати серйозну кандидатуру. Бо у нас, як не в людей – усюди розпал боротьби за путівки на Мундіаль і лише українці починають запрягати коней. Ментальність…
Не можна сказати, що ми не хотіли. Просто не змогли. Баль – патріот і сумовитий вираз його обличчя красномовно говорив: він переживав, як ніхто інший. Бо тримав удар перед вболівальниками, перед Федерацією і, власне, перед Блохіним. Але кваліфікація, мабуть, така, що попри все бажання, зібрати збірну докупи разом із Заваровим він не зумів. Баль не винен. Краще він просто не міг.
Пожертвувати збірною заради євросезону
Однією з причин невдач збірної, у якої все так непогано починалось, можуть стати … майбутні перемоги наших клубів в єврокубках.
Те, що для футболістів пріоритетом є клуб, для сьогоднішнього футболу, в якому керують гроші – норма. Тому десь "закосячити" перед збірною заради клубу – діло честі багатьох сучасних гравців. Але не будемо переходити на персоналії.
Усім відомо, що по завершенні цього сезону, в рейтинг-таблиці країн УЄФА буде списуватись п’ятий сезон (2008/09), тобто той найбільш вдалий для України рік, коли "Шахтар" виграв Кубок УЄФА. В цьому сезоні реальних шансів хоча б повторити те досягнення у нас вкрай мало. Тому десь на підсвідомому рівні наставники і керівники усіх чотирьох клубів, які зараз презентують Україну в єврокубках розуміють: якою сильною була б нелюбов "Динамо" до "Шахтаря" чи "Дніпра" до "Металіста", а на спільний коефіцієнт для загального добра потрібно працювати. Бо коефіцієнт – це запорука майбутніх матчів в єврокубках, які приносять гроші, відкривають перспективи перед футболістами, дають можливість їм розвиватись. Тобто коефіцієнт – це наше все.
Отже, повторити досягнення сезону 2008/2009 нам швидше всього не вдасться, але наблизитись варто спробувати. А для цього хоча б двом нашим клубам потрібно наробити в цьому сезоні шуму в єврокубках, аби залишитись в топ-9 рейтингу.
Ми не хочемо стверджувати, що хтось із гравців збірної не віддався повністю у футболці головної команди країні. Ні, в жодному разі. Але не дивуйтеся, якщо ті самі гравці вмиратимуть наступного тижня на полі за свої клуби у єврокубках. Так має бути. Коефіцієнт – понад усе.
Про тушок
І накінець ще кілька слів про збірну. У вересні наші хлопці були героями, зігравши внічию на "Вемблі". Мало хто сьогодні чомусь говорить, що тоді англійці грали з величезними втратами і про те, що ті ж поляки у вівторок теж зіграли внічию з британцями (та взагалі Англія давно вже не та). Сьогодні ж "жовто-синім" дістається за безвольність від вболівальників, а кумиром стає збірна Швеції, яка хоч і видерла в Німеччині супернічию 4:4, та ще на Євро була нами ж бита. Пора звикати підтримувати свою збірну завжди, як би вона погано не грала. А критикувати треба, без цього ніяк.
І ще. Багато хто очікує поразки Шеви на виборах. Саме в цьому вболівальники вбачають майбутнє збірної України. Якщо Андрій не опиниться в парламенті, українська політика зітхне з полегшенням, а ось на тренерській лаві збірної без нього ніяк. І чхати на відсутність потрібного досвіду. Однак його присутність в колективі може і повинна надихнути гравців на подвиги. А поки доведеться зимувати, усвідомивши те, що позаду в турнірній таблиці тільки збірна Сан-Марино.
Сьогодні перемикаємось на чемпіонат. Вже нині на нас очікує центральний матч туру за версією Олександра Денисова між "Шахтарем" та "Іллічівцем". Також ми будемо слідкувати за тим, як "Дніпро" відстоює другу сходинку і чи зможе в цьому підопічним Рамоса помогти "Металіст".У вівторок відновляться євробаталії. Футболу буде багато, депресія мине.
Северин Стецюк