Машина бездоганна? Чи варто після вчорашньої гри заздалегідь пов’язувати Кубок чемпіонів червоними та синіми стрічками?
Це було дежавю. У двох раундах поспіль, після сірих перших поєдинків, «Баварія» демонструє просто нереальну перевагу над суперниками – не найгіршими, до слова, командами. Цього разу, попри менший рахунок, перемога була ще яскравішою. «Порту», на відміну від «Шахтаря» не грав увесь матч у меншості. Та й починали «баварці» з «мінус двох», хоча якогось психологічного тиску, схоже, так і не відчули. Гвардіола, як і завжди, вийшов до півфіналу Ліги Чемпіонів і тепер, здається, дорога до трофею відкрита. Чи так це насправді?
По-перше, вірогідно не буде переваги власного майданчика. Звичайно, все вирішить жереб, але, за теорією ймовірності, «Баварії» мабуть доведеться почати перед власними вболівальниками. Відтак повторити сценарій «удома відіграємо все, що завгодно» не вдасться. Досі в плей-оф «як на останній бій» мюнхенців налаштовував суперник чи, точніше результат першого поєдинку. Тепер це доведеться робити Пепові, витягаючи з полиці запилений диск із «Хоробрим серцем».
Другий пункт – суперник, очевидно, буде серйознішим. Навіть не в ігровому плані, а в моральному. «Шахтарю» та «Порту» забракло передовсім характеру, вміння «тримати удар». Вони поплили як боксери з кришталевими підборіддями, зіткнулися із суперпотугою і вирішили: нехай горить синім полум’ям ця ваша Ліга Чемпіонів. Я до того, що умовне «Атлетико», також поступаючись у класі «Баварії» ніколи в світі не дозволить себе ґвалтувати. Так, «матрацників» можна взяти бліцкригом, як це сталося на «Местальї» в цьому сезоні. Однак, якщо «Баварія» і накидає парочку голів у дебюті, то «Атлетико» битиметься. В буквальному значенні слова. Іспанці на чолі з двома Маріо – Манджукічем та Суаресом – просто повідривають суперникам ноги. І тоді або фінал доведеться грати бозна-яким складом (привіт медичній службі, про це зараз), або доведеться трохи прибирати ноги і дозволяти супернику йти в атаку.
І нарешті до основної страви. Головна причина, яка може завадити «Баварії» виграти Кубок Європейських Чемпіонів – Хосеп Гвардіола. Хочу відразу відкинути звинувачення в упередженості, адже я вважаю Пепа класним тренером, а «його» «Барсу» - однією з найкращих команд із тих, що я бачив. Рішення Гвардіоли очолити «Баварію» викликало захоплення. Захоплення людиною, яка, попри всі досягнення, прагне нових викликів і заради цього готова покинути свою таку теплу, таку затишну зону комфорту.
Пеп зачаровував своєю німецькою, Пеп виглядав природно на Октоберфесті і саме ці моменти переконували в тому, що все у Гвардіоли вдасться, набагато більше, ніж усі тікітаки, разом узяті. Адже у Мюнхені завжди підкреслювали певну «сімейність» клубу. Якщо ти «баварець», то це назавжди – це Вам скаже будь-хто з дитячих тренерів, функціонерів, керівників, які в клубі, куди не глянь, самі лиш колишні легенди. Тут ніколи не залишать у біді «сидячого на стакан» Герда Мюллера, а витягнуть його за вуха і ще й дадуть тренувати команду, щоби не розслаблявся. При всіх фактично безмежних можливостях до клубної академії до 12-ти років беруть лише дітей із Мюнхена, а до 14-ти – із землі Баварія. Ось звідки ці всі Лами, Мюллери та Швайнштайгери. Вписатися в цю «свою компанію» нелегко, але кому це вдається... Скажімо, Рібері вже й чути про Францію не хоче, так йому сподобалося в «Баварії». Роббен також називає Мюнхен своїм домом. Здавалося, і Пеп став у цій сім’ї своїм…
Не став. Жоден німецький тренер не дозволив би собі такого, що зробив Гвардіола у кубковому матчі проти «Байєра». Травма Бенатія – подія прикра, особливо, коли лазарет переповнений. Однак показові аплодисменти лікарському штабу нагадували істерику. А якщо зважити, що керівник медиків Мюллер-Вольфарт пропрацював у «Баварії» майже 40 років і годиться Пепові в батьки, жест виглядає особливо огидно. Звільняти помічників потрібно без показових шоу. Адже ми пам’ятаємо про сімейну філософію, а з доброї сім’ї сміття на люди не виносять.
Після поразки від «Порту» медики пішли у відставку в повному складі – вони виявилися винними в травмах футболістів. Може й винні – я не знаю ані внутрішньої кухні, ані не є фахівцем у медичній справі. Адже може таке бути, що людина, яка вірою і правдою служила клубові, не встигає, скажімо, за новими віяннями в спортивній медицині. І все тут – робота наставника коту під хвіст. Потрібно щось вирішувати, запрошувати каталонських спеціалістів абощо…
Одне я знаю напевне – коли жертвують помічниками-заступниками, то, зазвичай, це є імітацією вирішення проблем. Головний тренер має нести відповідальність за все без винятку. Я працював у ФК «Карпати» часів Кононова – найкращого тренера львів’ян часів Незалежності. Але так сталося, що часи цього наставника минули, гра розлагодилася. І тоді полетіли голови – заступники, помічники, керівники відділів. У Олега Георгійовича тисяча та один плюс, але те, що він жертвував людьми, щоби продовжити перебування біля керма – мінус. І врешті відтягування не призвело ні до чого доброго – Кононов «Карпати» покинув. І Гвардіолі потрібно задуматися чи зміна всього медичного штабу перед вирішальними матчами Ліги Чемпіонів – це саме те, що покращить гру його команди. А атмосферу?
На кінець згадаю наставника, якого називають основним противником Пепа, хоча вони вже давно очолюють команди з різних чемпіонатів. Моурінью часто називають «одіозним», та таким він, зрештою і є. В португальця чимало негативних рис, але «своїх» він не здає ніколи. Кажуть, Жозе знає всіх працівників свого клубу від футболістів аж до останнього сторожа чи прибиральника – як кого звати, де працює дружина, скільки дітей тощо. Можливо саме тому за нього всі його підопічні стоять горою, а сам Марко Матерацці, прощаючись, плакав на його плечі, мов дитина. Не хочете Жозе, можу навести приклад Фабіо Капелло, який не здав свого капітана, звільнившись натомість сам. Не звідки-небудь, а з посади наставника збірної Англії. Гвардіола вибрав інший шлях і, можливо, навіть він приведе його до перемоги. Але тільки-от чомусь уже якось не хочеться, щоби він перемагав?