Цинічно прозвучить щодо Рибки, Диканя і СаШо, втім, що не робиться - те на краще.
Ситуація, яка склалась в національній збірній за місяць до старту чемпіонату Європи, зайвий раз змушує задуматись над містичністю та присутності якось злого року. Ще восени ми бідкались через те, що на позиції голкіпера у нас перебір футболістів і, можливо, не візьмуть участь в домашньому Євро воротарі, які заслужили своєю грою виклику до національної команди. Одначе, один за одним, вибула трійця наших основних кіперів і тепер ті воротарі, які ще донедавна навіть мріяти не могли про виклик від Блохіна, зараз можуть стати номером один. Тому для Диканя, Рибки і, особливо, Шовковського — це велике розчарування, а для когось - грандіозна радість і шанс перевернути своє життя та професійну кар'єру. Спробуємо з позитивного боку поставитись до того, що три основні стражі воріт пропустять ЧЄ і відшукати в цьому побільше хороших моментів.
Позитив перший. Шовковський просто зобов'язаний продовжити кар'єру в збірній. Слова Олександра про те, що Євро-2012 стане для нього останнім турніром у футболці національної команди, як бачимо, зіграли поганий жарт з динамівцем. Дуже часто буває, що хтось там, нагорі, чує наші слова, і перекроює все по-своєму. Так сталось з Шовковським, який “на старість літ” тепер затямить собі ще одне правило: ніколи в голос не озвучувати свої плани. Великі справи люблять тишу.
Звичайно, 37 років — ідеальний вік для завершення кар'єри у збірній, та ще й вдома — просто мрія для воротаря. Проте, через два роки відбудеться Мундіаль і ми дуже сподіваємось туди потрапити. СаШо переживає другу молодість, як більшість кіперів в такому віці, тож перший номер є за ним закріплений і в будь-який час він може зайняти свій пост.
Не щастить вже Олександрові на чемпіонати Європи. То зі Словенією в 99-му “начудив”, та й наступні дві кампанії зі збірною Шовковський провалював і от тепер травма. А ось з Чемпіонатом світу у Сашка значно краще. Він досі є єдиним воротарем, який у серії післяматчевих пенальті не пропустив жодного м'яча. Мундіаль очікує повернення свого героя.
Позитив другий. В збірній не буде конфлікту, який розгорівся після матчу між “Шахтарем” і “Динамо”, а значить Блохіну не доведеться “гасити” скандали всередині команди. Складно собі уявити, як би два головних фігуранти цього скандалу — Ракицький і Шовковський взаємодіяли б між собою (сумнівів в тому, що вони були б гравцями основи — немає). Та й взагалі, Шовковському довелося б, скоріш за все, керувати донецьким захистом. Це ніколи не було проблемою, але у світлі останніх подій, конфігурації могли б помінятись. Блохіну б, ймовірно, довелось вносити корективи у склад, що могло вилитись у негативні результати і погіршення мікроклімату в колективі. А так, очевидно, П'ятов керуватиме діями своїх партнерів, що, безумовно, має зіграти тільки на руку командній грі. Та й узагалі характер в П'ятова м'якший, ніж у СаШо, так що і з киянами, і з іншими колегами Андрій ладить і ладимите чудово. Це якщо ми розглядаємо його як головного кандидата на пост основного воротаря.
Позитив третій — повернення самого П'ятова до великого футболу. Ще восени Андрій несподівано загубився в тіні Рибки і міцно прикипів до лави запасних. А навесні він ще змагався з Шустом за право бути першим в “Шахтарі”. Вже тепер ми розуміємо, що та боротьба між Богданом і Андрієм була не тільки за місце в основному складі “Шахтаря”, але й за право бути в списку збірників.
П'ятову взимку “світили” дві дороги. За однією з них він міг скотитись до рівня енного воротаря в структурі “гірників”. Але не було б щастя, та дискваліфікація Рибки помогла. Чорна смуга змінила білу і зараз Андрій знову повернув собі колишні позиції.
Так, хтось скаже, що П'ятов провів у чемпіонаті якихось дев'ять ігор і не мав єврокубкової практики. Але накопичений досвід в іграх і за “Шахтар”, і за національну збірну не може ставити під сумнів кваліфікацію П'ятова. Безумовно, в нього міжнародного досвіду більше, аніж в будь-кого з воротарів, чиї кандидатури розглядає Олег Блохін.
В психологічному плані для П'ятова останні тижні повинні додати впевненості. Що важливо як і для самого гравця, так і для збірної.
Позитив четвертий. Якщо в тому, що П'ятова Блохін викличе у збірну ніхто не сумнівається, то інші дві вакансії стають вільними фактично для всіх наших голкіперів. Це тільки краще має вплинути на ті матчі, що залишилось провести у сезоні, взбадьоривши кіперів. Кожен з воротарів розуміє, що для нього це унікальний шанс потрапити в завітний список двадцяти трьох.
Завжди серед тьох воротарів один, про всяк випадок, повинен бути спеціалістом з одинадцятиметрових. Власне, Рибка з Шовковським були ідеальними фігурами в цьому плані. П'ятов ніби також не раз демонстрував майстерність, виграючи дуелі, але він не є класичним спеціалістом по сейвах після ударів з точки. На таку посаду може претендувати юний Коваль, який завжди демонструє психологічну стійкість. Його мінусом є іноді миттєва втрата концентрації, що призводить до курйозів. Інша кандидатура — Олександр Бандура з донецького “Металурга”, який непогано себе проявив у півфінальній серії пенальті проти “Карпат”. Зрештою, Бандура у чемпіонаті вже має 13 “сухих” матчів на своєму рахунку, що є яскравим аргументом на його користь.
Серед інших кандидатів, часто звучать прізвища Погорілого і Безотосного. Перший був чи не найкращим гравцем команди в першій половині сезону, втім навесні у нього гра дещо розладналась і він допустив жахливий ляп в грі з “Карпатами”, просто загубивши “браму”.
Безотосний — доволі стабільний голкіпер, який не пропускає багато своїх. Але його гра не є за “Чорноморець” такою яскравою, як, скажімо, за “Металург” в попередньому чемпіонаті, коли він був справді половиною команди.
Не варто забувати про Горяїнова, який отримував лиш один виклик у збірну, ще при Мирону Маркевичу. Саме у Горяїнова зараз проведена найбільша кількість матчів у єврокубках в цьому сезоні, попри те, що в чемпіонаті місце у воротах в “Металіста” переважно займає Дишлєнковіч. Олександру вже 36 і він легенда “Металіста” - хто-хто, а він заслужив на увагу Олега Володимировича. Не варто забувати, що Горяїнов - володар "найсухішої" серії в історії чемпіонатів України (943 хвилини).
Дехто говорить про Паньківа і теж має рацію. Адже те, що “Олександрія” вилітає в першу лігу ще зовсім не означає, що там є вина Паньківа. Радше, навпаки, він робив все, міг, аби залишити команду в еліті. І взагалі, воротарі тих команд, що перебувають внизу таблиці, мають кращу концентрацію. Погодьтесь, що в Паньківа й Безотосного роботи в одному матчі більше, ніж у П'ятова в п'яти іграх.
Якщо в матчі багато роботи і потрібно крутитись у воротарському, штрафному майданчиках, підстараховувати захисників — це їхня робота, бо їм не звикати до цього. Рибку Містер запрошував, власне, з “Оболоні” саме через це і той трансфер був цілком виправданий. Для Рибки було звичним багато працювати у рамці воріт й у штрафному майданчику. Тому, коли “Зеніт” влаштовував осаду воріт “гірників”, Олександр себе проявляв якнайкраще, бо відчував себе як рибка у воді.
Залишається нам лиш шкодувати про те, що завершив на піку свою кар'єру Ігор Шуховцев. Ех, Шуха! Це міг бути Твій шанс виблиснути на всю Європу! Єдине, що зі своїм характером, він не дав би собою в збірній понукати і навряд чи б погодився на другу скрипку в команді після Блохіна. Тому й це теж, можливо, до добра. Не відомо, чи ці двоє б зжилися разом.
А якщо говорити реалістичними категоріями, то веселого в цій ситуації мало. До і без того катастрофічних справ із захистом, невчасно додалась ще одна проблема. Кінець кінцем, ми і так нічого не втрачаємо. Найбільше би хотілось, аби збірна зіграла у футбол, в своє задоволення. Нехай ми не вийдемо з групи, але покажемо видовище. Гідні поразки запам'ятовуються більше, ніж вимучені перемоги.