Злет "блучерк’яті" та "россоблу" на фоні падіння "россонері" та "нерадзуррі".
Пригадую, як один футболіст погодився перебратися до Генуї лише тому, що так матиме можливість регулярно бачитися з дітьми після розлучення з дружиною, яка проживала у Мілані. Ця історія вказує не тільки на географічну близькість – з одного міста до іншого на автомобілі можна спокійно добратися години за дві, а й про глобальне футбольне співвідношення сил: де генуезці, які живуть лише історією, і де міланські гранди?! У таблиці Серії А 2014-2015, проте, спостерігаємо дещо іншу картину, що відсилає нас аж до початку 1990-х, коли «Сампдорія» Бошкова, Манчіні та Віаллі рвалась до першого скудетто та фіналу Кубку чемпіонів, а «Дженоа» Баньолі, Агілери та Скухрави захопила четверту сходинку та добралася до півфіналу Кубку УЕФА.
У недільному турі відбулася безпосередня зустріч двох міст, а саме «Сампдорії» та «Мілана». Колишні зірки на тренерських лавах згадували власне славне минуле – як Міхайлович відривав ноги Індзагі, але той все одно забивав – а їх нинішні команди провели яскравий поєдинок, який, однак, переможця не виявив. Незважаючи на перервану 622-денну гольову засуху Ель Шаараві, до речі, вихованця Генуї, «блучерк’яті» з переходом Соріано на позицію треквартисти та завдяки фантастичній грі Габб’ядіні з Окакою у атаці додали та поступово виправили ситуацію. Господарі поля заслужено отримали б три пункти і третю сходинку, якби Месба не встромив руки, куди не слід, подарувавши гостям пенальті.
Погляньмо у таблицю.
Найвище знаходиться «Сампдорія»: 4 місце (хоча «Наполі», який не програє протягом восьми турів поспіль, скористався їх втратами і на разі вирвався на третю позицію). Міхайлович розпочав будівництво цієї тактично гнучкої команди, що усвідомлює власну міць, ще минулого сезону, а тепер пожинає плоди роботи. Зміна у керівництві – від розважливих Гарроне до кіношного блазня з Риму Массімо Ферреро не стала йому на заваді: кістяк зберігся, а прийшли новачки на кшталт центрбека Алессіо Романьолі, чиї виступи безпосередньо впливають на визначення «Самп» як команди з надійною обороною. Не боїться ставити на поле тренер і таких як Лука Ріццо, котрий, народившись на одній з вулиць Генуї, що традиційно найбільше страждають від повеней, подавав м’ячі на «Марассі» та мріяв хоча б одного разу вийти на поле з кумирами. Він уже досяг більшого.
Далі – «Дженоа», яка поділяє 5-6 місце з «Лаціо». Знову вдало співпрацює старий тандем Прецьозі – Гасперіні, з якими найстаріший клуб Італії свого часу повертався до Серії А. Тренер зумів принести у стан «россоблу» спокій та впевненість, які дозволили його підопічним відродитися: Матрі знову роззабивався, а Перін усе більше заслуговує звання воротарського майбутнього Італії. Щодо майбутнього, то Гасп як раз належить до тих наставників, які не бояться довіряти молоді (за що отримує компліменти від Конте): одним з головних героїв переможного поєдинку з чемпіоном став 17-річний Роландо Мандрагора, котрий виключив з гри Погба, ймовірно, черпаючи додаткову мотивацію зі спогадів про те, як працівники «Ювентуса» визнали його фізично не придатним до професійного футболу. Важливі новачки на фланги для догми 3-4-3 – аргентинець Дієго Перотті та особливо галісієць Яго Фальке – також знайшли своє місце у цього тренера.
«Мілан» – 7-8 місце з «Удінезе». Команда Індзагі по-справжньому вміє грати лише в атаці, а оборону кувати недосвідчений тренер не вміє (і не старається?). Філіппо безупинно експериментує, жодного разу не виставляючи однаковий склад двічі поспіль, але після перших гучних (атакувальних) успіхів прийшло розуміння, що «Мілан» безсоромно продовжує пропускати під час стандартних положень і що навчання у польових умовах і результат – речі не зовсім сумісні. З іншого боку, ніхто і не вимагає стрибати вище голови.
Найнижче – «Інтер»: 9 місце. Передсезонні очікування були неймовірними, а реальність виявилася жорстокою. Індонезійський інвестор Тохір хоче боротися за Лігу Чемпіонів, а фізично виснажена та безідейна команда Маццаррі, якій, між іншим, не вистачає справжнього лідера (смішно, коли чи не головним претендентом на цю роль виглядає Ікарді), поки що ледве в десятці плететься. Вирішальними для тренера назвали дербі, домашню зустріч з «Дніпром» та виїзд у Рим до «Роми» – відверто не найкращий графік, щоб виправити ситуацію.
Хто очікував такий підйом від представників проблемної Генуї тоді, коли ситий Мілан не здатен дати ради жодній зі своїх команд? Проблеми столиці Лігурії не обмежуються лише повінню та брудом, від якого чистити вулиці власними руками допомагають навіть футболісти (наприклад, Лука Антоніні – дивіться фото нижче), крім того, що капітани обох клубів, Даніеле Гастальделло та Лука Антонеллі, взяли на себе зобов’язання зібрати кошти для постраждалих. Проблеми Генуї набагато глибші: порт та сталева промисловість минулого втратили своє значення, а місцеві банки зіткнулися з труднощами, що особливо болісно для міста, яке обстоює світову першість у заснуванні такої фінансової інституції (Банк Сан-Грегоріо діє від 1406 року). Провідну газету Secolo XIX викупила родина Ан’єллі і планує друкувати видання у себе в Турині – чергова втрата робочих місць. Спроби розвинути туризм, побудувавши модерний другий за величиною у Європі Акваріум (Acquario), лише частково вплинули на загальну складну ситуацію у місті, де з кожним роком скорочується населення, що було б особливо помітно, якби не імміграція. Марку міста незмінно тримає хіба що провідна дитяча лікарня країни Газліні, де, до речі, госпіталізовані і діти з України: точно знаю, бо сама допомагала їх туди відправити.
«Нехай Генуя поки що літає, але ще не вечір» – скептично зауважите ви і матимете рацію. «Можливо, але зараз наш вечір!» – хором скажуть у відповідь «блучерк’яті» та «россоблу», потайки сподіваючись, що закінчення цього щасливого моменту ніколи не настане.