"Футбол 24" пригадує яскраві моменти роботи румунського наставника в нашому чемпіонаті та ностальгує за неповторними фразами екс-тренера Шахтаря.
Більше року пройшло з тих пір, як Мірча Луческу покинув український футбол. Спроба підкорити сусідній чемпіонат виявилася невдалою. Протягом одного сезону росіяни почули лише частину фірмових неоднозначних і скандальних фраз великого румунського тренера. Йому хоробро протистояли і власні підопічні, і керівництво Зеніта, і "тупі журналісти", і упереджені чиновники, і нерівне поле. На північному сході відбулися легким майстер-класом на тему "Знайди винного навколо себе", ми ж насолоджувалися ораторськими і акторськими здібностями Містера довгих 12 років.
Луческу багато зробив для українського футболу. Він вивів на найвищий рівень свій Шахтар, а в боротьбі допомагав вдосконалюватися і Динамо. Роботу великого наставника гідно оцінюють та поважають, багато його донецьких вихованців зараз грають у топ-клубах світу та викликаються до лав національних збірних.
Не менш відчутно Луческу вплинув і на позаматчеві баталії. Наш чемпіонат періодично переходив у режим мелодрами, де головний герой не знаходив ні в кого підтримки і сам боровся проти всіх природніх і надприродніх сил. Коли вдавалося вийти переможцем – ми чули красивий аналіз гри, коли ж успіх святкував суперник – об’єктивізм Мірчі Михайловича раптово затьмарювався емоціями.
Своїми гострими коментарями Луческу викликав емоції у багатьох вболівальників. Далеко не всі з ним погоджувалися, але прес-конференції-виправдання-звинувачення слухала ледь не кожна футбольна людина в Україні. З приводу 72-го Дня народження знаменитого і навіть у дечому культового для нас тренера, освіжимо в пам’яті найяскравіші та найскандальніші його вислови.
Розпочнемо з крилатої фрази в матчі проти Динамо "Браво, Федерація, браво!", якій передували епічні кадри з шапкою на газоні. Благо, всі свої витівки пан Луческу не соромився пояснити, тому ще раз читаємо і визначаємо рівень правоти наставника:
"Не має бути так, що Федерацію і Динамо очолюють люди з однаковими прізвищами (Суркіс – прим). Ми програли не через погану гру, а через ті ситуації, які виникали на полі. Я не хочу, щоб наді мною знущалися".
Різноманітні змови переслідували Містера навіть у єврокубках.
"Східні і західні команди судять по-різному. Так було і в Галатасараї, і в Бешикташі. Існує якийсь певний расизм".
Расисти, як виявилося, живуть на півночі. "Не хотів би, щоб матчі за участю англійських команд судили скандинавські арбітри".
Хоча сам тренер не ламав собі голову щодо толерантності, а прямо-таки розсипався у компліментах.
"Я би не призначав жінок на роль лайнсменів. Вони занадто сентиментальні, і через це, можливо, починають допомагати".
Жінки отримали на горіхи – час дітей. Головними винуватцями гостьової поразки від Карпат стали львівські болбої.
"Хлопчики не подають м’ячі, а воротар 5 хвилин бігає за ними. Це не гра, тут навіть нема чого коментувати".
Подейкували, що Мірча Луческу штовхнув одного з них, але вірити словам хлопчика, які не підтвердилися на жодному відео, звичайно ж, не будемо.
А от відмову потиснути після того матчу руку Олександру Севидову зафіксували численні камери. Лише 5 тисяч гривень штрафу, зате додаткові враження для українських фанів.
Згодом розгорнувся черговий акт оперети про "високу траву та погану якість поля". "Господарі мали перевагу, оскільки залишили високий газон. Наші технічні гравці змушені були грати повільніше".
Румунський спеціаліст ідеально володіє мистецтвом за секунду розділити нашу футбольну спільноту на дві частини. Ті, хто ставилися до слів Луческу з гумором, від душі сміялися, а ті, хто трепетно пропускали через себе кожне слово досвідченого тренера, отримували необхідний привід, аби виплеснути негатив.
Містер нікого не залишав байдужим, особливо журналістів.
"Мене дуже образила місцева преса. Вони після кожної невдалої гри говорили про звільнення Луческу. Не було жодної поваги до мене та виконаної мною роботи".
Ні, все ж дехто обділив його увагою – Флорентіно Перес.
"Я добився в Шахтарі більших успіхів, ніж Шустер, але саме йому дали можливість попрацювати в Реалі. Можливо, тому що він німець, а я – румун".
Мірчу Михайловича, судячи з його слів, часто недооцінюють.
"За останні роки я багато всього виграв, але мене чомусь не включають у десятку найкращих тренерів Європи. Тільки ми з Фергюсоном щосезону виграємо трофей, але шотландець має значно більше визнання".
Луческу живе за своїми власними принципами і правилами, навіть в офіційних турнірах.
"Якщо Динамо в нас не виграє, вони не стануть повноцінними чемпіонами".
При цьому, румун заявляє, що поважає киян.
"Без Динамо наші перемоги значили б набагато менше, важливо, в кого ти виграєш чемпіонат". Ще б пак, адже екс-наставник "гірників" розуміє ціну похвали, якої, як йому здавалось, не відчував в Україні.
Його любили і люблять, ним захоплювалися і захоплюються. Хтось роботою з командою, хтось зухвалістю, а хтось вмінням підняти настрій. Своєю сміливістю та відвертістю Луческу створив в українському футболі цілу епоху.
Поки Містер шукає собі нову аудиторію для вистав, нам тут його не вистачає. Рутина, заучені фрази на прес-конференціях, повсюдна ввічливість до колег. Луческу не підготував собі таких яскравих і одіозних послідовників, тому змушує нас ностальгічно згадувати веселі часи, коли між собою приймали ставки щодо чергового найбільш незвичного винуватця його нечастих поразок.