Нещодавно «Динамо» прогнозовано підписало нападника.Однак дещо неочікувано новим форвардом киян став поляк.
Вважав, що для такої ролі керівництво і тренери клубу візьмуть габаритного африканця чи технічного південноамериканця. Однак і поляки уміють пачками забивати голи. Хтозна, можливо Теодорчик стане новим Лято або ж Робертом Левандовським.Якщо Лукаш є дебютним поляком у складі столичної команди, то у нашому чемпіонаті він далеко не перший легіонер з судньої країни. Ми спробували пригадати сімох поляків, які чимось особливим, приємним і не надто хорошим, запам’яталися українським вболівальникам.
Поза блогом лишилися імена володаря Кубка України Павела Хайдучика («Таврія», «Металург», З), Мацея Ковальчика («Арсенал», Київ, «Борисфен»), Петра Клепчарика («Таврія»), Марчіна Ковальчика («Металург» Д), Петра Цетнаровіча («Кривбас»), Марціна Новака («Волинь»), Войцеха Шиманека («Чорноморець»). Ну нічого, дасть Бог – доберемося і до них. А поки зустрічайте володаря КУЄФА, віце-капітана «Металіста», «польського Артема Мілевського» та інших цікавих особистостей.
Войцех Ковалевський (11.05.1977), воротар
Кар'єра до України: «Вігри», Сувалки (Д3, 1996-97), «Легія», Варшава (1997-2001), «Дискоболія», Гродзиськ-Великопольський (2001);
Кар'єра в Україні: «Шахтар», Донецьк (2002-03);
Кар’єра після України: «Спартак», Москва (2003-07), «Корона», Кельце (2007-08), «Іракліс», Салоніки (2008-10), «Анартосіс», Фамагуста, Кіпр (2010), «Сибір», Новосибірськ (2010).
Чим запам’ятався: На початках своєї кар’єри у Донецьку Войцех розглядався Невіо Скалою у ролі основного голкіпера. Однак у сезоні 2002-03 команду прийняв Валерій Яремченко. Поляк, зігравши вісім матчів, програв пост номер один Дмитру Шуткову.
Згадуючи Донецьк, Ковалевський пригадає як і прикрі фіаско, так і приємні успіхи. Зокрема, польський голкіпер вийшовши у старті фіналу Кубка України 2002 року встиг на 14-ій хвилині отримати травму. Войцеха змінив Шутков, який пропустить дві «банки» від Белькевича і Шацьких. Та «гірники» відповіли трьома голами: Попов, Ателькін, Воробей. А волинські вболівальники й досі з ностальгією згадують четверте серпня 2002-ого. Саме тоді на рідному «Авангарді» хлопці Кварцяного побили «Шахтар» – 2:0. Захищав ворота донеччан у той день саме Ковалевський.
Тепер про приємні спогади польського легіонера. У сезоні 2001/ 2002 «гірники» стали чемпіонами, всього лиш на одне очко випередивши «Динамо». За три тури до кінця першості «Шахтар» вдома здолав «срібних» киян – 2:0 (у воротах стояв Шутков, а на заміні перебував Довганський). Далі на «помаранчево-чорних» чекали виїзди до Дніпропетровська та Ужгорода. У обох поєдинках донеччани мінімально перемогли, а «рамку» чемпіона надійно захищав пан Войцех.
Після Донецька Ковалевський перейде до «Спартака», де стане улюбленцем фанатів. На заміну поляку «Шахтар» підпише хорвата Плетікосу, а згодом – чеха Лаштувку.
07.06.2002. 25 тур чемпіонату України. Дніпропетровськ, стадіон «Метеор». 16 000 глядачів. Арбітр: Валерій Онуфер (Ужгород).
«Дніпро» – «Шахтар» – 0:1
«Дніпро»: Медін, Поклонський (к), Козарь, Задорожний, Єзерський , Шелаєв, Зубченко (Косілов, 79), Максимюк, Валяєв (Слабишев, 71), Полтавець (Назаренко, 73), Ротань
Запасні: Куслій, Мороз, Пасічніченко, Бєліков
Тренер: Євген Кучеревський
«Шахтар»: Ковалевський, Старостяк, Глевецкас, Тимощук (к), Попов, Флоря, Ндіайє, Левандовський, Зубов, Бєлік (Ателькін, 75), Воробей (Бредун, 86)
Запасні: Шутков, Аліуце, Бахарєв, А. Конюшенко, Пестряков
Тренер: Невіо Скала
Гол: Тимощук, 13
Мацей Налєпа (31.03.1978), воротар
Кар'єра до України: «Ресовія», Ряшів (1996-98), «Гетман», Замостя (1998), «Сталь», Сянік (1999), «Сталь», Стальова Воля (1999-2001);
Кар'єра в Україні: «Карпати», Львів (2001-04, 2005-08), «Харків» (2008-09);
Кар’єра після України: «Вента», Кулдіга, Латвія (2005), «П’яст», Глівіце (2009-10), «Одра», Водзіслав-Шльонський (2011), КС «Зачерне» (Дивізіон 3, 2011), «П’яст», Тучемпи (2011-2014).
Чим запам’ятався: Налєпа довго розповідатиме про час проведений у Львові. А згадати йому дійсно є що. Він був з «біло-зеленими» і у радості, коли львів’яни били «Дніпро» та інші міцні команди УПЛ, так і у журбі, коли поляк пропускав за гру п’ять голів від «Шахтаря», по чотири від «Динамо», «Дніпра», «Чорноморця», тричі по чотири «банки» від тієї ж «Шахти». Проте, мабуть, Налєпа найбільш запам’ятав виїзну гру до Харкова, хоч, як це не дивно звучить, він просидів усі дев’яносто хвилин на заміні. Згодом у скандальному відеозаписі Сергій Лащенков повідомить Петра Димінського, що поляк теж був у курсі «договорняка».
У 2005-ому Мацей вирішив спробувати легіонерського хліба у Латвії. До Прибалтики його та Юрія Беньо запросить Володимир Журавчак, а граючим тренером «Венти» тоді працював Олег Лужний. Однак через трохи Налєпа повернеться до Львову, а згодом зізнається про свій невдалий латвійський досвід. Сезон 2008/09 Налєпа проведе у ФК «Харкові», який тренуватиме Михайло Стельмах та конкуруватиме за місце у «основці» з Ігорем Ходановичем й Дмитром Стойко.
Нині Мацей закінчує футбольне життя у напіваматорських польських колективах.
19.04.2008. 26 тур. Харків. Стадіон «Динамо», 5800 глядачів. Арбітр: Шебек (Київ)
«Металіст» – «Карпати» – 4:0
«Металіст»: Горяїнов, Ганцарчик, Валяєв (Діденко, 61), Едмар, Слюсар, Обрадовіч, Рикун, Папа, Девіч (Зезе, 71), Бордіян, Коельо (Барилко, 85).
Запасні: Сидоренко, Ребенок, Трішовіч, Мадуфі
Тренер: Мирон Маркевич
«Карпати»: Мартищук, Федорів, Лащенков, Іщенко (к), Кожанов (Кополовець, 58), Фещук (Зеньов, 55), Пшеничних (Женюх, 66), Худоб'як, Кобін, Ощіпко, Кірильчик.
Запасні: Налєпа, Голодюк, Петрівський, Ткачук.
Тренер: Валерій Яремченко
Голи: Едмар 11, Коельо, 24, Лащенков, 56 (автогол), Слюсар, 80
Вилучення: Лащенков, 68
Маріуш Левандовський (18.05.1979), захисник, півзахисник
Кар'єра до України: «Заглембе», Люблін (1996-99), «Дискоболія», Гродзиськ-Великопольський (2000-01);
Кар'єра в Україні: «Шахтар», Донецьк (2001-2010), «Севастополь» (2010-2013);
Чим запам’ятався: оригінальною зачіскою та довгими роками прожитими в Україні.
Польський легіонер провів у «Шахтарі» немало-небагато – дев’ять років. Після Донецька Маріуш встиг пограти у першій лізі, захищаючи кольори «Севастополя».
За плечима Левандовського – чотири чемпіонства України, три кубка країни та Суперкубок УЄФА. У фінальному матчі проти німців поляк відіграв всі сто двадцять хвилин та заробив жовту картку. Луческу поставив Маріуша опорним півзахисником на правий фланг. Зліва же на такій самій позиції бігав Фернандіньо. Така тактика Містера дала плоди. Бременцям поталанило забити лишень зі штрафного, а їхні атаки зводилися нанівець оборонцями та опорниками «гірників».
20 травня, 2009. Стамбул, «Шюкрю Сараджоглу». Фінал Кубка УЄФА. Арбітр: Луїс Медіна Кантальєхо (Іспанія)
«Шахтар», Донецьк – «Вердер», Бремен – 2:1
«Шахтар»: П’ятов, Кучер, Рац, Срна (к), Фернандіньо, Ілсіньо (Гай, 100), Жадсон (Дуляй, 112), Левандовський, Вілліан, Луїс Адріано (Гладкий, 90)
НЗ: Худжамов, Іщенко, Чижов, М. Морено
Тренер: Мірча Луческу
«Вердер»: Візе, Беніш, Налдо, Прьодль, Озіл, Бауманн (к), Фріц (Пасанен, 95), Фрінгс, Німайєр, Розенберг (Ціоліс, 76), Піссаро
НЗ: Фандер, Д. Тошич, Враньєш, Хант, Харнік
Тренер: Томас Шааф
Голи: Луїс Адріано, 25, Жадсон, 97 – Налдо, 35
Марцін Буркхардт (25.09.1980), півзахисник
Кар'єра до України: «Олімпія», Познань (1999-2000), «Аміка», Вронкі (2001-05), «Легія», Варшава (2005-06, 2006-08), ІФК «Норрчепінг», Швеція (2008-09);
Кар'єра в Україні: «Металіст» (2009-10);
Кар'єра після України: «Ягеллонія», Білосток (2010-12), «Сімург», Закатала, Азербайджан (2012-13), «Мєдзь», Легниця (2013-14);
Чим запам’ятався: Віддаючи 600 тисяч євро колись потужному «Норрчепінгу», керівництво «Металіста» бачило поляка гравцем основного складу. Тим паче, спочатку обидві сторони не могли зійтися у ціні. Але врешті-решт Буркхардт опинився у Харкові. Проте нового Нільса Лідхольма з нього не вийшло. Загалом поляк відіграв за команду Маркевича сім ігор: шість матчів за основний склад, та один поєдинок за дубль. Причому жодного разу від свистка і до свистка Буркхардт так і не відбігав. Не виправдавши покладених сподівань, Марцін відправився у оренду до «Ягеллонії».
20.09.09. 7 тур чемпіонату України. Харків. ОСК «Металіст». 36 000 глядачів. Арбітр: Євген Геренда (Калуш).
«Металіст»: Горяїнов (к), Папа Гуйє, Валяєв (Буркхардт, 46), Слюсар, (О. Єрьоменко, 81), Обрадовіч, Березовчук, Шелаєв, Майдана, Джексон Коельо, Олійник (Зезе, 76), Девіч
Запасні: Бажан, Пшеничних, Рикун, Барилко
Тренер: Мирон Маркевич
«Динамо»: Шовковський, Гіоане, Вукоєвіч, Шевченко (Папа Діакате, 83), Мілевський (к), Р.Єрьоменко (В. Мандзюк, 42), Гусєв, Юссуф, Нінковіч (Бетао, 60), Леандро Алмейда, Ярмоленко
Запасні: Богуш, Алієв, Гармаш, Зозуля
Тренер: Валерій Газзаєв
Голи: Гіоане, 15, Гусєв, 67 – Девіч,88
Северин Ганцарчик (22.11.1981), лівий захисник
Кар'єра до України: «Подкарпацє» (1999), «Гетман» (1999-2003), (усі Польща);
Кар'єра в Україні: «Арсенал», Київ (2002-03, 2004-06), «Волинь» (2003-05), «Металіст» (2006-09);
Кар'єра після України: «Лех», Познань (2009-11), ЛКС, Лодзь (2012), «Гурнік», Забже (2012-наш час).
Чим запам’ятався: волиняни і досі теплими словами згадують польського оборонця. У команду Маркевича він переходив тоді, коли у Харкові лише збирався той колектив, який наводитиме жах на «Шахтар», «Динамо» та на відомі європейські команди. Один з найбільш пам’ятних «українських» голів віце-капітан «Метала» провів у ворота «Бешикташу» – у грі, переможець якої виходив до КУЄФА 2008/09. Нагадаємо, що на виїзді харків’яни поступилися – 0:1. Однак вдома віддерли стамбульських «орлів» так, що аж пір’я летіло – 4:1. Хіба завдяки шедевральному голу Жажі забудеш про той матч? Фінальну крапку поставив наш герой, знявши всі питання. Але скромний поляк вважає, що найважливіший гол він забив у Ужгороді. До слова, переможний.
Однак повернемося до згаданого КУЄФА. У групі «Металіст» посів першу сходинку, обігнавши маститих «Галатасарай», «Олімпіакос», «Герту», «Бенфіку». У 1/8 «жовто-сині» пройшли «Сампдорію», але у наступному раунді «попали» землякам-киянам.
02.10.2008. Матч-відповідь кваліфікаційного раунду КУЄФА. Харків, «Металіст», 37 000. Арбітр: Гілевські (Польща)
«Металіст» – «Бешикташ» - 4:1
«Металіст»: Горяїнов, Ганцарчик, Обрадовіч, Папа Гуйє, Майдана, Слюсар, Валяєв, Тришович (Бордіян, 38), Едмар, Девіч (Фомін, 87), Джексон (Бабич, 90).
«Бешикташ»: Арікан, Зан, Тораман, Серіч, Запоточни, Куртулуш, Голошко (Нобре, 67), Сіссе, Телло (Карабулут, 77), Дельгадо, Бобо
Голи: Джексон Коельо, 16, 70, Девіч, 26, Ганцарчик, 75 – Нобре, 90
Якуб Тосік (21.05.1987), правий захисник, півзахисник
Кар'єра до України: ГКС, Белхатув (2005-2010), «Полонія», Варшава (2010-12);
Кар’єра в Україні: «Карпати», Львів (2012);
Кар’єра після України: «Полонія» (2012-13), «Ягеллонія», Білосток (2014).
Чим запам’ятався. Чотирма іграми за зелених «левів» в УПЛ (було ще шість матчів за дубль львів’ян), після чого Тосік був відсторонений від тренувань. Після кар’єри у Львові поляк написав на персональній «фейсбуковій» сторінці таке: «Це особливий день, адже я більше не ступлю ногою на цю землю. У клубу і раніше була погана репутація? Я не знав, оскільки не читав українські газети, але я відчув це на власній шкірі, на жаль. Виродки і злодії!».
Кілька слів про поєдинки Якуба у футболці «Карпат». Дебютна його гра проти «Іллічівця» закінчилася повним фіаско, хоч і відбігав поляк всього двадцять одну хвилину – 1:5. Далі була ще одна поразка від «Ворскли» – 1:3, славнозвісна перемога вдев’ятьох над «Таврією» – 2:0, нічия з «Чорноморцем» – 1:1.
4 липня 2012 року. Прем’єр-ліга, 4 тур. Львів, стадіон «Україна». Головний арбітр: Дмитро Жуков
«Карпати» – «Таврія» – 2:0
«Карпати»: 1. Богатінов, 4. Мілошевич, 8. Ощіпко, 24. Тосік, 21. Балажіц, 7. Ксьонз, 16. Худоб'як, 17. Голодюк (88. Даушвілі, 46'), 25. Ткачук (32. Пластун, 53'), 77. Лукас, 10. Гладкий (36. Гудима, 62')
Запасні: 23. Мисак, 18. Кополовець, 43. Озарків, 28. Кас'ян
Тренер: Ніколай Костов
«Таврія»: 1. Кахріман, 5. Єзерський, 15. Дос Сантос, 20. Буссаіді (30. Гуменюк, 46'), 4. Любічіч (10. Фещук 54'), 25. Калініченко, 27. Гомес, 44. Путраш (7. Габовда, 90'), 17. Шиндер, 18. Назаренко, 8. Едуардо
Запасні: 23. Погорілий, 2. Романчук, 6. Свенссон, 9. Причиненко
Тренер: Олег Лужний
Вилучення: Муртаз Даушвілі, 47'; Іван Мілошевич, 49
Голи: Ксьонз, 31, Лукас, 90+6
Давід Янчик (23.09.1987), нападник
Кар'єра до України: «Сандеція», Новий Сонч (2004-05), «Легія», Варшава (2005-07), ЦСКА, Москва (2007-09), «Локерен», Бельгія (2009), «Беєрсхот», Антверпен, Бельгія (2010), «Корона», Кельце (2011)
Кар’єра в Україні: «Олександрія» (2011)
Кар’єра після України: «П'яст», Глівіце (2014-наш час)
Чим запам’ятався: п’янством, що переросло у алкоголізм та загубленою кар’єрою.
Можливо далеко не всі вболівальники пригадують ім'я цього поляка, який провів всього три матчі за скромну «Олександрію», але, погодьтеся – гравець, за якого москвичі віддали 4,2 млн євро, вартий уваги.
Уже у юному віці Янчик, мама котрого туркеня, вважався чи найперспективнішим виконавцем у польському чемпіонаті. На домашньому Євро U-19 (2006) він «поклав» хет-трик бельгійцям Феллаїні, Кевіну Міральясу і їхнім партнерам. У складі тієї молодої «кадри» бігав брат знайомого нам Марціна Буркхардта – Філіп, а у воротах тупцював нинішній кіпер «ПСВ» Титонь.
Через рік Янчик зіграє на канадському чемпіонаті світу U-21. Поляки несподівано вийдуть з групи, залишивши на третьому місці самих бразильців, здолавши «селесао» – 1:0 (Крихов'як ). Ось лише кілька бразильських імен з того поєдинку: Давід Луїс, Пато, Жо, Луїзао, Ренато Аугусто. Щодо нашої польської зірки, то Янчик у групі забивав американцям та південнокорейцям, допомігши партнерам вийти з групи. У найпершому матчі плей-офу поляки зійшлися з майбутніми переможцями турніру – аргентинцями. Наші сусіди поступилися, пропустивши від Мессі та Агуеро – 1:3. За «кадру» відзначився… ну ви зрозуміли хто. Інші імена тієї Аргентини, окрім згаданих Лео і Куна, теж є суперзірковими: Ромеро, Банега, Інсуа, П'ятті, Ді Марія, Сарате, майбутній харків’янин Алехандро Гомес.
Звісно, що такий гравець не міг не привернути увагу грошовитих клубів. Так Янчик опинився у ЦСКА. У Москві «польський Руні» відігравши всього чотирнадцять ігор та програвши конкуренцію Жо і Вагнеру, відправився у запій… ой, вибачте, у оренду до команд слабшого рівня. Хоча фактично у складі «коней» він числився до 2013 року. Три роки тому Янчика занесло на Кіровоградщину. За «Олександрію» він зіграв проти «Кривбасу» (1:1), «Іллічівця» (1:1), «Металіста» (1:3).
Взимку 2014 Давід повідомив московським «армійцям», що ті заборгували йому 1,2 млн євро. Керівництво російської команди лишень покрутило пальцем біля скроні. Тепер, колись зірковий нападник, працевлаштувався у «П’ясті».
10.12.2011. 13:30. 20 тур чемпіонату України. Олександрія. Стадіон «Ніка». 6 000 глядачів. Арбітр: Юрій Вакс (Сімферополь).
ПФК «Олександрія» – «Металіст» – 1:3
ПФК «Олександрія»: Паньків, Сахневич, Чередніченко, Казанюк (к), Салхі (В. Шевченко, 76), Зейналов, Запорожан, Ксьонз (Єрмак, 46), Сидоренко, Таргамадзе (Старенький, 62), Янчик
Запасні: Овсієнко, Гітченко, Кабанов, Арурі Арбі
Тренер: Володимир Шаран
«Металіст»: Горяїнов, Торсіглері, Папа Гуйє, Вільягра, Пшеничних, Едмар, Торрес (Крістальдо, 57), Девіч (Шелаєв, 87), Тайсон (Бланко, 83), Хав'єр Клейтон (к), Соса
Запасні: Старцев, Валяєв, Романчук, Обрадовіч
Тренер: Мирон Маркевич.
Голи: Хав’єр Клейтон, 22, Девіч, 66, 87 – Ксьонз, 25