Вони закохали у себе всю Україну і... покидають елітний дивізіон. Пригадуємо головні баталії криворіжан у часи Незалежності.
Бідні, але горді. Таким запам’ятаються футболісти «Кривбасу» у сезоні, який добіг кінця. Суто на голому ентузіазмі ватага Олега Тарана обіграла «Дніпро», відібрала очки в «Динамо» і «Металіста», здобула красиві перемоги над «Зорею», «Таврією», «Говерлою», «Іллічівцем» і «Карпатами».
Проте далеко не завжди скрута супроводжувала ігри самобутнього колективу з райцентру. Були часи, коли «Кривбас» привіз додому дві бронзи національного чемпіонату, грав у фіналі Кубка України, немов метеорит - спалахнув і згас - у Кубку УЄФА.
У цьому хіт-параді пам’ятні матчі розташовані у порядку зростання, закінчуючись поєдинком, що вимагав від «Кривбасу» максимальної зібраності, майстерності, відваги і сили волі. Попереджаю: список із восьми ігор не претендує на абсолютну істину. Він лише відображає спогади і особисту думку автора. А тому я залюбки розгляну Ваші варіанти найкращих поєдинків «Кривбасу», висловлені у коментарях.
№8. Ліга чемпіонів у мініатюрі
9 травня 2010 року. «Кривбас» - «Закарпаття» - 3:1 (Мотуз, 57, Морозюк, 66, Льопа, 81 – Микуляк, 11)
Склад «Кривбасу»: Каніболоцький, Жданов, Лисицький, Сердюк (Кіцута, 46), Максимов, Федорчук, Морозюк, Льопа, Кобахідзе (Мотуз, 56), Андрієнко (Богомазов, 20), Варанков
За міліметр від вильоту «Кривбас» перебував ще три роки тому. Перед останнім туром чемпіонату підопічні Юрія Максимова відставали від рятівної сходинки, яку посідав «Чорноморець», на одне очко. Варто було «морякам» перемогти на своєму полі «Зорю» - і Кривий Ріг від першої ліги вже б ніщо не врятувало. Проте луганці вперлися рогом (кривим!) і тривалий час вели у рахунку на полі «Чорноморця». Тим часом після дальнього пострілу Микуляка «Кривбас» зумів здійснити камбек, відповівши голами Мотуза і Морозюка.
Коли ж третій м’яч забив Льопа, залишалося лише дочекатись фінального свистка в Одесі. А там «Чорноморець» хоча й зрівняв рахунок під завісу матчу, переможного м’яча забити не спромігся. Ця звістка спричинила на «Металурзі» справжнісінький екстаз – обіймалися футболісти, вітали один одного вболівальники. Кривий Ріг зберіг елітну прописку.
Паоло Ді Каніо, наставник «Сандерленда», порівняв матч проти конкурента за виживання з фіналом Ліги чемпіонів. У той вечір «Кривбас» виграв свою Лігу чемпіонів.
№7. Ляпас старшому брату
19 листопада 2011 року. «Дніпро» - «Кривбас» - 0:2 (Лисенко, 21, з пен., Єслінек, 30)
Склад «Кривбасу»: Бойко, Сердюк, Федорчук, Самодін, Петров, Бабатунде, Матіч, Валєєв, Костишин, Єслінек (Габовда, 59, Жданов, 79), Лисенко (Гошкодеря, 69)
Взаємовідносини між «Дніпром» і «Кривбасом» ніколи не були простими. Тож навіть коли зародилася практика надсилання в Кривий Ріг батальйонів з орендованими футболістами «Дніпра», ці матчі не втратили гостросюжетності справжнього дербі.
Сезон 2011/12 команда Хуанде Рамоса розпочала катастрофічно. Блискавичний виліт з Ліги Європи від «Фулхема» ускладнився провальним стартом у чемпіонаті – 3 перемоги та 3 нічиї при 5 (!!) поразках. За 5 турів до Дербі «Дніпро» зненацька став перемагати, набравши 15 очок і значно покращивши своє становище у турнірній таблиці. Проте приїхав «Кривбас» і команда Рамоса знову посипалася. Перший гол «привіз» Інкум, який зіграв рукою в межах свого карного. А у м’ячі Єслінека була провина Лаштувки: невпевнені дії голкіпера дозволили гравцеві «Кривбасу» виконати красивий «парашут». Це була перша перемога Кривого Рогу в обласному дербі, починаючи з 1999 року.
№6. Зелене світло для «Динамо»
4 квітня 2004 року. «Кривбас» - «Шахтар» - 1:0 (Салаховіч, 76)
Склад «Кривбасу»: Горяїнов, Яксманицький, Кирильчик, Дмитрієв, Алегбе, Нікітенко, Спєвак, Морозов, Салаховіч (Дранов, 89), Пономаренко (Кашевський, 71), Андрієнко (Ю. Селезньов, 90)
У 19 турі «Кривбас», який тоді очолював Валентин Ходукін, створив гучну сенсацію, прибивши віце-чемпіона України. У першому таймі «Шахтар» провів масований артобстріл воріт Горяїнова, проте Брандао безбожно хибив зі зручних позицій. Господарі поля пожвавішали вже після перерви, проте гол свій забили «завдяки» невпевненій грі Стіпе Плетікоси в «рамці». Сеад Салаховіч пробив зі штрафного в той кут, де перебував голкіпер, але хорват дозволив м’ячу затріпотіти в сітці. «Гірники» розгубилися настільки, що до фінального свистка не створили нічого путнього в атаці.
У тому сезоні чемпіонські медалі здобуде «Динамо», яке випередить «Шахтар» на три очки. Можливо, саме на ті три очки, які команда Шустера втратила у Кривому Розі.
№5. Проти півфіналіста Кубка УЄФА
19 квітня 2009 року. «Кривбас» - «Динамо» - 2:1 (Мотуз, 34, Карпенко, 42 – Гіоане, 27)
Склад «Кривбасу»: Хіді, Андрієнко (Шагойко, 55), Карпенко, Грицай, Грановський, Шелаєв (Ковальчук, 62), Максимов, Булку, Костишин, Бюлюкбаші, Мотуз
Кияни тільки-но розтрощили ПСЖ у матчі-відповіді ¼ фіналу Ліги Європи, тож до Кривого Рогу приїхали не в найкращому фізичному стані. І все ж середняка чемпіонату команда Сьоміна була зобов’язана перемагати. Спершу все йшло за планом: стартовий натиск, момент у Бангура, який влучив у стійку, і, врешті, гол Гіоане. Румун скористався рандеву з албанцем Хіді і спокійно пробив у дальній кут.
Господарі ж шукали щастя в атаці і оперативно відігралися – Мотуз використав довгий пас партнера і в ближньому бою переграв Богуша. А ще через вісім хвилин «Металург» зірвався на ноги, вітаючи гол Карпенка. Після перерви «Кривбас» на куражі продовжив турбувати голкіпера «Динамо», тож лише реакція Богуша врятувала киян від ще дошкульнішої поразки.
Фіаско, щоправда, не похитнуло міцних позицій «Динамо» на першій сходинці чемпіонату. Невдовзі кияни достроково стануть чемпіонами України. «Шахтар» же всі сили кине на здобуття Кубка УЄФА.
№4. Львівське ядро
27 травня 2000 року. «Динамо» - «Кривбас» - 1:0 (Хацкевич, 45)
Склад «Кривбасу»: Лавренцов, Єзерський (Платонов, 88), Монахов, Грановський, Зотов, Симаков (Йокшас, 87), Мізін, Гецко, Паляниця (Римшин, 74), Мороз, Пономаренко
По-суті, це золотий склад "Кривбасу". На чемпіонство він, звісно, не замахнувся, але два сезони поспіль брав бронзові медалі, а також грав у фіналі національного Кубка. Криворіжцям вдалося переманити до себе квартет екс-гравців "Карпат", які кували для Львова бронзу-1998. У захисті надійно діяв Єзерський, у центрі поля мізкував Сергій Мізін, ну а на вістрі свою справу чудово виконували Іван Гецко та Олександр Паляниця - один з найкращих атакувальних тандемів в історії незалежного українського футболу.
На шляху до фіналу "Кривбас" обіграв "Поліграфтехніку", донецький "Металург", ЦСКА і "Зірку". Проте навіть така зухвала команда, яку вдалося зліпити Олегові Тарану, не впоралася з київським "Динамо". Столична машина, нехай і без Андрія Шевченка, та все ж іще працювала на повну потужність. На "Олімпійському" долю трофею вирішив влучний удар Олександра Хацкевича, який у притаманному йому стилі наважився на удар з-за меж штрафного майданчика. Та "Кривбас" свого обличчя не втратив, як, наприклад, "Карпати" у 99-му. У другому таймі криворіжці вдало захищалися і навіть змусили Кернозенка кілька разів похвилюватися.
№3. +30
12 липня 1999 року. "Кривбас" - "Динамо" - 1:1 (Римшин, 84 - Ребров, 87, з пен.)
Склад "Кривбасу": Лавренцов, Аніщенко, Дорошенко, Грановський, Зотов, Монарьов (Римшин, 71), Симаков (Сухорученко, 87), Платонов, Паляниця, Мороз, Пономаренко
Центральний матч першого туру - бронзовий призер проти беззаперечного чемпіона. Гра навіть перевершила очікування 28 тисяч вболівальників, які зібралися на трибунах, а також мільйонів жадібних до футболу телеглядачів, серед яких був і Ваш автор. Попри спеку - близько 30 градусів - обидві команди взяли високий темп. У "Кривбасі" свого шансу поблизу воріт Шовковського шукали Монарьов, Мороз, Паляниця, тоді як динамівці за традицією атакували широким фронтом, до наступу долучалися практично всі польові гравці, з яких Лобановський зробив універсальних солдатів.
Проте краще за всіх діяли голкіпери, спонукаючи під завісу матчу до думки, що все закінчиться сухою нічиєю. Аж тут свіжий Євген Римшин, який вийшов на заміну, створив без перебільшення шедевр. Відгукнувшись на навіс із протилежного флангу, форвард у дотик пробив під дальню стійку - СаШо лише безсило простягнув руку у напрямку м'яча, який вже тріпотів у сітці на радість публіки, яка збожеволіла.
Однак вже через дві хвилини Василь Бабич, арбітр із Закарпаття, не побоявся поставити пенальті у ворота Лавренцова. Сергій Ребров виконав покарання бездоганно - пробивши під поперечку - 1:1. "Кривбас" у тому сезоні практично до останнього туру боротиметься за "срібло", яке давало право зіграти у кваліфікації Ліги чемпіонів, проте таки поступиться "Шахтарю".
№2. Шедеври Варанкова
22 серпня 2010 року. "Металіст" - "Кривбас" - 3:4 (Воробей, 16, Девіч, 38, 82 - Іващенко, 35, 55, з пен., Варанков, 45, 61)
Склад "Кривбасу": Боровик, Лисицький, Жданов, Андрієнко (Костишин, 56), Васільєв, Куценко (Петров, 32), Максимов, Валєєв, Варанков, Каверін (Хомченовський, 29), Іващенко
У стартових шести турах "Кривбас" переміг лише одного разу, а перед виїздом у Харків зазнав фіаско на власному полі від "Таврії" (1:4). Тож усі, зокрема й гравці "Металіста", очікували на легку прогулянку і обов'язкові три очки. Спершу все відбувалося за планом: Андрій Воробей вивів господарів вперед, але в останні 10 хвилин першого тайму відбулося щось неймовірне - "Кривбас" двічі зрівнював рахунок. Особливо ефектним видався гол Варанкова, який зняв павутинку на воротах Горяїнова зі штрафного. До слова, у другому таймі форвард "Кривбасу" заб'є не менш витончено - знайде малесеньку щілину між голкіпером і стійкою воріт.
"Металісту" вдалося повернути інтригу лише наприкінці матчу, коли Девіч добив м'яч у ворота після собою ж нереалізованого пенальті. Проте "Кривбас" свого вже не віддав. Перед фінальним свистком на полі спалахнула сутичка, де особливо постарався Сергій Даниловський, що грів лаву. Як наслідок, запасний гравець "Кривбасу" побачив перед собою червону картку.
№1. Проти Голіафа
16 вересня 1999 року. "Парма" - "Кривбас" - 3:2 (Ді Вайо, 14, 20, Баджо, 67 - Паляниця, 6, Монарьов, 74)
"Парма": Буффон, Тюрам, Торрізі, Каннаваро, Фузер, Бреда, Баджо, Серена (Бенарріво, 54), Ортега, Ді Вайо, Станіч (Аморозо, 61). Тренер - А. Малезані.
"Кривбас": Лавренцов, Анищенко, Дорошенко, Грановський, Платонов, Пономаренко (Римшин), Симаков, Якименко (Яськов, 61), Зотов, Криулін, Паляниця (Монарьов, 72) Тренер - О. Таран
Ви тільки погляньте на імена, які вийшли проти "Кривбаса" на поле "Енніо Тардіні"! Чинний володар Кубка і Суперкубка Італії, а також Кубка УЄФА сподівався вже в першому матчі зняти всі питання щодо свого виходу в 1/32 турніру. Однак поки італійці грали м'язами, "Кривбас" зненацька відкрив рахунок. Від несподіваного успіху українські футболісти втратили рівновагу - чи не єдиний справді катастрофічний провал трапився з ними у проміжку з 10 до 20 хвилини, коли "Парма" жорстко напосілася на ворота Лавренцова і таки забила два голи.
На екваторі другого тайму господарі провели ще й третій м'яч (удар Баджо, не Роберто, а Діно, був ду-у-уже естетичний), наблизившись до мети. Однак вальяжність у захисті призвела до голу Романа Монарьова - 3:2. Додому "Кривбас" повертався, наче переможець. Чи не в кожного у глибині душі жевріла надія на те, що у матчі-відповіді завдяки шаленій підтримці трибун таки вдасться забити "Пармі" єдиний і переможний гол. Не сталося - команда Тарана "згоріла" 0:3. Проте поєдинок на "Енніо Тардіні" криворізькі вболівальники ще довго переповідатимуть із покоління в покоління.