Виступи братиславської Артмедії у сезоні 2005/2006 – величезний яскравий спалах. Нічого схожого ні до, ні після жодна словацька команда не демонструвала.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про шлях однієї з головних несподіванок європейського футболу початку нульових.
Словацький футбол ніколи не мав великих успіхів на клубному рівні. Наприкінці 90-х у групу ЛЧ сенсаційно залетів Кошице з нашим Русланом Любарським, однак безальтернативно провалився у компанії з Манчестер Юнайтед, Ювентусом та Фейєнордом: шість поразок у шести матчах і різниця м’ячів 2-13.
Наступного подвигу довелося чекати майже десять років. Тоді усю Європу здивувала невідома широкому загалу Петржалка. І справа не лише у самому факті її кваліфікації до групового етапу Ліги чемпіонів. Важливо те, ЯК вона це зробила.
Творіння Вайсса, зустріч з Дніпром, постійні зміни назви
Петржалка – найбільший спальний район Братислави, що розташований на правому березі річки Дунай. І хоч сам клуб було засновано ще 1898-го року, серйозних досягнень за понад століття існування назбиралося зовсім небагато. На початку 80-х столичний клуб двічі вигравав словацьку лігу, проте у єврокубках ніколи не виступав. Так було до того, поки команду не очолив Владімір-Вайсс-старший, який у Петржалці завершував кар’єру футболіста, працював там асистентом головного тренера, а згодом виграв усі можливі трофеї на рівні Словаччини.
Зарядись енергією футболу, переглядаючи довгоочікувані матчі Ліги чемпіонів разом із HLIBNY DAR. Напої бренду виготовлені на воді з артезіанської свердловини та з високоякісних спиртів класу “Люкс”. Адже HLIBNY DAR – вибір тих, хто цінує не тільки якісний футбол, але й преміальний смак.2003-го розпочалася єврокубкова історія клубу, коли Петржалка пробилася до Кубку УЄФА, де зупинилася у Першому кваліфікаційному раунді. Ще через рік доля звела словаків з нашим Дніпром. Хлопці Євгена Кучеревського не помітили суперника на виїзді (перемога 3:0) і розійшлися миром вдома на Метеорі (1:1).
Очевидно, що перед стартом сезону 2005/2006 від чемпіона Словаччини не чекали подвигів. Особливо із врахуванням того, що стартувати доводилося у Першому кваліфаї проти чемпіона Казахстану – Кайрата. Однак команді Владіміра Вайсса-старшого вдалося встановити рекорд і стати першими, хто подолав три кваліфікаційні раунди на шляху до групи ЛЧ (у тому сезоні аналогічне досягнення повторив Ліверпуль).
Окремо варто сказати кілька слів про найменування Петржалки. Клуб майже 20 разів змінював назву, але найбільшого успіху в європейському футболі словаки досягнули під час співпраці із Артмедією, рекламною агенцією-спонсором клубу. Тож саме команда із таким неймінгом залишається однією з головних сенсацій в історії Ліги чемпіонів.
120+1 і спантеличений Селтік
Хоча після першого матчу в Казахстані повірити у хоч якийсь позитив для словаків було просто неможливо. Кайрат обіграв Артмедію з максимально комфортними 2:0 і у Словаччину їхав для завершення формальності. Проте у середині першого тайму Балаж Борбей вивів господарів уперед, а на старті другої половини Даніель Чурж зробив рахунок дзеркальним.
Справа дійшла до екстратаймів, де Кайрат, здавалося, таки візьме своє. Казахи відзначилися вже на 91-й хвилині, однак через кілька миттєвостей Ян Козак-молодший (син тренера національної команди) реалізував пенальті. Правило виїзного гола не дозволяло Артмедії зупинятися – словакам був потрібен ще один м’яч. І вони його забили на 120+1-й хвилині! Захисник Павол Станьо, який вийшов на заміну на 83-й хвилині, приніс господарям бажаний результат – 4:1.
Епічність цього епізоду добре передає лампове відео. Участь у фінальному штурмі брав навіть голкіпер Артмедії Юрай Чобей.
Складно сказати, чи брав до уваги Селтік той факт, що у Другому раунді йому протистоятиме така колюча команда. Судячи з результату першого матчу, шотландці таки проігнорували цей урок і на помилках Кайрату вирішили не вчитися. А свої виправляти було надто пізно.
Якщо у паралельній парі київське Динамо ганьбилося зі швейцарським Тюном, то Селтік отримав не меншу обструкцію. До 43-ї хвилини команда Гордона Стракана, який дебютував у Лізі чемпіонів у новій ролі, не мала особливих проблем. Тренер "кельтів" виставив суттєво оновлений склад, проте гучних імен там вистачало: Стіліян Петров, Ніл Леннон, Кріс Саттон, Ейден Макгіді, Джон Хартсон… Натомість у старті господарів вийшли 10 словаків і один чех.
Пропущений гол від Юрая Галенара перед самою перервою повинен був повернути шотландців до тями, втім по перерві проблеми лише збільшилися. Команди обмінювалися атаками, а забивала лише Артмедія. На 89-й хвилині м'яч вп'яте опинився у воротах Селтіка – це Галенар оформив хет-трик (і це у дебютній грі на європейській арені!)
Можливо, фаворит розраховував, що зможе виправити все у Глазго, однак відіграти п'ять голів Селтіку виявилося не під силу. Хоча хлопці Стракана були близькими до мети – 4:0. Сенсаційний шлях словацького чемпіона продовжився.
Чарівник Чобей
Сербський Партизан безумовно готувався стати тією командою, яка нарешті підійде до гри зі словаками з максимальною серйозністю і без зайвої напруги проб'ється у груповий етап ЛЧ. Але як же помилялися балканці.
Протистояння Партизана та Артмедії запам'яталося напруженими 210 хвилинами без голів і феєрією у воротах словацького кіпера Юрая Чобея.
Це було давно, я не надто часто повертаюся у минуле, – розповідав кілька років тому Чобей в інтерв'ю словацькій пресі. – Я отримую багато реакцій від оточення, у яких повторюється один мотив: Белград, Белград, Белград... Боротьба з Партизаном була винятковою. Тієї ночі я відчув, що підкорив Белград.
Окрім десятків сейвів (особливо дошкуляв Чобею молодий Сімон Вукчевіч, який невдовзі пограє у Спортінгу, Блекберні, а потім у львівських Карпатах), кіпер Артмедії відбив два післяматчеві пенальті. 34-річний Чобей провів головний поєдинок у кар'єрі, після якого його почали називати "чарівником".
Історія 199-сантиметрового Юрая Чобея вартує екранізації хоча б тому, що через кілька днів після останнього матчу групового етапу проти Порту у грудні 2005-го Юрай пережив складну операцію із видалення пухлини в мозку. Вона виявилася доброякісною, та розташовувалася у небезпечній ділянці. Тож голкіпера екстрено прооперували.
На жаль, після спорту Чобей не знайшов себе. Він розповідав, що має проблеми з грошима, не може знайти роботу, а потім таки влаштувався робітником: косив траву, збирав листя і взимку розчищав сніг. У якості спогадів про минуле у нього залишився воротарський светр з матчу проти Партизана. "Я їжджу у ньому на рибалку", – казав Юрай.
Переполох у групі
На відміну від згаданого Кошице, Артмедія солідно виступила у групі Ліги чемпіонів. Підопічні Вайсса двічі зіграли внічию зі ще одним шотландським грандом – Рейнджерсом (0:0 і 2:2), програли Інтеру (0:1 та 0:4) і випередила Порту (3:2 і 0:0). Цікаво, що у Португалії словаки горіли 0:2, але знову використали магію за межами Гоґвортсу і забили тричі. Більше того, словаки до останніх секунд заключного шостого туру зберігали шанси на вихід у плей-оф!
Вітор Байя, Пепе, Дієго, Лучо Гонсалес, Лісандро Лопес та Рікарду Куарежма ледь втримали 0:0 у Братиславі. І якби не ряд суперечливих рішень арбітра Маркуса Мерка, то Артмедія могла розраховувати на більше. Проте німецький рефері не зафіксував гру рукою Пепе у штрафному майданчику, а з гри господарі так і не забили.
Зірки із Португалії, мабуть, назавжди запам’ятали словацький газон. Того грудневого вечора у Братиславі падав дощ, сипав сніг і безжально завівав вітер.
Зрештою, словаки пробилися у Кубок УЄФА. Після знятих скальпів провідних команд Європи Артмедія не впоралася зі скромним Левскі (0:1 і 0:2). Казка завершилася. Водночас команда із Петржалки продемонструвала, що той сезон – це не просто приємна випадковість. Словаки дійсно заслуговували на такий виступ.
Падіння клубу і трагічний фатум
Хто б міг подумати, що вже 2009-го клуб спіткає масовий відтік гравців через фінансові проблеми, а 2014-го Петржалка переживе клінічну смерть і опиниться аж у 5-му (!) дивізіоні. Останні шість сезонів столична команда перебуває у другому за силою дивізіоні словацького футболу і поки не може повернутися в еліту. Слід зауважити, що стадіон Артмедії пережив пожежу 2010-го, а зараз узагалі слугує у якості будівельного майданчика.
Окрім згаданого Юрая Чобея, доля багатьох футболістів тієї епічної команди склалася не найкращим чином. Наприклад, лідер Артмедії Юрай Галенар закінчив життя самогубством. Нападника знайшли мертвим у лісі неподалік Братислави через два дні після його 35-річчя.
Захисник Маріан Чішовські, який не брав безпосередньої участі у подвигах Артмедії і прийшов у другій половині сезону, покинув світ 40-річним після тривалої недуги. Можна згадати і Марека Крейчі, який запалював у Петржалці за сезон до великого європоходу. Бомбардир розбився у ДТП 2007-го. Йому було 26.
Якщо ж вести мову про розвиток гравців тієї Артмедії, то практично ніхто не вийшов на якісно новий рівень. Владімір Вайсс узагалі ще посеред того сезону взяв із собою кількох гравців і поїхав у Сатурн. Можна відзначити хіба що Яна Козака, котрий відіграв 6 матчів в АПЛ за Вест Бром, Балажа Борбея з його 8 поєдинками у Бундеслізі за Кайзерслаутерн та Блажея Вашчака з 13 іграми за Тревізо у Серії А.
Та чи має значення усе те, що було потім у кар'єрах героїв сезону 2005/2006? Вони творили магію тут і зараз. І насамперед були сильними як команда. Команда, яка поставила на вуха Європу.