Сергій Тищенко вважає, що нашим грандам потрібно ділитися один з одним, і пояснює, чому це піде на користь всім.
Від початку 2000-х Динамо та Шахтар стали надпринциповими суперниками. Перехід із київського клубу до донецького (або навпаки) виглядав малореальним. Ніхто не хотів посилювати свого конкурента. Пам'ятаю, була така інформація, що Шахтар у контракті Владлена Юрченка з Байєром прописав опцію, за якою той не міг переходити до Динамо (або міг це зробити тільки з дозволу "гірників").
Хоча у радянську епоху та у 90-х не виникало ніяких проблем з трансферами гравців між клубами. Той же Сергій Ребров став легендою столичної команди, хоча сам – вихованець "гірників".
Згодом переходи траплялися, але мали скандальний відтінок та були поодинокими. Кияни намагалися переманити гравця молодіжної команди Андрія Арендарука, але так і не змогли, після чого справи хлопця у донецькій команді пішли далеко не найкращим чином. Фактично спроба змінити Шахтар на Динамо коштувала вихованцеві запорізького футболу цілої кар'єри. Хоча Андрій був у команді, яка дійшла до фіналу Юнацької Ліги УЄФА у 2015 році разом із Зінченком, Матвієнком, Вачіберадзе, Борячуком.
У 2017-му Шахтар переманив двох тренерів академії Володимира Самборського та Олександра Ситника разом із чотирма гравцями. Найвідоміший з них – Богдан В'юнник, який вже другий цикл виступає за молодіжну збірну України та встиг пограти у Швейцарії і Австрії.
В останньому сезоні Реброва на чолі Динамо Олександр Гладкий перейшов до команди у статусі вільного агента. Донецький клуб не був зацікавлений у форварді, а кияни запропонували йому угоду. Київські фанати не прийняли колишнього форварда головного суперника, відверто його цькували. Олександра вистачило тільки на пів року. За столичну команду він так і не забив.
Були переходи через треті клуби. Олександр Рибка через Оболонь перейшов до Шахтаря. Для динамівців він був зрадником. Інший Олександр – Караваєв – через Зорю опинився у Динамо. За Шахтар офіційних матчів він не провів, тому його прийняли більш лояльно.
Плюс – якісь переходи на юнацькому рівні. Сьогоднішній основний воротар збірної України 2007 року та Байєра до війни міняв Шахтар на Динамо. Потім поїхав до Угорщини, а звідти вже у Леверкузен.
Після вторгнення російських окупантів уся ця лінія принциповості почала стиратися. Перехід колишніх динамівців Богдана Михайліченка та Артура Рудька не викликав у динамівських колах ніяких негативних емоцій. Звичайно, вони переходили через "треті клуби", але це однаково дуже відомі гравці. Рудько певний час був основним воротарем, а Михайліченко – капітаном юнацької команди. Вони стали гравцями Шахтаря тільки тому, що кар'єра у Динамо не склалася. Життя не закінчується, потрібно грати далі, шукати собі нові команди. Які можуть бути питання?
Зараз наш трансферний ринок обмежений. Хороші легіонери не приїдуть через війну, фінансові можливості впали. Треба звернути увагу не тільки на власні школи, але й на футболістів, які не потрібні іншим командам. Вони адаптовані до побуту, фактору війни, чемпіонату. Я вважаю, що ситуація, коли між нашими грандами відбуватимуться трансфери – це нормально для нинішніх реалій.
Олексій Кащук втратив місце у складі Шахтаря після відходу Патріка ван Леувена. На початку сезону грав і навіть забив три голи, а от зараз засів у запасі. Наскільки розумію, Срна і Маріно Пушіч не бачать Олексія у складі своєї команди. Вони роблять ставку на інших гравців. На правому фланзі є один із лідерів – Олександр Зубков. А на протилежному почав грати молодий бразилець Невертон. Плюс ще є Егіналду, Швед. Дмитро Криськів теж може зіграти на фланзі. Якості Кащука не підходять під модель гри, яку хоче бачити тандем Пушіч – Срна.
Влітку Кащук повернувся під основу. Після юнацьких команд "гірників" він за звичним маршрутом потрапив до Маріуполя, потім став зіркою чемпіонату Азербайджану, де запалював у Сабаху. Там багато забивав. У червні провів на хорошому рівні молодіжний Євро. Тобто, реально заслужив свій шанс. Але не склалося.
Контракт Кащука із Шахтарем діє до кінця поточного сезону. Олексію вже 23. Потрібна певна визначеність. Якщо у Шахтарі не вийшло, то є інші команди.
У Динамо не все добре із флангами. Зараз реально є тільки один повноцінний вінгер – Назар Волошин. У 34-річного Ярмоленка – важка травма. Розраховувати на нього в якості беззаперечного гравця основного складу просто нереально. Владиславу Кабаєву не вистачає стабільності. Ніяк свій потенціал не розкриє Самба Діалло. Караваєв – універсальний футболіст, який за потреби може грати на всіх флангових позиціях. Беніто виглядає не зовсім переконливо. Гравці юнацької команди Дмитро Кремчанін, Владислав Калин, Кирило Пашко, Андрій Маткевич поки навряд чи готові конкурувати за місце в основі.
Кащук може реально посилити Динамо вже зараз. Він підходить за стилем, адаптований до чемпіонату, життя у країні. Ціна на нього апріорі не може бути високою, бо контракт із Шахтарем завершується. Вже у січні зможе підписувати попередню угоду із будь-яким клубом.
Для нього перехід у Динамо став би кроком вперед. Це точно краще, ніж їхати знову десь в Азербайджан, чемпіонати Польщі, Угорщини, Хорватії. Вдома усе зрозуміло та знайомо. Грай і доводь свої амбції. Якщо все буде добре, то збірна України – завжди поруч.