За яку б команду в Україні ти не вболівав, ці слова обов'язково почуєш на усіх вітчизняних стадіонах. Вони є такою собі своєрідною перекличкою, що об'єднує різні сектори вболівальників на стадіоні: один сектор кричить "Слава Україні!", інший відповідає - "Героям Слава!" Причому дуже часто перекличку влаштовують фанати різних команд.
І символічно, що в момент, коли у важкі часи в країні очікують на об'єднання політиків, об'єднання продемонстрували ті, від кого цього не сильно й чекали - футбольні фанати. Об'єдналися для того, аби підтримати Майдан.
Перечисляти ультрасів клубів, які в тій чи іншій формі підтримали Майдан - немає жодного сенсу. Тому що підтримали всі. Ось карта - і сюди додайте ще фанатів "Севастополя", а також деяких клубів першої ліги. І ви зрозумієте масштаб цього явища.
Одразу зазначу: підтримка фанатів є своєрідною і не такою, як у більшості прихильників Майдану. Вони не виступали і не виступлять за жодну політичну партію чи силу (найкраще це характеризує допис ультрас "Шахтаря" в одній із соцмереж - "Не за Тягнибока, Кличка чи Яценюка, а за Україну!"), вони (принаймні більшість з них) не підтримують і самі процеси, на кшталт вступ чи відмова від Євросоюзу. За великим рахунком ультрас виступають: а) проти свавілля влади, особливо її правохоронної системи; б) проти категорії людей, які за гроші можуть виступити проти власного народу - ці люди останнім часом відомі в народі як "тітушки".
Заяви від фанатських угруповань з'являлися одна за одною, і більшість не надто знайомих із діяльністю ультрас висловлювали свій подив (переважно приємний) їхнім патріотизмом. Так-от що я скажу: не дивуйтеся! Фанати практично всіх клубів (на Сході України - так взагалі всіх) є патріотами України. Причому патріотами куди більшими, ніж багато тих, хто у мирний час збирається на мітингах у Львові, Івано-Франківську чи Тернополі. Ви мені не повірите, якщо я скажу, що два роки тому ультрас донецького "Шахтаря" організовували турнір з нагоди 68-річниці створення УПА? Більшість, мабуть, не повірять, але це чиста правда! Відоме сьогодні і популярне (що найприємніше - і серед молоді) привітання "Слава Україні - Героям Слава!" відродилося після того і завдяки тому, що стало кричалкою на українських стадіонах. Фанати його не придумали. Вони його реанімували і вивели на новий рівень, оскільки ще кілька років тому так віталися хіба запеклі патріоти-націоналісти на Західній Україні. Сьогодні ж це найпопулярніше вітання на Євромайдані.
Не хочу бути категоричним, але ті теперішні прихильники Майдану, які кілька місяців тому зневажали футбольних ультрас, бо від "них, мовляв, лише одні проблеми - корки та купа диму у центрі міста", сьогодні повинні якщо не стати на коліна перед футбольними фанатами, то принаймні вибачитися. Бо саме ультрас є одними з тих, завдяки яким Майдан ще стоїть і навіть розширюється, продовжуючи боротися за права людей у нашій країні. Фанатів у "Правому секторі" та Самообороні Майдану більше, ніж достатньо. І їм, як ви розумієте, зараз дуже нелегко.
Ще важче зараз тим представникам ультрас, які залишилися на місцях у південних та східних областях України і намагаються захищати мирних мітингувальників від "тітушок", яких у цей час зараз сотні, і яким абсолютно не чинить перешкод міліція. Репресивна машина уже наповну працює проти фанатів, а також проти їхніх сімей або родин. Це підтвердили на своїх офіційних групах у Вконтакті ультрас "Шахтаря" та "Дніпра". Хоча насправді ці репресії - це дуже недалекоглядні дії тих, хто їх чинить. Тому що...
...Зламати цих людей дуже важко, якщо взагалі реально. Якщо українська правоохоронна система це зможе зробити - тоді вона буде першою у світі. Виплекані, виховані у протистояннях із правохоронцями, під постійним тиском і пильним оком місцевої влади (спитайте себе, чи легко вам було б у Донецьку, Луганську чи Харкові кричати на стадіоні "Слава Україні!"), ці люди здатні на тривалі протистояння: у відкритих боях чи, якщо буде потрібно, у підпіллі. На відміну від "тітушок", які працюють лише у ті дні, коли їм заплатять, ультрас за свою ідею готові жити і боротися десятиліттями. Підозрюю, що коли теперішні винаймачі залишить "тітушок" напризволяще, а рано чи пізно це трапиться, то каральні заходи можуть початися уже з боку фанатів. Тому, мабуть, сучасним лицарям "Ордену Двохсот Гривень" потрібно добряче задуматися, що краще: ситість кількох найближчих днів чи спокійне та безпечне майбутнє.
Яким би не було завершення цих подій, сьогоднішня ситуація з футбольними ультрас насправді є унікальною. Бо футбольний фанат - зі Сходу чи Заходу, Півдня чи Півночі - філософія життя якого зазвичай зводиться до того, що немає в житті важливішої речі, ніж улюблений клуб, продемонстрував: є речі куди важливіші. І важливішою за найдорожче виявилася власна країна. І ті, хто ще кілька тижнів тому люто ненавидів один одного, сьогодні прикривають один одному спину на барикадах, гріють поруч руки біля бочок з революційним вогнем. Фанати продемонстрували небачену у сучасному суспільстві здатність миттєво йти на компроміси і поступки один одному, забуваючи коли потрібно про старі образи. Тоді, коли загальні інтереси є вищими за індивідуальні. Задумайтеся на секунду: ви собі уявляєте таку якість у наших політиків? Мабуть, що ні. Бо в нашому суспільстві, як би це дивно не звучало, якраз ультрас працювали на об'єднання країни, а політики - на її розкол. Ви можете не любити футбольних фанатів. Це право кожного. Але не поважати в душі цих людей просто неможливо.
Я особисто ніколи не був і не буду прихильником філософії життя і дій футбольних фанатів. Але важко не погодитися із популярним сьогодні в інтернеті спостереженням: у всьому світі поліція захищає людей від футбольних фанатів, в нас фанати захищають суспільство від міліції. Я думаю, що з цією державою не все гаразд, якщо ми отримали такий стан справ. Впевнений, що і самі фанати не дуже від цього в захваті.