Знаєте, потрапити на новий стадіон "Старої Сеньйори" виявилося не легше, ніж Федеріко Маркетті залишити свої ворота без голів.
Без tessera del tifoso у Римі не можуть продати квиток у гостьовий сектор, навіть якби й хотіли. Знаю випадки, що навіть італійці, які подавали заявку на тессеру, чомусь її не отримали, що вже говорити про іноземців. А на звичайні ювентійські трибуни потрібно було придбати квиток завчасно, за тиждень до гри – тільки у перекупщиків або у неаполітанських шахраїв (але у цьому випадку на стадіон вам не потрапити).
Отож, ми майже змирилися з перспективою того, що до Турину не поїдемо, до того ж, римські друзі запропонували у якості компенсації взяти участь у спарингу з Матузалемом… Бразилець зустрічається з дівчиною з нашої римської компанії та час від часу розважається, граючи з ними у міні-футбол. Точніше, їх розважає, бо для Мату, навіть враховуючи те, що його виключили зі складу "Лаціо" та виставили на трансфер, то занадто несерйозно… Забігаючи наперед, скажу, що ми так і не зіграли, тому доведеться повірити на слово, що екс-футболіст "Шахтаря" досить приємна людина (тільки що випиває часто…), яка абсолютно не зазнається і грає з любителями як з рівними.
Чому не зіграли? Бо в останню мить з’явились безкоштовні спонсорські білети на туринський матч від компанії мобільного зв’язку TIM. Особлива подяка Єлені та Клаудіо!
У п’ятницю вилетіли до столиці П’ємонту разом з іншими лаціалі, яких легко було виявити за розами. Поблукали по місту (значно цивілізованішому, ніж Рим, треба визнати), яке активно готувалося до проведення марафону, повечеряли місцевою пастою аньолотті, випили традиційного п’ємонтського вина барбера та дольчетто… Наступного дня сходили до символу Турину Моле Антонелліани (аби поставити галочку, хехе), спробували відомого натурального морозива Grom...
Особливим пунктом програми було відвідування місць, важливих в історії "Торіно". Славного клуба з сумною історією, який цим трохи нагадує мені "Лаціо"... На жаль, на Супергу піднятися не встигли, але побували у кафе "Норман", де "Торо" був заснований, та біля пам'ятника Джіджі Мероні. Поки я читала прикріплену до монумента історію про "гранатового" метелика, підійшов якийсь хлопець та доторкнувся до фотографії Мероні, щоб відразу піти далі... Ніби привітався з футболістом, чиєї гри він ніколи не міг бачити через свій вік. Ось що значить жити вічно...
У дні матчів до "Ювентус Стедіум" ходить спеціальний трамвай 9b від площі Берніні. Далі наш шлях лежав до віконця Accrediti Sponsor за білетами, де наші незвичні прізвища викликали невелику паніку. Але усе добре – ось і квиточки на руках.
Круто бути спонсором! Усе для вас – центральна трибуна з м’якими кріслами, смачна вечеря та розваги для ваших дітей: наклейки з кумирами, чорно-білі малюнки на обличчі… У лаундж-барі на нас дивилися трохи косо, а один офіціант навіть не витримав: "Як ви можете бути тут з такими розами?!" Йому відповів колега: "Це ж пристрасть… тут нічого не вдіяти".
На трибуні ми теж були єдиними вболівальниками "Лаціо" у відповідних кольорах, чим привертали увагу. Лише потім, під час перерви, поважна пані промовила до мене "Колега…", а ювентійські діти ніяк не могли придумати, як нас правильно назвати: "Мамо, дивись, лаціаліста!" Безмежна дитяча фантазія, мабуть, пішла за аналогією ворогів: міланіста, інтеріста, романіста… Та ні, ми лаціалі – ми особливі!
Що вразило – це, звичайно, стадіон. Свою зіграло наше вигідне розміщення на трибуні, але все одно з "Олімпіко" не порівняти – тут можна майже доторкнутися до поля. Ще більше мене переконав візит у необхідності кожному італійському клубу мати свою сучасну арену – чого б це не коштувало. З іншого боку, треба вірно оцінити ситуацію, бо, наскільки мені відомо, навіть членам фан-клубів "Ювентуса" далеко не завжди вдається потрапити на матчі клубу через невелику місткість арени.
Курва Суд з ультрас бьянконері – теж поряд. Співають, у цілому, непогано, але мені, наприклад, не сподобалося, що у гімні клубу виконують лише приспів. Під час перерви той куток курви, що найближче до нас, помітив небесно-блакитны рози та почав вимагати від наших сусідів, щоб "допомогли" їх зняти… Усе це супроводжувалося побажаннями нам "доброго здоров’я" від сотень двох ультрас, а також міні-стриптиз-шоу від колоритного персонажа у рудому парику з рогами вікінга.
Про матч немає чого особливо розповідати. "Ювентус" усе своє забив у Пескарі – саме цей факт надавав оптимізму перед виїздом у лігво чемпіона Італії. Просто існують такі неписані правила у футболі, які, однак, часто спрацьовують. Як і цього разу:
ФОТО
Усередині звучать чи не усі мови світу
У місті
Біля П'яцци Берніні
До спонсорської трибуни
У лаундж-кафе
Та сама "руда бестія"
Так видно футбол