У спецпроекті "Футбол 24" і телеканалів "Футбол 1" / "Футбол 2" згадуємо перші єврокубкові кроки "Шахтаря" разом з Михайлом Соколовським, одним з лідерів донеччан.
У сезоні-1975 «Шахтар», який тренував Володимир Сальков, стає віце-чемпіоном СРСР і отримує право грати вперше в єврокубках (Кубку УЄФА), де поступається лише майбутньому переможцю турніру - грізному «Ювентусу». Дебют вдався на славу! У першому ж своєму матчі «Шахтар» впевнено обіграв берлінський «Динамо» 3:0. У другому раунді легко і невимушено був битий угорський «Гонвед». У трьох з чотирьох єврокубкових матчів «Шахтар» забиває по три м'ячі, і це при тому, що в 13-ти осінніх зустрічах першості Союзу гірники відзначилися тільки 11-ма м'ячами, менше голу за гру. У третьому раунді «Шахтар» хоч і вилетів, але зумів у повторній грі обіграти «Ювентус», вісім футболістів якого стали в майбутньому чемпіонами світу.
- Михайле Григоровичу, перший єврокубовий замах, на думку Яремченка, вийшов більш ніж успішним. Футболісти «Шахтаря» самі не очікували від себе такого?
- Щоб ви розуміли, стан був такий, як Гагарін полетів у космос. Подія приблизно такого ж розмаху, вище бути не могло. Ось такий був немислимий ажіотаж. Ми відчули, що можемо грати у Європі. Не передати відчуття.
- Як «Шахтар» готувався до перших матчів Кубка УЄФА з берлінським «Динамо»?
- Настрій можна описати одним словом - позамежний! Дуже важко спалося, переживали страшно. Самі розумієте, перший міжнародний матч. Хвилювання зашкалювало. У чемпіонаті-то ми звикли вже до ігор підвищеної відповідальності, а тут ажіотаж був такий, що за годину-дві до гри стадіон уже був битком. Та й суперник страх наводив. Це вам не сьогоднішні команди колишнього соцтабору Югославії, Угорщини або Болгарії. Берлін вважався дуже сильною командою.
- По ТБ домашній матч на СРСР не показували. Уявляю, що відбувалося в Донецьку. Охочих потрапити на футбол в рази було більше?
- У день гри порожнє місто було. У тому сенсі, що всі ті, хто не потрапив на стадіон, розмістилися на териконах і слухали радіорепортаж.
- А скільки коштував тоді квиток?
- Дешево. Копійки! Люди з Караганди летіли до нас, відпрошуючись на кілька днів з роботи, що було неймовірно. Ви можете уявити собі таке зараз? Душевний стан не передати. Це на все життя!
- Вам, гравцям, ФК «Шахтар» квитки на руки видавав?
- Звичайно, що ви! Когось просили дістати двадцять, і когось - і п'ятдесят квитків. Голова боліла страшно через все це. Стільки друзів, а всіх не задовольниш. Не дай Бог сказати, що ні. Як можна було комусь відмовити, якщо ти - гравець «Шахтаря»? Люди-то знали, що ти можеш дістати квиток. Хто скільки міг урвати квитків, стільки і рвав у клубу (сміється). Виходу не було.
«Обіграли берлінське «Динамо» 3:0, а нам гидот наговорили»
- У складі берлінського «Динамо» були олімпійські чемпіони - Лаук і Рідігер. Цікаво, ви бачили їх у роботі до матчу?
- Ні. І це була біда того часу. Будемо прямо говорити, нас і не пускали на перегляд. Коли грали з «Ювентусом», ми настільки були впевнені у своїх силах, що думали і «Ювентус» пройдемо! Поняття не мали, що вісім осіб з того складу «Ювентуса» стануть чемпіонами світу! Тренерам не надали можливість полетіти в Італію, щоб переглянути хоча б одну гру «Ювентуса». Ну що це за ставлення? Ні касет, нічого. А у них Дзофф, Тарделлі, Каузіо, Ширеа, Бонісенья, Беттега ... Досі той «Ювентус» вважається кращою командою в історії італійського футболу. А ми готуємося до них у Макіївці, де снігу по коліна. Чемпіонат СРСР вже як два тижні закінчився.
- Добре пам'ятаєте свій перший гол в Європі?
- Так! Берлінському «Динамо». Я навіть газету зберіг з того матчу. Пам'ятаю немов вчора було. Пішов в обводку, обіграв трьох захисників, одного на замаху, двох на швидкості. Вийшов на воротаря і забив. Божевільний гол, як писали (сміється).
- Як добиралися до Берліна?
- Через Москву, як зазвичай. З нами летів Спорткомітет, який продзижчав всі вуха всякіми нісенітницями щодо того, як поводитися, як грати і все таке. Але найбільше вбило, що на нас кричали, що ми команді із соцтабору вчинили вдома розгром 3:0. Гидот наговорили- друзів ніби-то не можна ображати. Довелося у відповідь 1:1 зіграти. 28 тисяч людей на стадіоні. Не можна засмучувати!
- Як зустрічали радянські команди в цих країнах?
- Недоброзичливо. Я не пам'ятаю, щоб в Італії чи Іспанії нас обзивали, а в НДР кричали: росіяни-свині. Я був в шоці. Нічого собі, думаю, друзі у нас. Ми до них нормально ставимося, а вони нас ненавидять. Я ж молодий хлопець, все вбирав, що по ТБ показували - а там Брежнєв цілується з усіма взасос. Я не міг зрозуміти, як таке могло бути!
«Думали, що обіграємо «Ювентус»
- З командами соцтабору команди СРСР завжди грали важко. А «Шахтарю» вдалося обіграти і «Динамо» (Берлін), і «Гонвед» Будапешт. Так може це все міф, що важко?
- У тому то й справа, що ці соцкраїни ставилися до нас з нелюбов'ю. В душі нам здавалося, що вони любили нас, а насправді вони ненавиділи. Вони могли нишком вдарити, плюнути в обличчя. Це спостерігалося постійно!
- Яремченко згадував про «Ювентус»: «Ми виходили на них зовсім непідготовленими, з жахливими умовами. Нас просто кинули в гру, сказавши «грайте»! Що мав на увазі Яремченко?
- Повністю підтримую його слова. Крім того, у нас ще два гравці основи випало. Була ще одна цікава ситуація. Після впевнених перемог над «Динамо» (Берлін) та «Гонвед» одне видання написало, що в Європі на горизонті з'явився суперклуб «Шахтар» (Донецьк). А потім ми випали «Ювентусу» 0:3 і нас обізвали вискочками, слабкою командою. І ніхто не вникав, що у нас завершився давно чемпіонат, що в снігу готувалися. Люди у відпустці були і пили шампанське. Яремченко все правильно каже: ми були непідготовленими. Та й ніхто навіть не думав готувати команду. Це зараз пауза в тиждень, і «Шахтар» летить в Іспанію, Туреччину. А тоді плювати на все хотіли.
- Пам'ятаєте, хто тренував той «Ювентус»?
- Так. Найзнаменитіший італійський тренер. Дідусь вже. Як його?
- Трапаттоні.
- Так!
- На установці перед матчем старший тренер «Шахтаря» Володимир Сальков міг охарактеризувати лише гру Бенетті, якого він пам'ятав по зустрічах «Мілан» - «Спартак». Решту ж футболістів «Ювентуса» тренер у справі просто не бачив.
- Про що я й кажу. Імена Дзоффа, Джентіле, Ширеа, Тарделлі, Бонісенья нам ні про що не говорили. Страшний пробіл. Ми звикли, що маємо тотальну перевагу над іншими, а тут вийшли, і нас возять - ми не знали, як захищатися. Нас вистачило на п'ятнадцять хвилин. Потім здулися! Грали б ми з «Ювентусом» наприкінці чемпіонату по фізиці витримали б і створили великі проблеми італійському суперклубу. Виснаженими грали!
- До 40-ї хвилини рахунок вже був 3:0. У перерві Сальков говорив, щоб якомога менше пропустити?
- Італійці зменшили оберти. Треба віддати належне всім нашим хлопцям без винятку. Ми відмовилися від відпустки, хоч і знали, що нікуди не пройдемо після першого матчу. Але ми хотіли порадувати своїх уболівальників. І щоб нас не закидали пачками з-під печива, ми показали класний футбол вдома. На шостій хвилині Вовка Сафонов в штангу потрапив. Могли 2:0 вести після першого тайму і створити якусь інтригу. Але таких чудес у футболі не буває.
- Тобто, після першого тайму, коли перемагали 1:0, не вірилося, що можна відіграти 0:3 за сумою?
- Ні. Вони були сильнішими за класом - і індивідуально, і командною грою. Як готувалися, те й отримали. Ось такий класний Радянський Союз був. Дайте попрацювати, щоб умови були хоча б один до десяти, а не один до ста у співвідношенні до «Ювентусу».
«Повинні були грати з «Ювентусом» у фіналі КОК»
- Через два роки була «Барселона». У Європі вона тоді розцінювалась нижче «Ювентуса»?
- Якщо порівняти «Ювентус» і «Барселону» з «Динамо» (Київ), то наші потужніші були. Київ виглядав більш швидкою командою, краще пресингував.
- Напередодні гри з «Барселоною» оголосив про завершення кар'єри Кройфф. Засмутилися, що не довелось зіграти проти видатнго футболіста?
- Якщо чесно, цього я вже не пам'ятаю. Але звичайно, будь-хто мріяв зіграти проти другого гравця світу після Пеле.
- У «Барселоні» були й інші зірки. Кого особисто ви запам'ятали?
- Австрійського нападника, кращого бомбардира в Європі Кранкля. Він нам три м'ячі забив у двох зустрічах. Теж сильна команда. Після перемоги над нами вони взяли Кубок УЄФА.
- Двічі пропустили на першій же хвилині обох таймів. «Шахтар» виходив незібраним, чи що?
- А чорт його знає, сам не зрозумію - як? У майстерності, мабуть, справа. Досвіду не вистачило. Зараз «Шахтар» щороку добре грає в Лізі чемпіонів. Сьогодні «Шахтар» має перевагу навіть над «Манчестер Юнайтед». У тому плані, що МЮ треба пробиватися в ЛЧ через чемпіонат Англії, а «Шахтар» був постійним чемпіоном України. Піди спробуй в Англії потрапити в ЛЧ, де «Арсенал» і «Ліверпуль» не завжди потрапляють. Чорта з два.
- Якщо порівняти «Камп Ноу» з «Комуналє» (арена «Ювентуса»), який стадіон вас вразив більше, у кого кращі вболівальники?
- Обидва. Пам'ятаю в Турині, коли їхали на гру в автобусі, кілька тисяч в смугастих футболках співали пісні. На світлофорі автобусу дорогу перегородив товстий мужик вагою кіло в 120, і показав нам на пальцях 3:0. Так і сталося (сміється). А в Іспанії люди настільки розуміють футбол, що влаштовують овації не тільки коли команда забиває, але і при кожному красивому епізоді божеволіють або як мінімум оплесками нагороджують. А у нас? Як музикантам аплодують тільки в кінці, так і футболістам дарували овації наостанок. Це радянський менталітет. В Іспанії вигуки приємні кричать протягом усього матчу.
- Кращий свій матч в єврокубках ви провели проти «Монако»?
- Це якщо говорити з точки зору двох забитих м'ячів. Але з німцями («Динамо») гра краща була! Ми на такому ентузіазмі грали, могли і 5:0, і 6:0 обігравати. «Монако», до слова, був чемпіоном Франції. Гра теж хороша, загалом.
- Що завадило пройти «Монако» в результаті?
- У першому матчі десь нам щастило. Забили два м'ячі, потім ще могли два забити. Але й у «Монако» були дві штанги або поперечини. Теж досвіду не вистачило.
- У «Монако» грав камерунець Роже Мілла. Запам'ятали його?
- Так! Він починав там. Був ще відомий воротар Жан-Люк Етторі. Хороші футболісти, що тут скажеш. Могли вони розраховувати на сильних африканців.
- Грачов упевнений, що якби пройшли «Порту», «Шахтар» грав би у фіналі Кубка Кубків. На чому його впевненість грунтувалася?
- Правду каже Грачов. Чесно кажучи, суддя в Португалії нас так вбив, що ви навіть уявити не можете. Сприяла цьому політична ситуація. Радянський Союз у вересні вісімдесят третього збив корейський цивільний літак. Весь світ нас бойкотував, ніхто не приймав наші літаки. На гру добиралися поїздами і пароплавами. Нас так ненавиділи, це тихий жах. От і не варто дивуватися, що суддя так вбив. Цікаво, що «Порту» нас недооцінило. Ми повели 2:0. За рахунку 2:0 була така ситуація. Морозов скидає мені, я виходжу один в один. Входжу в штрафну, а мене косять. Чиста червона. А суддя дає португальцю жовту і виносить м'яч за штрафну. Все! Звичайно, грали б у фіналі. Навряд чи б перемогли «Ювентус», але «Абердін» у півфіналі пройшли б запросто. У них була дубова команда з штучними футболістами. По швидкості і техніці ми перевершували «Абердін» на голову. Грачов сам обіграв би «Абердін». Такої швидкості як у Грачова ні в кого з шотландців не було.
- Матч-відповідь у Донецьку теж складався за сценарієм «Шахтаря». Грачов відкриває рахунок, «Шахтар» контролює хід поєдинку ... Чому не змогли довести матч до перемоги?
- Пропустили в кінцівці необов'язковий гол. Трагедія була така, що я два роки оговтатися.
Валерій Пригорницький