Сегунда - це болото, з якого дуже важко витоптатись нагору. Це, мабуть, правда, але де легко - в Англії тій же чи Італії?
Сегунда, чи як ще другий іспанський дивізіон називають, Ліга Аделанте - це також неймовірні футбольні історії та сюжети.
Ось, скажімо січневий епізод з 22-го туру. Грали "Еркулес" (команда, яка зовсім недавно била "Барсу" на її полі у Прімері, а зараз стоїть на виліт) та "Луго", і судді не сподобалась відсутність контрасту у формі гостьових гравців. Звісно, попрохати господарів змінити строї було б верхом нетактовності, тому гостям довелось викручуватись самотужки. Позаяк форми іншої не було, згадали про тренувальні футболки. Все б добре, але арбітр змусив ще бігати до спеціально навченої людини, аби та проставила номери на спинах гравців галісійського клубу. У підсумку "Луго" у незвичних червоних кольорах поступився аж 0:3.
Історія номер два. "Вільяреал", знаний усім клуб, який у 2006-му ставав півфіналістом Ліги чемпіонів. У січні левантійці звільнили тренера, що для Іспанії нормальна звична практика. Зрештою, команді, яка мала би виправити прикре непорозуміння у вигляді вильоту з еліти, не годиться навіть за межами зони плей-офф перебувати. Отож, час Хуліо Васкеса прийшов. Йому на заміну знайшли Марселіно Тораля. І ось після серії з 4-х матчів без перемог прийшла 11 без поразок та третя сходинка у турнірці. "Жовта субмарина", в якої, певен, в Україні знайдуться прихильники в кількості більше, ніж кілька одиниць, погодьтеся заслуговує на підняття. І не тому, що до неї ставляться із симпатією за її дивовижну красиву гру періоду 2000-х, за те, що провінційна, по суті, команда вийшла на рівень конкуренції з грандами, а просто - негоже "Вільяреалу" ще й з найвагомішим у Сегунді бюджетом застрягати у "болоті". Одного сезону очищення цілком досить.
Ще одна історія, яку хочеться розповісти, це сюжет шанованого навіть у ПРІМЕРних колах бомбардира Вітоло. Нападник "Лас-Пальмаса" нагадав про "п'яту Бога", якою прославився видатний, що б там хто не заперечував, мадрідіста Гуті. Причому у матч проти молодшої команди "Реалу" - "Кастільї", що, погодьтеся, символічно. Ні, я можу дивитись на це стільки ж, як на улюблених жінок - вічно. Це настільки глибоке зображення сутності футболу, яка повинна у бразильському стилі дарувати радість, забуття від наболілого, що епітетами можна сипати ще довго. Але не будемо розпорошуватись. Відзначимо просто всю комбінацію - і перший пас, і заключний удар-парашутик, і найкраще - це зрячий пас назад п'ятою 7-го номера Вітоло, причому зрячий виключно інстинктивно.
А для пригадування пас Гуті в матчі з "Депортіво", яким не міг не скористатися Бензема. Квінтесенція командної гри №1 у світі: гравець виходить віч-на-віч з кіпером і у шедевральному стилі, без краплі егоїзму видає пас на ще кращу позицію для партнера.
Є у зоні плей-офф такі чудові команди, бюджет яких не перевищує бюджету будь-якої команди української Прем'єр-ліги. Каталонська "Жирона" посідає 4-ий рядок, хоча відстає лише на 1 бал від прямого потрапляння в рай, а "Алькоркон", славний тим, що, перебуваючи у третьому дивізіоні, громив у Кубку Іспанії "Реал", очолюваний з Мануелем Пеллегріні, одразу позаду з таким же крихітним відставанням.
Ні, ви пригадайте ту гру. Сезон 2009/10. "Алькоркон" у рамках 1/16 фіналу Копа дель Рей приймає загалом резервний, але з 9-ма гравцями національних збірних у складі, мадридський "Реал". Пам'ятаєте такого центрбека Борху Гомеса, якого львівські "Карпати" віддали назад до Іспанії? Так ось, нині гравець "Гранади" тоді поклав 2 м'ячі у ворота польського голкіпера "вершкових" Єжи Дудека. Тоді як Бензема, Рауль, Гуті, ван дер Ваарт, ван Ністельрой нічого не змогли вдіяти з обороною "жовтої лихоманки", а Борха Гомез, хоч і грав у центрі захисту, виправдав свій номер сповна - у нього на спині красувалась незвична для такої позиції дев'ятка. У грі-відповіді команда, що ніколи не грала в еліті, а найвищим досягненням вважала потрапляння до Сегунди без приставки Б, поступилась на "Бернабеу" лише 0:1, однак в 1/8 склала зброю перед "Расінгом" (2:3).
І ось сьогодні "Алькоркон", маючи бюджет у 4,5 мільйона євро і виступаючи на стадіоні, який вміщує 5500 глядачів, що лише й в Сегунді провів лише 3 сезони, реально претендує на прем'єрний вихід до Прімери. Місце у зоні плей-офф команді Пепе Бордаласа поки забезпечено з відривом у 7 очок. Перші дві команди підвищуються у класі "автоматом", а решта 4 грають стикові матчі. "Алькоркон" уже грав у попередніх стикових зустрічах, але там, вибивши у півфіналі "Еркулес", поступився у вирішальній битві "Вальядоліду". Після того, як команду залишив тренер Хуан Анкела, що перебрався у "Гранаду", але звідти змушений був у ході поточного сезону піти, всі заговорили про падіння "жовтої лихоманки". Але, як бачимо, скромний колектив вперто похитує об'єктивну реальність, базовану на визначальному впливі грошей у будь-якій сфері життя.
Дуже схожа доля у "Жирони". Клуб, який понад рік тому виставляли на продаж за ... 1 євро, провів трохи більше сезонів у власне Сегунді, але так само не знає смаку виступів у елітному дивізіоні, хоча заснований у далекому 1930-му році. "Біло-червоні" взагалі йшли на новорічні канікули другими, випереджаючи другу сьогодні "Альмерію" на 3 очки. Те, що каталонці, бюджет яких не перевищує 5 мільйонів євро, постараються поборотись принаймні у плей-офф за історичну путівку нагору, поза всяким сумнівом, адже коли ще така нагода трапиться.
Одразу за зоною плей-офф розмістився ще один негрошовитий клуб. "Понферрадіна" тільки на півмільйона багатша за "Жирону". Місткість їхнього скромного стадіону так само, як у двох попередніх команд, не дотягує навіть до 10-ти тисяч глядачів. А кількість сезонів у Сегунді взагалі найскромніша - аж 2, причому клуб заснували у 1922-му.
"Понфе" здали останнім часом свої позиції. Якщо до нового року команда Клаудіо Баррагана замикала верхні 6, то зараз уже відстає від стикових матчів на 5 пунктів. Та, зрештою, й такий результат для "Понферрадіни" може вважатися успіхом, адже команда в поточному сезоні лише повернулась із Сегунди Б. У складі скромного колективу виділимо Юрка, тьху, себто Юрі (він ще й де Соуза, що для бразильців уже не так оригінально). 30-річний центрфорвард наколотив 15 голів у поточному сезоні (зіграно вже 33 тури).
Відеобонус - порівняння дій Юрі з барселонським талантом Жераром Деулофеу, в активі якого за "Барсу-Б" 18 м'ячів.
"Лас-Пальмас" тренує наймолодший ентренадор Сегунди. Серхіо Лобері - 37, і футбол для нього - хобі, а не робота. Хобі як пристрасть, а не аматорське заняття, не подумайте лихого. Вище вже було згадано Вітоло - 23-річний атакувальний півзахисник у нинішньому сезоні вже має на рахунку 12 голів і 7 гольових пасів. Мадридський "Атлетіко" ладен віддати за гравця 8 мільйонів євро уже зараз. А ще у складі 63-річної команди виділяються як мінімум Наузет Алеман, який грає правого вінгера і також чимало асистує, колумбійський захисник Мурільйо, який вміє забивати, а також юний французький нападник Тьєві, який в минулому сезоні непогано, хоч і нестабільно, пограв за "Еспаньйол". "Лас-Пальмас" грає у привабливий футбол, що трапляється на теренах Сегунди направду не так і часто.
Нічого дивного, адже наставник острів'ян виходить своїм тренерським корінням з барселонської школи "Ла-Масії". Раніше Серхіо Лобера займався також постачанням розвідницьких звітів щодо суперників головної команди "Барселони". Тренер уже доволі успішний і амбіційний, який заявляє, що стадія плей-офф - це не та межа, якої він прагне досягнути зі своїм нинішнім клубом. "Найгірше, що може трапитись з професіоналом, то почати сумніватися у власних силах", - говорить молодий спеціаліст, для якого чи не найбільшою радістю у професії є вихід його підопічних на нові вершини.
Ось ми і добралися до вершин. На самому верху турнірки команда, яку навіть диво не здатне зупинити від прямого потрапляння у Прімеру. "Ельче" забиває небагато. За забитими команду Франа Ескріби випереджають аж 7 найближчих переслідувачів. Зате пропустили алікантці не те що найменше - з ними поруч і близько ніхто не стоїть (лише 18 разів за 33 тури). Голкіпер Ману Еррера має коефіцієнт непробивальності 0,55. "Ельче" не тішив місцеву публіку виступами в елітному дивізіоні з 1988-го, а найкращі часи припадають на 60-70-ті.
У першому колі валенсійці поставили рекорд. Найкращий результат в історії Сегунди тепер такий - 15 перемог, 4 нічиї та 2 поразки, 49 очок, 31-11 різниця. Побиті навіть нещодавні досягнення "Атлетіко" та "Бетіса", які завдяки ним піднялись на гору.
"Альмерія" та "Вільяреал" розгорнуть, як видається, смертельну битву за другу сходинку, яка дає все і одразу, а не через сито плей-ооф, як третя чи, скажімо, шоста. "Субмарина" взагалі донедавна шокував. Маючи 28-мільйонний бюджет, левантійці навіть у стик не проходило через свою небачену щедрість у роздаванні очок. Півфіналіст Ліги чемпіонів, Кубка УЄФА та Ліги Європи! Команда, яка пройшла дивовижний шлях у минулому сезоні - з групи ЛЧ до 18-ої сходинки у Прімері і вильоту на останніх секундах.
Склад "Вільяреалу" змінився дуже істотно - пішли і понабирали практично по команді. Капітанить, як і раніше, Маркос Сенна, чемпіон Європи і гравець року в Іспанії у 2008-му. В центрі захисту могутній шведський вікінг Олаф Мельберг. У нападі нігерієць Уче Ічечукву, молодий іспанець Жерар Морено та 29-річний француз Жеремі Пербе. Узимку останній у статусі найкращого бомбардира бельгійської першості перебрався до Іспанії і вже настріляв 7 голасо за 9 матчів. Пербе зробив по дублю в останніх матчах Сегунди, а "Вільяреал" розтрощив спочатку "Мірандес" на виїзді (1:5), а потім "Нумансію" вдома (6:1). Чутки пов'язували інтерес до гравця навіть з боку наших "Металіста" з "Динамо", але на те вони й чутки, що не підтвердились на ділі. Хай там як, а Пербе знову знайшов свою команду
Куди ж ми без відеобонусів! Знайомтесь, лідер нападу "жовтої субмарини" Жеремі Пербе.
"Альмерія" після трьох поспіль поразок ледь не втратила місце у Прімері, але дві перемоги в останніх зустрічах знову підняли команду, яка вилетіла з елітного дивізіону лише два сезони тому, а у 2008-му навіть підсумковий 8-ий рядок посіла. У складе альмерійців вирізняється кузен вже загаданого Юрі - Чарльз. Бразильський нападник очолює список голеадорів Сегунди з 20-ма м'ячами. І це у 29 років!
Насамкінець про розчарування. Досить багаті як на рівень Сегунди (бюджет понад 10 мільйонів євро) хіхонський "Спортінг" та сантандерський "Расінг" доводять, що гроші не обов'язково будують. "Расінг" до 2010-го був стабільним учасником Прімери, але в минулому сезоні різноманітні шахраї похитнули фінансову та ігрову стабільність. Тепер же сантадерцям загрожує гра у Сегунді-Б, чого вже не траплялось 22 роки. Перед новим роком "Расінг" посідав передостаннє місце з відривом у 5 очок від порятунку. Тепер справи налагодились, нічого дивного - голови уже двох тренерів пішли на пожертву відродження перспектив. Але виліт усе ще смертельно близький, тому не час розслаблятися. "Спортінг" же замість боротись за повернення до Прімери осів у болоті середини таблиці і, радше за все, там і залишиться.
Тарас Котів, Футбол24