Він не був схожий на жодного з футболістів свого часу, ще менше він нагадує нинішніх зірок. Сьогодні нагадаємо вам деякі сторінки біографії Рівалдо, якому 19 квітня виповнюється 48 років.
Дитинство
Вітор Борба Феррейра Рівалдо був хворобливою дитиною. Ніхто не бачив в ньому майбутнього володаря "Золотого м'яча", чемпіона світу і просто видатного футболіста. Батько змалку нав’язував Рівалдо і двом його старшим братам Рікардо і Рінальдо любов до футболу. Сім'я Феррейра не належала до категорії забезпечених, і батько сподівався, що хтось із братів позбавить сім'ю бідності, проявивши себе на футбольному полі. Старання Феррейри старшого не пропали дарма, хоча навряд чи він мріяв про те, що один з його нащадків досягне таких висот. Втім, побачити те, як молодший син підіймається на футбольний Олімп йому не судилося. 6 січня 1989 року батько загинув під колесами автобуса.
Перші кроки
Першим професійним клубом Рівалдо став "Санта-Круз" з Ресіфі. Поява "кривоногого" футболіста була зустрінута вболівальниками команди з обуренням. Рівалдо грав висунутого вперед форварда, але толку від його дій було небагато. Йому жодного разу не вдалося забити, оскільки захисникам суперника не становило жодних труднощів відтісняти худого хлопчину від м'яча. На домашній арені кожна його поява на полі зустрічалася сміхом, а вболівальники нарекли його прізвиськом "кривонога качка". Майбутнього в цій команді у нього не було і незабаром нападник опинився в команді "Можі Мірін". Там його відразу ж відправили займатися в тренажерний зал, і цей хід досить швидко приніс свої плоди. Рівалдо збільшив м'язову масу, зміцнів і почав забивати. Його успіхи привернули увагу селекціонерів "Корінтіанса", але керівництво "Можі Мірін" забажало 250 000 доларів за гравця. Сторони зійшлись на оренді. Саме в "Корінтіансі" Рівалдо став грати атакуючого півзахисника, закріпившись на всю свою кар'єру в цьому амплуа.
Дебют у збірній
Успіхи Рівалдо в складі "Корінтіанса" не залишилися непоміченими тренером збірної Бразилії Карлосом Алберто Паррейра. 16 грудня 1993 року півзахисник приміряв синьо-жовту футболку "селесао". Відбулося це в матчі з Мексикою, в якому новобранцеві пощастило відкрити рахунок. Вдруге Рівалдо вийшов на заміну в матчі зі збірною Аргентини. За іронією долі гра проходила на тому самому стадіоні, де його освистували свої ж вболівальники. Вражений прогресом футболіста "Корінтіанс" збирався викупити права на гравця, але "Можі Мірін" зажадав вже 4 мільйони доларів. Цю суму зумів подужати "Палмейрас", з яким Рівалдо виграв свій перший титул чемпіона країни.
Олімпіада
У 1996-му році Рівалдо запросили вже в олімпійську збірну Бразилії, яка збиралася навести шороху в США. Нашому герою на той час вже стукнуло 23 роки, тому він їхав на турнір одним з трьох футболістів старше цього віку. Бразильці пройшли груповий етап, але вже на стадії 1/4 були змушені пакувати валізи. Їх зупинили майбутні чемпіони з Нігерії. На батьківщині гостро поставилися до цієї невдачі. Вболівальники сприйняли її як щось середнє між провалом і катастрофою, а самого Рівалдо назвали одним з головних винуватців раптового вильоту. Відразу ж після Олімпіади Рівалдо вирішує перебратись до Європи.
Європейські канікули
Влітку 1996-го року Рівалдо став гравцем "Депортіво" з Ла-Коруньї. Бразилець відразу взяв "бика за роги" і вже в першому сезоні став кращим бомбардиром команди, забивши 21 м'яч. Результативна гра дозволила йому знову закріпити за собою місце в збірній, з якою він виграв Кубок Конфедерацій в 1997-му році.
Барселона
Сезон 1997/98 Рівалдо зустрів уже в синьо-гранатовій футболці "Барселони". Він сходу отримав місце в стартовому складі і на пару з Луїшем Фігу потягнув команду до двох поспіль титулів. Тепер його могутню гру можна було побачити і в єврокубках. Рівалдо став справжнім фронтменом атак "блауграни" в кінці дев’яностих. Він відрізнявся досить своєрідною технікою, з якою захисникам суперника впоратися було ой як непросто. Рівалдо створював атаки і сам же їх завершував. Причому набір гольових примочок у нього був досить і досить багатий. Рівалдо шикарно виконував штрафні, міг сольним проходом залишити не при справах захисників, успішно боровся за верхові м'ячі. А ще він запам'ятався голами, забитими ударом ножницями. При всьому цьому посміхався він значно рідше, ніж заганяв м'яч у сітку.
У 1999-му році старання Рівалдо були винагороджені "Золотим м'ячем" від France Football і званням футболіста року від ФІФА.
Скажений ван Гаал
Динамічно розвиваючись, кар'єра бразильця зіткнулася з великими труднощами в сезоні 2001/02. Рівалдо грав непогано, але все-таки помітно слабше, ніж у попередні роки. До того ж і без того напружені відносини з Луї ван Гаалом вилились з роздягальні в пресу. А почалося все з того, що голландець змістив Рівалдо з центральної зони, де він звик грати, на лівий край атаки. Бразильця це категорично не влаштувало. Ця інформація з'явилася в ЗМІ. Ван Гаал розізлився і тут же звинуватив свого футболіста в нестачі ігрової дисципліни, посередній участі в оборонних діях і низькій старанності на тренуваннях. По закінченні того сезону Рівалдо поїхав на Чемпіонат світу в Японії і Кореї, і в "Барселону" в якості гравця більше не повернувся.
Тріумф в Японії та Кореї
Чемпіонат світу на Далекому Сході став справжньою втіхою для Рівалдо. У колі звичних партнерів і старих друзів по збірній Бразилії всі проблеми з ван Гаалом забулися. Ми побачили свіжого Рівалдо, справжнісінького лідера команди. Разом з Роналдо вони влаштовували гольові бенкети. Роналдо став кращим снайпером турніру, а Рівалдо забивав в перших п'яти матчах. Неперевершена гра обох футболістів принесла Бразилії п'яте в історії золото Чемпіонатів світу, перетворивши їх з "тетракампеонів" в "пентакампеонів".
Мілан
Сезон 2002/03 Рівалдо розпочав у "Мілані" – одвічному притулку старіючих зірок. Хоча той "Мілан" був не рівня нинішнім – команда регулярно доходила до вирішальних стадій Ліги Чемпіонів і була за цим показником найстабільнішою в Європі. У новій для себе обстановці 30-річний Рівалдо не зміг показати і малої частки того, що демонстрував в "Барселоні". У щільному італійському футболі бразильському півзахисникові не знайшлося місця.
Якщо в першому сезоні він з’являвся на полі, то в другому міцно закріпився на лаві запасних. У "Мілан" приїхала нова зірка з Бразилії – Кака. А недавній чемпіон світу виявився не при справах. Хоча єдину свою Лігу чемпіонів усе ж взяв, зігравши 12 матчів і забив 2 голи, зокрема, і Реалу. Трофей отримав завдяки пенальті Андрія Шевченка у фіналі проти Ювентуса, в якому просидів на лаві запасних.
Греція
Після річного застою на лавці "россонері" бажаючих бачити Рівалдо у себе різко поменшало. І тут на авансцену вийшов грецький "Олімпіакос". У Греції його прийняли на ура. Рівалдо почав забивати, і не аби кому, а найпринциповішим суперникам – "Панатінайкосу" і АЕКу. Після трьох років в Піреї він перебрався в Афіни, де протягом одного сезону представляв інтереси АЕКа . До переходу в стан лютого ворога гаряча грецька публіка поставилася напрочуд рівно.
Влітку 2008-го він отримав запрошення від узбецького "Бунедкора". Бразилець багато забивав, в тому числі і в азіатській Лізі Чемпіонів. Незважаючи на чинний до 2011-го року контракт, Рівалдо ухвалює рішення повернутися на батьківщину. У жовтні 2010-го він став граючим президентом клубу "Можі Мірін" – того самого, у якому в молодості його загнали в тренажерний зал.
13 січня 2012 року бразилець шокував громадськість підписанням контракту з клубом із Анголи "Кабускорп". Таким чином Рівалдо встановив рекорд – за свою професійну кар'єру він пограв на чотирьох континентах.
Андрій Бешлей, Футбол24