Важко сказати, який день форвард "Шахтаря" Луїс Адріано вважає найщасливішим у своєму житті - про це, мабуть, знають лише він та найближчі до нього люди. Але те, що вівторок, 21 жовтня, 2014 року залишиться у його житті, як один із найвдаліших днів - це абсолютно точно. Забивши п'ять голів у ворота БАТЕ, бразилець став найкращим бомбардиром в історії свого клубу, а також співавтором одного із рекордів, який до цього одноосібно належав самому Ліонелю Мессі...
..."Якби нам такого форварда, як Златан Ібрагімовіч, який міг би завершувати наші атаки, то ми б грали у фіналі Ліги Європи", - цю фразу у 2010 році на післяматчевій прес-конференції після програного "Фулхему" протистояння кинув на розсуд журналістів Мірча Луческу. Наставник "Шахтаря" ніколи не гребував після поразок звинувачувати своїх гравців, але практично ніколи не робив це прямо. Лише натяками, але переважно так, аби всі розуміли, хто саме потрапив цього разу під гнів румуна. Ось і цей натяк був надто прозорим, аби не здогадатися, ким залишився незадоволений Луческу.
Судячи з результатів, якості гри та успішності виступів в єврокубках прийнято вважати, що селекційна служба донецького "Шахтаря" серед усіх українських клубів, працює якщо не бездоганно, то принаймні дуже близько до ідеалу. Так, на самих початках були проколи типу Кастільо чи Вукіча, були втікачі Матузалем чи Ілсіньо... Але минулорічний продаж Фернандіньо, Вілліана і Мхітаряна за загальну суму, близьку до 100 мільйонів євро, перекрив усі попередні прорахунки донецьких селекціонерів. Після приходу у клуб Луческу та поступової кристалізації моделі гри команди, в лубу, мабуть, абсолютно зникли балканські, африканські чи якісь там пост-радянські відділи роботи селекційної служби. Оскільки 90% покупок клубу стали проводитися після результатів розвідки виключно у Бразилії.
І ось протягом усього цього часу, прихильників клубу та й взагалі усю футбольну громадськість України хвилювало, здавалося б, вічне питання: чому в "Шахтарі" цілими пачками з'являлися направду діамантові півзахисники, і жодного разу клуб не спромігся знайти хоча б одного більш-менш нормального форварда, який відповідав би своїм класом рівню амбіцій "Шахтаря"? В чому причина? А то ж знайдуть як не Брандао, так Луїса Адріано... Зараз, мабуть, питання таким боком уже не стоїть.
Та все ж стільки критики на свою голову, як Луїс Адріано, не отримував жоден футболіст із сучасного "Шахтаря", а можливо, і жоден гравець в історії клубу. Варто сказати, що критикувати бразильця було, і в принципі, деколи і досі є за що: погана реалізація моментів, неналежний рівень комбінаційної гри, неспроможність забивати грандам. Зараз це в куди меншій мірі, але раніше з Луїсом Адріано траплялися справжні провали в грі: за весь тайм він міг зустрітися з м'ячем два рази. Грець із ним, якби він цими двома доторками за тайм голи забивав (як, наприклад, не так давно це робив Філіппо Індзагі), а то ж деколи навпаки - міг і цілу атаку зіпсувати, на яку працювала вся команда!
Практично кожного чемпіонату Луїс Адріано входив до числа лідерів бомбардирських перегонів. І попри це все мало хто вірив у нього. І тоді, коли він 15 березня 2008 року забив у ворота "Металіста" свій дебютний гол в ЧУ, і тоді, коли відзначився одним із голів у фіналі Кубка УЄФА у ворота "Вердера", і тоді коли забивав 50-й гол за "Шахтар", і 60-й, 70-й... Критика на його голову лилася нещадно. Продовжували в нього вірити лише керівництво клубу і головний тренер команди. "Я не розумію тих, хто критикує Луїса Адріано. Можливо, він забиває не так багато голів, але його роль для команди насправді дуже велика", - сказав кілька років тому гендиректор "Шахтаря" Сергій Палкін. Луческу ж його рідко хвалив. Індикатором довіри від румуна було залізобетонне місце у стартовому складі для бразильця. Ні Марсело Морено, ні Олександр Гладкий, ні Джуліус Агахова, ні Факундо Феррейра так і не змогли посунути Луїса Адріано з основи, попри подекуди його провальну гру.
А що ж робити, коли в тебе щось не виходить, коли результат роботи зовсім не такий, якого від тебе очікують вболівальники, тренери і партнери по команді? Кожен вибирає свій шлях. Луїс Адріано вибрав роботу над собою і своїми слабкими місцями. Не скажеш, що він став тепер топ-форвардом світового рівня, але й від себе кількарічної давності уже суттєво відрізняється: реалізація покращилася в рази, внесок у командний результат значно зріс. Чим далі, тим він більше виграє для своєї команди м'ячів, діючи в ролі типового форварда-стовба: забрав-скинув_партнеру-побіг-відкрився-замкнув. Не знаю, чи довго бразилець перебуватиме у такій формі, але станом на сьогодні він є дуже хорошим варіантом для багатьох клубів середнього європейського рівня. Можливо, навіть і рівня вище середнього. Після провального для Бразилії цьогорічного домашнього мундіалю, а також безпросвітньо слабкої гри "дев'ятки" пентакампеонів Фреда, Луческу назвав Луїса Адріано "найкращим бразильським форвардом у світі". Не знаю, як на рахунок найкращого (тим паче зараз в Бразилії просто немає яскравих форвардів топ-класу), але гірше за Фреда Луїс Адріано точно не зіграв би...
...В одному зі своїх перших інтерв'ю в якості гравця "Шахтаря", Луїс Адріано чи то в жарт, чи то цілком серйозно сказав, що хоче залишити помітний слід в історії клубу. А який слід може залишити нападник? Звичайно ж, своїми голами, а ще краще їхньою кількістю. І попри неймовірну критику і тиск на свою адресу, Луїс Адріано таки досяг своєї мети. Матч за матчем, гол за голом, бразилець наблизився спочатку до результату найкращого футболіста в історії клубу Віталія Старухіна (110 голів). Зовсім скоро на обрії з'явилися рекордні для "Шахтаря" 114 голів Андрія Воробея....
Та хто б міг подумати, що вступ в історію буде настільки яскравим. Бо наздогнав і перегнав Воробея протягом одного лігочемпіонівського матчу в білоруському Борисові проти БАТЕ, забивши у ньому п'ять м'ячів. Таке досягнення дозволило Луїсу Адріано стати в один ряд із сучасним королем футболу Ліонелем Мессі, адже лише він та аргентинець забивали у Лізі чемпіонів п'ять голів за один матч. Звичайно, ніхто навіть і близько не порівнює цих гравців за їхнім місцем в історії футболу. Але факт залишається фактом: Луїс Адріано разом із Мессі є співрекордсменом за кількістю голів в одному матчі ЛЧ. Цього вже не забереш. А його чотири голи в одному таймі матчу ЛЧ, а також чотири голи за 16 хвилин - тут рівних його досягненню взагалі поки що немає. Виглядає на те, що ці рекорди можуть залишитися вічними.
З кожним новим успішним матчем в українській футбольній інформаційній сфері обговорюється можливість заграти Луїса Адріано за збірну України. От чесно, не впевнений, що це буде дуже вдала ідея, оскільки форварди приблизно такого стилю гри та приблизно такого класу у нас є - Євген Селезньов, Роман Зозуля, Олександр Гладкий, підростає Пилип Будківський. Луїс Адріано особливо не відрізняється від них класом. Те, чим він відрізняється від українських нападників саме у цей момент - це чудова форма. Можливо, найкраща форма у його житті. Але форма - це не клас, вона сьогодні може бути, а вже завтра її нема.
До того ж, що робитиме у збірній Луїс Адріано без свого шикарного "шахтарівського" півзахисту, складеного із земляків - це велике питання. Так само, як і без свого тренера на лавці - Мірчі Луческу, який і зробив з нього того, ким він зараз є. Та й епопея з "піду-не-піду в збірну України" може закінчитися дуже швидко: Луїс Адріано отримав виклик від Дунги у збірну Бразилії, і якщо він там зіграє, то дорога в "синьо-жовту" команду йому буде закрита.
Але збірна - України чи Бразилії - це вже наступний етап кар'єри бразильця та інша тема для блогу. А поки що він уже став частиною історію свого головного клубу життя. Його найкращим бомбардиром. І, мабуть, уже легендою.