"Футбол 24" розповідає, як кривдник Шахтаря у Лізі чемпіонів змінився завдяки потужним грошовим вливанням.
4 серпня 2008 року Манчестер Сіті оголосив ім'я нового власника. Ним став шейх Мансур ібн Зайд аль-Нахаян – один із найбагатших товстосумів планети. Він одразу заявив про своє прагнення перетворити "містян" з середняка в гранда англійського футболу шляхом величезних фінансових вливань. Доріжка вже була протоптана Романом Абрамовичем та його Челсі.
Але, на відміну від лондонських опонентів, "блакитні" досягали своїх успіхів поступово, а менеджмент за ці 10 років нагадував дитину, яка навчилась ходити, а потім виросла. Спершу клуб піддався спокусі "пачками" закупляти зірок, але пізніше вийшов на правильний шлях. Як саме Манчестер Сіті трансформувався зі звичайної провінційної команди в світового гранда?
40 мільйонів фунтів за Робінью – перший млинець глевкий
Після свого приходу Мансур намагався орієнтуватись на молодих зірок і гравців із досвідом виступів в АПЛ. Так у команді опинились майбутня легенда Венсан Компані, а також Найджел де Йонг, Жо, Пабло Сабалета, Крейг Белламі, Шей Гівен, Шон Райт-Філліпс, Вейн Брідж, Таль Бенхаїм. Але вишенькою на торті став невдалий "Пеле" Робінью, який не виправдав очікувань у Реалі, тож “королівський клуб” з радістю відпустив гравця за 40 млн фунтів.
Така трансферна політика свідчила про побудову команди на майбутнє, де є суміш досвідчених та перспективних гравців. Нові власники хотіли спочатку зробити з колективу міцного горішка в АПЛ, який буде нав’язувати боротьбу за єврокубки.
Щоправда, сезон 2008/2009, як для команди з великою кількістю грошей, вийшов вкрай невдалим. Найбільшим розчаруванням став Робінью, який мав бути лідером команди, але не зміг адаптуватись до англійського футболу. Так само не виправдав очікувань Жо після хорошої гри на Олімпіаді-2008. Манчестер Сіті у тому сезоні посів 10 сходинку в АПЛ і дійшов до 1/4 фіналу Кубка УЄФА, де програв Гамбургу.
Як відомо, найкраще вчать помилки, а тому керівництво не зупинилось і вдалось до нової перебудови.
Запрошення Манчіні – закладання фундаменту чемпіонської команди
У 2009 році Марк Х’юз був звільнений з посади головного тренера, а на його місце керівники шукали наставника, який відповідає їхнім амбіціям. Так до команди прийшов Роберто Манчіні, який рік сидів без роботи після відставки з Інтера.
На трансферному ринку була зроблена ставка виключно на зіркових гравців АПЛ. Еммануель Адебайор, Джолеон Лескотт, Коло Туре, Гарет Баррі, Адам Джонсон, Роке Санта Крус, а також найскандальніший трансфер року – Карлос Тевес. Аргентинець перед цим упродовж двох сезонів захищав кольори найпринциповішого суперника “містян” – Манчестер Юнайтед. У команді Сера Алекса Фергюсона нападник не вважався основним, тож таким переходом вирішив помститись “червоним дияволам”. Схоже, що як керівництво, так і Манчіні вирішили для початку вивчити англійський футбол.
Команда розпочала демонструвати гру, максимально наближену до рівня гранда, про що свідчить впевнена перемога над майбутнім чемпіоном, Челсі, на Стемфорд Брідж (4:2). І хоча боротьба за Лігу чемпіонів була програна Тоттенхему, всі відчували, що клуб на правильному шляху.
Адаптувавшись до Туманного Альбіону, боси “містян” знову вийшли на міжнародний трансферний ринок. Манчіні прагнув додати креативу в атаку, а тому були придбані Давід Сілва та Яя Туре, який виявився непотрібним Гвардіолі. Як потім стане зрозуміло – це трансфери “в яблучко”. Захист підсилили відкриттям ЧС-2010 Жеромом Боатенгом та Александром Коларовим з Лаціо. А в лінію атаки на місце Адебайора прийшов старий знайомий Манчіні Маріо Балотеллі, який не закріпився в Інтері. Взимку приєднається ще й Едін Джеко.
Команда обросла м’язами і повела боротьбу за призові місця в АПЛ. У підсумку, була здобута “бронза”, а разом з нею довгоочікувана путівка в Лігу чемпіонів. Єдиним конфузом у сезоні 2010/11 став виліт в 1/8 фіналу Ліги Європи від київського Динамо. Проте вперше за 42 роки був здобутий Кубок Англії.
Саме тоді закладався фундамент чемпіонської команди, хоча не обійшлося без трансферних промахів (Балотеллі та Джеко). Давід Сілва, Яя Туре та Александр Коларов у підсумку стануть лідерами на довгі роки, чого й хотіли досягнути керівники клубу. А у воротах досвідченого Шея Гівена витіснив вихованець “містян” Джо Харт, зайнявши місце в основі аж до приходу Гвардіоли.
Приниження Юнайтед на Олд Траффорд, скандал із Тевесом та “золотий” гол Агуеро
Вперше за дуже довгі роки перед Манчестер Сіті постала омріяна мета – чемпіонство. Востаннє “містяни” були на троні англійського футболу ще в далекому 1968 році. Амбіції підкріпились трансферами Саміра Насрі та Гаеля Кліши, і доленосним приходом нападника Серхіо Агуеро.
У Лізі чемпіонів дебют вийшов невдалим. Попри 10 підсумкових очок підопічні Манчіні за підсумками групового етапу посіли 3 сходинку і відправились у Лігу Європи. Але ставка була зроблена на АПЛ, тому виліт з ЛЧ італійцю пробачили.
Восени 2011 року “блакитні” показово присоромили Сера Алекса Фергюсона з рахунком 6:1. Маріо Балотеллі тоді продемонстрував футболку з легендарною фразою “Why always me?”, а сама команда просто не залишила шансів “червоним дияволам”. Щоки Фергюсона так не палахкотіли ще з 1999-го, коли МЮ програв Челсі з рахунком 0:5. А в Англії остаточно усвідомили, що тепер у Манчестері – два топ-клуби.
Колись наставник манкуніанців назвав Сіті "галасливими сусідами". Тобто, команда з того ж міста, яка любить дратувати. Весною, перед вирішальним дербі, фанати “містян” пригадали шотландцю його вислів і вивісили банер з написом: “Ти нас чуєш, Фергюсоне?!”. У заключній частині матчу Венсан Компані вдало замкнув подачу з кутового і вкрай важливі 3 очки здобув саме клуб з блакитної частини міста.
Протягом сезону стався величезний скандал всередині команди. Під час матчу ЛЧ з Баварією Карлос Тевес відмовився виходити на заміну. Роберто Манчіні в якості покарання виключив аргентинця зі складу команди. А в Манчестері замовили сміттєвоз, куди фанати Сіті та Юнайтед викидали футболки Карлітоса. Пізніше гравець публічно вибачився і був повернений на вирішальну частину сезону.
Він підкорив АПЛ та провалився в Росії – все, що треба знати про Роберто Манчіні
Боротьба за титул чемпіона Англії в сезоні 2011/2012 стала однією з найдраматичніших в історії змагань. Перед останнім туром обидва манчестерські клуби мали однакову кількість очок, але у “містян” – краща різниця забитих та пропущених м’ячів. Манчестер Юнайтед поїхав до Сандерленда, а Сіті вдома приймав Квінз Парк Рейнджерс, що боровся за виживання.
“Червоні дияволи” впевнено переграли “чорних котів” на їхньому полі, а от Сіті до 90-ї хвилини горів скромній лондонській команді 1:2. Кубок вже почали доставляти літаком до Сандерленда для вручення гравцям Юнайтед. І тоді сталось те, за що футбол є найпопулярнішою грою в світі. Спочатку на 90+2 Едін Джеко вдало замкнув подачу з кутового, а за дві хвилини Серхіо Агуеро підхопив м’яч у штрафному майданчику суперника і своїм ударом змусив вибухнути стадіон в екстазі.
Арбітр матчу дав фінальний свисток, який сповістив, що Манчестер Сіті – чемпіон Англії. Зворотній відлік був переведений з позначки 44 на 0, а шейх Мансур досягнув однієї зі своїх мрій на четвертий рік правління клубом.
Відсутність стабільності та запрошення Бегірістайна – час нових змін
Перемога в АПЛ у сезоні 2011/2012 стала найвищою точкою для Роберто Манчіні. Одна справа видертися на трон, інша – втриматись. Італійцеві таке було не під силу.
Команда не мала прогресу в грі, а сам Манчіні більше запам’ятався конфліктом зі скандальним форвардом Маріо Балотеллі, якого у підсумку відправили в Мілан.
Навіть у чемпіонському році проявлялась нестабільність. Сіті лідирував у таблиці, але потім ледь не втратив усе навесні. Такий застій і став результатом невдалого сезону 2012/2013. Навіть Кубок Англії був програний Вігану.
Манчіні, де б не працював, любив купувати багато гравців на різні позиції. Манчестер Сіті дійсно потребував чималої кількості зірок, але не обійшлось без гучних промахів. Окрім згаданного вище Балотеллі, вкладені в себе гроші не виправдав Едін Джеко, який просто не адаптувався до англійського футболу. Самір Насрі не заграв так, як в Арсеналі. Провина Манчіні тут не є повною, але він не дав їм поштовху для прогресу, як і у випадку зі всією командою, тож влітку 2013 року – прогнозована відставка.
Ще в жовтні 2012-го відбулося революційне призначення в лавах керівництва. На посаду спортивного директора прийшов Чікі Бегірістайн, який до цього працював у Барселоні і був частиною грандіозного успіху “блаугранас” епохи Гвардіоли. Функціонер мав допомогти збалансувати політику клубу, зробити її менш хаотичною.
Мануель Пеллегріні – єврокубковий прогрес
На Етіхад Стедіум прагнули запросити тренера, що сповідує атакувальну філософію і з яким команда зробить черговий крок уперед. Мануель Пеллегріні добряче пошумів з Малагою спочатку в Ла Лізі, а пізніше у Лізі чемпіонів. Зокрема, при ньому розкрився Іско, якого продали в Реал.
Тож Манчестер Сіті зупинився на кандидатурі чилійця. Але його період назвати однозначно вдалим чи невдалим вкрай важко. Так, він здобув чемпіонський титул, але тоді більше обговорювали знаменитий фейл Стівена Джеррарда, який і позбавив Ліверпуль чемпіонства.
Топ-10 тренерів, які найбільше витратили на трансфери протягом своєї кар'єри
Варто зазначити, що у “містян” існували великі проблеми з реалізацією. Куплений перед Агуеро та Джеко Стефан Йоветіч не виправдав очікувань і недовго пробув на Туманному Альбіоні. Команда дуже залежала від окремих виконавців. І така тенденція продовжувалась протягом усіх трьох років Пеллегріні на посаді наставника команди.
Нестабільна гра манчестерського клубу призвела до невдалих результатів в АПЛ у наступні 2 роки, але все-таки прогрес в епоху чилійця був – єврокубки. Команда нарешті почала виходити з групи Ліги чемпіонів. Так, “містяни” двічі поспіль спіткнулись на Барселоні, хоча в першому випадку грали на рівних – підвело вилучення Демікеліса.
У сезоні 2015/2016 стало відомо, що з Пеллегріні контракт не продовжать. В останній момент чилієць таки вписав себе в історію клубу: Манчестер Сіті вперше дістався півфіналу Ліги чемпіонів, вибивши на шляху київське Динамо та ПСЖ. На цій стадії мінімально програли майбутньому переможцю турніру – Реалу.
Результат – історичний, але такий же короткочасний. Боси Манчестер Сіті прагнуть побудувати команду, яка регулярно вестиме боротьбу на всіх фронтах. І влітку 2016 року тут провернули дійсно революційне тренерське призначення.
Варто зазначити, що у цей період клуб не забував і про молодіжні структури та трансфери на перспективу. За часів Пеллегріні добре себе проявив Келечі Іхеаначо, вже після епохи чилійця “містяни” придбають перспективних хавбеків Олександра Зінченка та Бенджаміна Гарре. Але, як це буває з топ-клубами, потрапити в основну обойму майже нереально.
Хосеп Гвардіола – тотальний футбол в Англії та возз’єднання з Бегірістайном
Ще до кінця сезону 2015/16 стало відомо, що у клуб прийде Хосеп Гвардіола. Фанати розділились на дві частини: одні стверджували, що він продовжить свою переможну ходу, інші – що йому не під силу англійські реалії і це буде провал. Насправді рацію мали як одні, так і інші.
Букмекери прогнозували, що боротьбу за титул поведуть Сіті Гвардіоли та Юнайтед Моурінью, але Пеп у першому своєму сезоні на Туманному Альбіоні, скажімо так, “набивав синці”.
“Містян” неймовірно критикували за провали в обороні, невдалі результати (зокрема, виліт від Монако в 1/8 фіналу ЛЧ), ігнорування багаторічного лідера команди Яя Туре та придбання “дірки” Клаудіо Браво, через що Джо Харт опинився в Торіно. Пізніше тренер поверне івуарійця, зрозумівши, що одразу нав’язати свою філософію не вийде. Але Харт на Етіхад повернувся лише як гравець опонента. Як відомо, Джо не дуже добре грає ногами, а в команді іспанця таким не місце.
Хосеп попри шквал бруду на свою адресу не склав руки, натомість провів роботу над помилками. І йому вдалось удосконалити гру команди. Кевін де Брюйне розкрився так, як не робив цього ніколи, ставши для іспанського фахівця місцевим Іньєстою. Свій креатив показує і молодий німець Лерой Сане, якому знадобилось мало часу на адаптацію. Також Пеп разом з Бегірістайном знайшли належних гравців на проблемні позиції. Бернарду Сілва, Едерсон, Менді – останні запчастини для блакитної машини.
"Ватерпольний Марадона" Мануель Естіарте – без нього Гвардіола (можливо) не став би чемпіоном
Окрім цього іспанець відрізнявся від своїх попередників вмінням перекваліфіковувати гравців. У Баварії, наприклад, вінгбек Філіп Лам грав опорного хавбека. Коли травмувався Бенжамен Менді, а альтернативи не було, талант лівого захисника відкрився в Олександра Зінченка. І українець доволі непогано закрив проблемну діру.
Загалом Гвардіола зумів знайти баланс між англійським швидкісним стилем та іспанською грою в короткий пас. Манчестер Сіті заграв так потужно, як це колись робила Барселона. 100 очок у чемпіонаті кажуть самі за себе, конкуренти були знесені і майже непомічені. Наразі Пеп натякає, що Сіті тільки на шляху до статусу світового гранда.
Перед поєдинком Ліги чемпіонів 2018/19 проти Шахтаря іспанець заявив: навряд чи “вухастий” підкориться “містянам” у цьому сезоні. Мовляв, команда лише будується для виконання таких цілей. При цьому підкреслив, що тріумф Сіті в ЛЧ – лише питання часу.
Гвардіола – ідеальний тренер для Манчестер Сіті, адже це не той фахівець, якого влаштують періодичні успіхи. Він прагне побудувати чітку структуру, яка працюватиме довгі роки.
Росте і сам клуб, який намагається брати якістю, а не кількістю, як у перші роки. За ці 10 років Манчестер Сіті пройшов шлях від хаотичності до розміреності, навчився розпоряджатись своїми фінансами. Керівництво стало діяти набагато розумніше та раціональніше, що є ознакою справжнього гранда. Розвиток молодіжних структур і випускники в особі Фодена – зайве підтвердження роботи на перспективу. А тріумф на євроарені з таким підходом дійсно є лише питанням часу.
Богдан Пилипчук, Футбол 24
"Я просто тренер, а не Гаррі Поттер". Правила життя Хосепа Гвардіоли