Завершуємо блог про поєдинки-сюрпризи, що мали місце в історії чемпіонатів світу. До вашої уваги несподівані матчі п’яти різних мундіалів.
Мексика – 1986. Сенсація від Марокко
Ще одна перемога екзотичних на той час африканців над міцною європейською збірною – у 1984-ому португальці добралися до півфіналу Євро, де у напруженому матчі поступилися Франції.
Для команди Марокко це був другий мундіаль загалом. Група «Атласним левам», на перший погляд, потрапила просто-таки смертельна: Англія, Польща, Португалія. Однак африканці не знітились, зігравши внічию з британцями, поляками і перемігши «лузітанців», посіли у ній перше місце! У 1 /8 казка для марокканців закінчилася – мінімальній програш західним німцям (гол на рахунку Маттеуса). Варто зауважити, що пропустили північні африканці на 90-ій хвилині поєдинку. Виграй марокканці той матч і на них чекав би чвертьфінал з господарями, які були не найсильнішою збірною мексиканського мундіалю.
Португалія – Марокко – 1:3
11 червня 1986 року. Гвадалахара, «Халіско», 23 980. Арбітр: Снодді (Північна Ірландія)
Португалія: Дамаш, Ф. Гомеш, Футре, Фредеріку, Альваро (Р. Агуаш, 56), Соуза (Діамантіно, 65), Мануель, Пашеку, Олівейра, Магальяєш, Інасіу
Тренер: Жозе Торреш
Марокко: Баду, Сулеймані, Хаїрі, Ларб, Буйаїауї, Будербала, Ель-Біаз, Долмі, Ель Хаддауї (Тімумі, 67), Ламріс, Крімо
Тренер: Жозе Фаріа
Голи: Діамантіно, 80 – Хаїрі, 19, 26, Крімо, 62
Зупинити марокканців зуміли німці. Стоять: Шумахер, Бертольд, Брігель, Феллер, Аллофс, Якобс, Магат. Присіли: Румменіге, К. Ферстер, Едер, Маттеус
Італія – 1990. Фіаско чемпіонів
До Італії Аргентина їхала у статусі чемпіона світу. Але у дебютному матчі чемпіонату «б'янко-селесте» примудрилися сенсаційно «попасти» Камеруну. Здавалося, що після такого фіаско нічого Марадоні та компанії не світить. Та аргентинці зуміли дійти до фіналу турніру, попередньо вийшовши з групи до плей-офу з третього місця!
Далі було пройдено бразильців, югославів, італійців (Неаполь! Післяматчеві пенальті! Марадона!). У фіналі дужчими виявилися німці – 0:1 (Бреме, 85, пен.).
Аргентина – Камерун – 0:1
8 червня 1990. Мілан, «Джузеппе Меацца», 73 780. Арбітр: Вотро (Франція)
Аргентина: Пумпідо, Батіста, Сімон, Фаббрі, Бурручага, Марадона, Сенсіні (Кальдерон, 69), Лоренцо, Басуальдо, Бальбо, Руджері (Каніджа, 46)
Тренер: Карлос Білардо
Камерун: Н'коно, Ебвелле, Массінг, Кунде, Н'Діп, Татав, М'Бу, Кана-Бійїк, Маканакі (Мілла, 81), М'Феде (Лібіх, 66), Омам-Бійїк
Тренер: Валерій Непомнящий
Вилучення: Массінг, Кана-Бійїк
Голи: Омам-Бійїк, 67
Франція – 1998. Заміцні «вікінги» для бразильських зубів
Можливо важко назвати сенсацією перемогу норвежців над чемпіонами світу, адже перед завершальною грою групового етапу бразильці встигли заробити шість очок. Однак напередодні поєдинку тільки найзапекліші фанати скандинавів вірили у перемогу своїх хлопців, але й вони, певно, розчарувалися, коли за дванадцять хвилин до закінчення гри Бебето відкрив рахунок. Наприкінці двобою голи легенди збірної Норвегії Торе-Андре Фло й Х'єтиля Рекдаля подарували країні фіордів квитки до 1/8, залишивши на третьому місці марокканців. Скандинавські саги оповідають, що зупинили войовничих вікінгів латиняни, а смертельний постріл по їхньому дракару вчинив Крістіан Вієрі.
Бразилія - Норвегія – 1:2
23 червня 1998, Марсель, «Велодром», 65 000. Арбітр: Бахармаст (США)
Бразилія: Таффарел, Кафу, Денілсон, Ж. Байяно, Гонсалвеш, Р. Карлос, Дунга, Рівалдо, Леонардо, Бебето, Рональдо
Тренер: Маріо Загало
Норвегія: Гродас, Берг, Йонсен, Егген, Б'єрнебю, Странд (Мюкланд, 46), Рекдаль, Леонардсен, Хавард Фло (Оле-Гуннар Солскяєр, 68), Торе-Андре Фло, Рісет (Жостін Фло, 78)
Тренер: Егіл Ульсен
Голи: Бебето, 78 – Т. А. Фло, 83, Рекдаль, 88, пен
Фло рветься до бразильських воріт
Пд. Корея – Японія – 2002. Суддівська допомога господарям
Новиною, що господарям світових форумів допомагають арбітри нікого не здивуєш. Не обійшла ця закономірність дванадцять років тому і збірну Південної Кореї. Можливо версії великого Марадони про те, що ФІФА – це повноцінна мафія не такі вже й безпідставні?
Якщо групу (США, Португалія, Польща) азіати подолали без особливих проблем (хоча можна пригадати спірний нереалізований пенальті у ворота американців), то по корейським матчам плей-оф слід написати книгу «Як судити не можна». Уже в дебюті поєдинку господарів зі «Скуадрою» еквадорець Морено призначив у ворота Італії пенальті – Буффон потягнув. Цей «одинадцятиметровий» не викликає особливих нарікань, але в екстра-таймі розпочався справжній жах… Спочатку Морено показав спірну другу жовту картку Тотті за симуляцію, а через трохи відмінив чистий гол Томаззі.
У чвертьфіналі Іспанія – Пд. Корея єгиптянин Гандур вирішив не визнавати легітимним автогол корейського захисника. В другому таймі боковий арбітр з Трінідаду зафіксувавши офсайд у Морієнтеса, відмінив законний м’яч Фернандо. Іншим лайнсменом працював арбітр з «футбольної» Уганди.
Півфінал зі збірною Німеччини швейцарець Майєр відсудив без скандалів, а сама гра завершилася мінімальною перемогою європейців (Баллак).
Ще однією сенсацією азійського мундіалю можна назвати поразку чемпіонів-французів від Сенегалу та зайняте «галлами» останнє місце у групі.
Італійцеві Паоло Мальдіні не судилося виграти "золото" ЧС. У 2002 на шляху "Скуадри" трапилася Корея...
Іспанія – Пд. Корея – 0:0 (по пен. – 3:5)
22 червня 2002. Кванчжу, «Кванчжу Ворлд Кап», 42 114. Арбітр: Гандур (Єгипет)
Іспанія: Касільяс, Пуйоль, Йєрро, М. Надаль, Ромеро, Хоакін, Ельгера (Хаві, 90), Бараха, Валерон (Л. Енріке, 80), Де Педро (Мендьєта, 70), Морієнтес
Тренер: Хосе Камачо
Пд. Корея: Вун Чже, Чжин Чул, Мюн Бо, Та Юн (Сун Хон, 90), Чон Гук, Джи Сун, Сан Чул (Чун Су, 60), Нам Іл (Юп Йон, 32), Ян Пйо, Кі Хун, Юн Хван
Тренер: Гус Хіддінк
Пенальті: Іспанія: Йєрро, Бараха, Хаві (всі забили), Хоакін (не реалізував); Пд. Корея: Сун Хон, Джи Сун, Кі Хун, Юн Хван, Мюн Бо (всі забили)
ПАР-2010. Принижена «Скуадра»
Чемпіон Італія вирішила взяти приклад із збірної Франції зразка 2002 року (в 2014 їхній «успіх» повторять іспанці). В Африці та у Азії чемпіони світу провалили чемпіонат по повній, посівши останні місця в групах. «Скуадра адзура» взагалі пропустила вперед не тільки Парагвай із Словаччиною, а й збірну Нової Зеландії! Найпершу гру проти парагвайців італійці звели внічию – 1:1. Далі на іменитих європейців чекав такий самий рахунок проти «ківі» та поразка від скромних словаків – 3:2.
Автор блогу, вибираючи з-поміж протоколів двох останніх матчів команди Ліппі, вирішив детальніше зупинитися на поєдинку «Італія – Нова Зеландія». Погодьтеся, не щодня такі екзотичні збірні відбирають очки у чемпіонів світу.
Збірна НЗ на ЧС-2010. Стоять: Марк Пастон, Томмі Сміт, Кріс Кіллен, Роррі Феллон, Уїнстон Рід, Тоні Локхед, Сімон Елліот. Присіли: Райян Нелсен, Іван Віселіч, Лео Бартос, Шейн Смельц
Феллон проти "Золотого м*яча" Фабіо Каннаваро
Італія – Нова Зеландія – 1:1
20 червня 2010. Нелспрейт, «Мбомбела». Арбітр: Батрес (Гватемала)
Італія: Маркетті, Кришіто, К'єлліні, Ф. Каннаваро (к), Де Россі, С. Пепе (Каморонезі, 46), Яквінта, Джилардіно (Ді Натале, 46), Маркізіо, Паццині, Дзамбротта, Монтоліво
Тренер: Марчелло Ліппі
Нова Зеландія: Пастон, Локхед, Рід, Віцеліч (Крісті, 81), Нельсен (к), Елліот, Смельц, Кіллен (Беррон, 90), Бертос, Феллон (Вуд, 63), Сміт
Тренер: Рікі Херберт
Голи: Яквінта, 29, пен. – Смельц, 7