"Футбол 24" знайомить із чемпіонатом маленької, проте гордої і самодостатньої держави, де сьогодні зіграє збірна України.
Третього червня 2006 року Чорногорія оголосила про свою повну незалежність від Сербії. А тому постало питання організації окремого футбольного чемпіонату. В останньому спільному зі сербами розіграші чорногорські клуби, яких в еліті було лише двоє при 14 сербських, провалили сезон. «Будучность» із Подгориці фінішувала на 14-й сходинці, а клуб «Єдінство» (Бєло Поле) безнадійно замкнув турнірну таблицю.
Із формулою власного чемпіонату чорногорці довго не мудрували. Дванадцять команд првої ліги грають у три кола, а це 33 матчі за сезон. Чемпіон потрапляє у кваліфікацію Ліги чемпіонів, віце-чемпіон і володар Кубка країни виходять в Лігу Європи. Остання команда напряму вилітає в другу лігу, а ще двоє невдах грають стикові матчі з другою і третьою командою нижчого дивізіону за право володіти елітною пропискою. Ця система є незмінною вже впродовж семи сезонів.
Першим чемпіоном країни стала «Зета» із Голубовців – передмістя стольного граду Подгориці. Цей клуб є одним з найтитулованіших: окрім чемпіонства-2007 має у своєму послужному списку «срібло» і «бронзу». А ось найбільше титулів зібрала столична «Будучность» - два «золота», чотири «срібла» плюс національний Кубок. Загалом же послідовність чемпіонів Чорногорії така: «Зета»-2007, «Будучность» - 2008, «Могрен» - 2009, «Рудар» - 2010, «Могрен» - 2011, «Будучность» - 2012, «Сутьєска» - 2013.
Щодо найкращих снайперів првой ліги, рекорд результативності належить Івану Бошковичу з клубу «Грбаль». У сезоні 2009/10 він спромігся забити 28 голів. Антирекорд встановив Іван Яблан («Ловчен»), якому для перемоги в бомбардирських перегонах вистачило 13 голів (2008 рік). Бомбардиром №1 ставав також Фатос Бечирай, який після цього відразу пішов на підвищення – у загребське «Динамо».
Найбільшою ареною чемпіонату і всієї країни є «Стадіон под Горіцом», на якій можуть розміститися за різними даними від 12 до 17 тисяч глядачів. Тут грає не лише «Будучность», але й національна збірна Чорногорії, і саме тут складатиме іспит команда Михайла Фоменка. Другий за величиною стадіон базується в місті Беране (11 тисяч глядачів при 40 тисячах населення). На 10-тисячнику грає новий чемпіон країни – «Сутьєска» з мальовничого града Нікшич. На кілька сотень менше має арена у Плевлі, що належить клубу «Рудар». Інші стадіони – помітно скромніші. Зокрема, стадіон «Под Малим брдом», на якому виступає колишній клуб елітного дивізіону «ОФК Петровац», розрахований лише на… 530 вболівальників. Логічно, зважаючи на населення Петроваца – півтори тисячі осіб.
Попри всю свою мініатюрність, чорногорські клуби роблять перші успіхи в Європі. До прикладу, в останньому розіграші Ліги Європи «Зета» зупинилася лише за крок від групового турніру. Голубовці пройшли у кваліфікації вірменський «Пюнік», фінську «Ювяскюлю» і боснійське «Сараєво», проте втрапили під прес голландського ПСВ, який просто-таки розчавив «Зету» - 0:5, 0:9. А ось українцям запам’ятався володар Кубка Чорногорії-2012 «Челік» із Нікшича. На матч Ліги Європи проти донецького «Металурга» горді чорногорці дісталися… автобусом. Після виснажливої мандрівки сил на гру залишилося обмаль – «Челік» поступився з рахунком 0:7.
Першого червня у првій лізі закінчився сезон-2012/13. Останній тур мав важливе значення у боротьбі за чемпіонський титул. «Сутьєска» на два очки випереджала «Будучность», тож у випадку поразки від «Ловчена» і перемоги конкурента над аутсайдером «Морнаром», клуб із Нікшича втрачав першу сходинку. «Сутьєска» провалила фініш (6 матчів без перемог, з них – чотири поразки), хоча після двох ударних шестиматчевих відрізків чемпіонату, в яких вдалося набрати максимум очок – 36, здавалося, що новий чемпіон відомий заздалегідь. І все ж нікшичанам вдалося налаштуватись на вирішальний бій: вони обіграли «Ловчен» (2:1), тоді як «Будучность» у паралельному матчі сенсаційно поступилася – 0:1.
Ультрас "Сутьєски" на матчі з "Челіком"
Аутсайдери у Чорногорії, як ви вже напевно помітили – дуже бойовиті. До прикладу, «Єдінство», яке посіло останню сходинку, від середняка «Младості» відділили лише три очки. Боротьба до останнього подиху у балканців в крові. Як могутня річка черпає сили зі струмків, так і національна збірна Чорногорії базується на духові скромних команд місцевої ліги. І хоча на матч з Україною викликаний лише один представник првої ліги (Блажо Ігумановіч, «Рудар»), національний чемпіонат працює над вихованням молодих кадрів. Легіонерів тут – мінімум. Навіть чемпіон «Сутьєска» користується послугами лише трьох варягів зі Сербії. Невдовзі це має принести результат – з’являться нові йоветічі і вучінічі. Такий підхід до справи викликає щиру повагу.
Олег Бабій, Футбол 24
Тwitter автора - @Gullit_87