Хавбек Барселони Андре Гомеш дав відверте інтерв'ю журналу Panenka щодо своїх проблем у каталонському клубі.
Найпровальніший трансфер Барси на роки?
Чемпіон Європи-2016 влітку того ж року перейшов у Барселону з Валенсії за 35 млн євро, а ще 20 мільйонів записані як потенційні бонуси за успішні виступи. І наразі більше схоже на те, що "синьо-гранатові" зекономлять. Андре Гомеш зіграв 72 матчі за Барсу, але 3 голи і 4 асисти є мізерним показником для креативного 24-річного півзахисника.
Мессі дратує хавбек Барселони – Лео не приховував цього у матчі з Атлетіко
Навіть у тій же Валенсії за схожий ігровий відрізок його показники були вдвічі кращими. Португалець мав бути ідеальною частиною схеми Луїсе Енріке, а став жертвою справжнього цькування на "Камп Ноу". Кожна його гарна дія супроводжується іронічними оваціями каталонських фанатів. Андре почувається прибитим, і навіть дзвінок підтримки президента Бартомеу і слова тренера Вальверде не допомагають йому.
Ти граєш з ручним гальмом
"Перші 6 місяців у Барселоні були хорошими, але пізніше все змінилось. Можливо, це буде не дуже коректно сказано, але грати за Барсу стало для мене пеклом певною мірою. Я – занадто великий перфекціоніст, не терплю помилок і буваю дуже самокритичним.
Я розмовляю з друзями, і вони кажуть мені: "Ти граєш із ручним гальмом". І найважче – розуміти це все. Мене дратує, коли кажуть, що я здатен грати набагато краще. Я сиджу собі і думаю: "Тоді чому я цього не роблю?"
Почуваюсь погано на полі і не радію грі. Я почав відчувати величезний тиск. Я звик нормально жити в команді, яка перебуває під тиском. Однак не можу впоратись з тиском, який спрямований виключно на мене.
Постійно думаю про погані речі
Під час тренувань я відчуваю великий спокій, мені комфортно працювати з партнерами. Хоча іноді трапляється, що втрачаю віру в себе навіть на заняттях, і це видно всім. Це відчуття страждання переслідує мене.
Наприклад, я зіграв матч день-два тому, в моїй голові він все ще триває, не можу перевернути сторінку й піти далі. Мною заволодівають погані відчуття під час гри, але й після зіграних матчів турбують погані емоції.
Багато думати дуже зашкодило мені. Міркую про погані речі, а потім відчайдушно намагаюсь зібратись. Мої партнери дуже стараються допомогти мені, та на полі у мене нічого не виходить так, як хочу. Я не можу розібратись.
Соромно виходити на вулицю, а потім вибухаю
Я замикаюсь в собі, не можу позбутись пригніченості. Як наслідок, ні з ким не розмовляю, не хочу нікому заважати. Я ніби почуваюсь присоромленим. В кожного є певна думка про мене і про мою роботу.
Не раз в мене виникали думки, що не хочу виходити на вулицю. Прагну уникнути людських поглядів, бо через сором боюсь виходити на вулицю.
Тримаю все в собі, а потім вибухаю. У мені накопичується злість. Працюю фізично і ментально, щоб вийти за ці межі. Хочу насамперед бути собою".