"Футбол 24" – про Террі Бутчера, легендарного захисника і капітана збірної Англії 1980-х, який увійшов в історію завдяки неймовірному подвигу.
"Він ніколи не погоджується на компроміс, у нього навіть думки не виникає про можливу поразку" (Боббі Робсон)
Безкомпромісності Террі Бутчер навчився у батька. Той пристрасно раз і назавжди віддав своє серце "Іпсвічу". Коли сина запросили в академію "Норвіча", Бутчер-старший дав малому важливий урок: "Ніяких довбаних "канарок"! Це – вороги. Ти будеш грати лише за "Іпсвіч". Зайве, мабуть, нагадувати, які запеклі заруби влаштовують поміж собою обидва клуби в історичному дербі Старої Ферми. Тут не могло бути жодних компромісів.
І дійсно, невдовзі юний захисник потрапив до основного складу "трактористів". Граючи у центрі оборони, Террі буквально знищував своїх опонентів. Понад 190 сантиметрів зросту, підкріплених 90 кілограмами бойової маси. Хороша координація рухів. Стійкість, стрибок. Справжня машина смерті, втілена у людській плоті.
За "Іпсвіч" Бутчер провів 10 незабутніх років. Це був найкращий період в історії "Таун". "Трактористи" здобули Кубок Англії-1978, Кубок УЄФА-1981, а ще двічі поспіль зупинялися за крок від чемпіонського титулу. На провідних ролях, звісно ж, перебував молодий центрбек, якого, не довго думаючи, запросили у збірну Англії, але й там він не загубився.
"Коли Террі ловив кураж, то його не міг пройти ніхто. Не зупиняли його ані травми, ані кров, яка ключем била із ран. Це один із найсильніших характерів у футболі", – написав у своїй автобіографії сер Боббі Робсон, головний тренер збірної Англії 1980-х.
На долю Бутчера випало чимало кривавих сцен, які цей боєць пройшов із гідністю. Одного разу, після кубкового матчу проти "Лутона", Террі відчув різкий дискомфорт. Стало важко дихати, а з носа потекла кров. Навколо нього заметушилися партнери по команді. Кровотечу зупинили, але ненадовго. Це повторювалося кілька разів і всім стало не до жартів. Термінова госпіталізація. Обстеження у клініці виявило, що у захисника пошкоджена носова артерія. Він втратив стільки крові, що до летального підсумку було рукою подати.
У Мексику, на чемпіонат світу-1986, Террі їхав на піку своєї форми та кар’єри. Він бився, наче лев, але чвертьфінал став бар’єром, який Англія не здолала. Фантастичний Дієго Марадона пошив у дурні всю оборону родоначальників загалом і Бутчера зокрема. Обидва голи лідера збірної Аргентини настільки легендарні, що описувати їх немає резону. Уявіть на хвилинку, як закипав від люті та образи безкомпромісний Террі після матчу. А тут ще й допінг-пробу потрібно здати. Англійського гренадера відвели в окрему кімнату, де виляв стегнами… щасливий Марадона.
"Від одного його вигляду мене нудило, хотілося натовкти йому морду прямо там, – згадував Бутчер. – Якби він ще визнав, що зробив це випадково, я б обмежився кількома ударами, але після його слів про "руку Бога" і вищу справедливість я просто оскаженів. Яка справедливість? Це ж підло! Але обмежився лише банальним "Fuck off".
Багато років опісля, коли Террі увійшов до тренерського штабу збірної Шотландії, а скоти проводили товариський матч із Аргентиною, яку очолював Марадона, старі образи знову випливли на поверхню. "Я не відчуваю до цієї людини ніякої поваги, – зізнався Бутчер. – Він просто брехун. Якщо нас зіштовхнуть обличчям до обличчя, я відмовлюся тиснути йому руку. Маю велику надію, що його команда програє у цьому матчі, і він відчує найгіркіші емоції". Аргентина перемогла завдяки єдиному голу Родрігеса, а Дієго Армандо на післяматчевій прес-конференції лише посміхнувся: "Бутчер щось сказав про мене? А хто це такий?" Лукавив Марадона, лукавив. Хіба можна забути кремезного брита, який так войовниче послав тебе до дідька прямим текстом?
Про крутий характер Бутчера ходили легенди. На полі він перетворювався у нестримний згусток енергії і, якщо щось йшло не за планом, іноді зривався на суперниках. Так сталося, зокрема, у квітні 1987 року, коли Террі із капітанською пов’язкою вивів шотландський "Рейнджерс" на Old Firm проти "Селтіка". "Кельти" грали помітно краще від непримиренного суперника і забили три м’ячі, тоді як "рейнджери" відповіли лише одним. Упродовж всього матчу на полі велася справжня війна – футболісти не оминали нагоди вставити один одному по ногах. Але всіх переплюнув Бутчер, який в одному з епізодів вдарив голкіпера "Селтіка" Патріка Боннера в обличчя. Червона картка – гуд бай. Суд міста Глазго навіть "впаяв" грубіяну умовний термін.
Цей прецедент не став для Бутчера уроком. Наступного року, після матчу із "Абердіном" захисника "Рейнджерс" вивела із рівноваги робота головного арбітра поєдинку. "Продажна шкура!", – горлав Террі, методично вибиваючи двері у суддівську роздягальню. Лише вчасне втручання служби безпеки стадіону врятувало переляканого арбітра від фізичної розправи. Бутчер заплатив півтори тисячі фунтів штрафу і на цьому епізод вичерпався.
Та лиха слава не підмочила реноме захисника збірної Англії. Шостого вересня 1989 року Бутчер зіграв матч, у якому увіковічнив своє ім’я, ставши втіленням самопожертви. Збірна "Трьох левів" прибула у Швецію, щоб зіграти у поєдинку відбіркового циклу ЧС-1990. Турнірна ситуація склалася таким чином, що англійцям у жодному випадку не можна було програвати головному конкурентові у боротьбі за єдину путівку на світовий форум.
Вже на перших хвилинах Бутчер вступив у боротьбу на "другому поверсі" і зіткнувся із шведським опонентом. Візуально цей контакт видався не загрозливим. Але Террі нахилився і обхопив свою голову лівою рукою. Крізь пальці почала текти кров – розсічення. "Потрібна негайна заміна", – ухвалив свій вердикт лікар, який працював із раною капітана команди. "Док, ти жартуєш? – розлютився Бутчер. – Просто наклади побільше бинтів".
Він повернувся на поле і, не шкодуючи себе, відважно підставляв закривавлену голову під навіси шведів. Бинти зсунулися і кров знову потекла рікою. Та навіть після цього Террі не покинув поле бою. Він дограв до фінального свистка. Не лише голова, а й біла футболка та шорти оборонця були суцільно багряні від крові. Подвиг Бутчера увійшов в історію, зробивши його одним із героїв нації.
"Облиште, я спокійно провів цей матч, не зважаючи на кров, – скромність Террі не знала меж. – У "Рейнджерс" я грав із переломами, а тут лише якесь невелике розсічення".
Безкомпромісний.