Стівен Джеррард – одна з найбільш яскравих фігур в новітній історії англійського чемпіонату. Йому вдалося стати капітаном команди дитинства та завоювати повагу фанатів навіть найлютіших суперників.
Стівен Джеррард покохав футбол після першого ж дотику та м'яча. Спочатку його серце належало лише грі – він з радістю відвідував як ігри Ліверпуля на "Енфілді", так і матчі Евертона на "Гудісон Парк".
Але тут свою місію виконав тато, який був палким прихильником Ліверпуля. Спочатку він переглядав із сином касети з матчами мерсисайдців, а згодом піднявся у кімнату хлопчини з великим портретом Кенні Далгліша. Із цього моменту перед очима Стіві постала лише одна мрія – грати в футбол у футболці Ліверпуля.
У 8 років він вступив в академію Ліверпуля. Хлопець з нетерпінням чекав кожного тренування та віддався на повну. Талант, помножений на неймовірну працездатність, швидко зробив його лідером команди. Він не знав, що таке програвати – дух Ліверпуля у його крові.
АПЛ – це яскраві матчі та дивовижні футбольні баталії. Заряджайся найкращими емоціями та пиши історію разом із BetWinner.
BetWinner – насолоджуйся футболом, отримуючи від гри тільки найкраще. Реєструйся на сайті та перемагай разом з улюбленими командами.
Стеж за щотижневими бонусами в телеграм-каналі Betwinner Casino!
Кар'єру Джеррарда мало не перервав страшний епізод. Одного разу на вулиці він вибивав м'яча з кущів та сильно поранив ногу. Лікарі навіть хотіли ампутувати йому палець, але ситуацію врятував директор академії Стівен Хайвей, який примчав у лікарню. На щастя, все пройшло добре, хірургам вдалося витягнути вила з ноги Стіві та зашити рану.
Джеррард легко прогресував з року в рік, тренуючись з дублем у Мелвуді, одразу поруч із головною командою. Незабаром хлопця помітив наставник першої команди Рой Еванс.
У 1998 році Ліверпуль очолив Жерар Ульє. Стівен переймався, що новий тренер не побачить у ньому перспективи, але все вийшло навпаки – фахівець дав 18-річному хлопцеві дебютувати на рідному "Енфілді". 28 листопада 1998 року Джеррард вийшов на поле в матчі проти Блекберна, а в історії Ліверпуля починалася нова епоха – його епоха.
В сезоні 1998/99 Стіві взяв участь в 13 матчах, а Ліверпуль фінішував лише сьомим. Тепер, коли мрія дитинства збулася, Джеррард поставив перед собою нове завдання – підняти над головою кубок АПЛ.
Мета стала ближчою вже з наступного сезону – 4 місце в чемпіонаті, яке дарує місце в єврокубках. Стівена чекав новий приголомшливий футбольний досвід, і в наступному сезоні він уже став важливим гвинтиком у перемозі Ліверпуля в Кубку УЄФА. У чемпіонаті теж справи пішли краще – 3 місце у таблиці.
Сезон 2001/02. Джеррард – незамінна опора в центрі поля. Молодий хавбек із непоступливим характером став улюбленцем "Енфілда". Команді не вистачало лише трішки. Ліверпуль фінішував другим, пропустивши вперед Арсенал. Уболівальники мерсисайдців у радісному передчутті.
Але їх, як і Стіві, чекало розчарування – 5 місце. Здавалося, після таких феєричних ривків команді просто не вистачило запасу сил. Наступний рік підтвердив гіпотезу – 4 місце. Провал в сезоні 2004/05 став сигналом того, що команді треба зміни. Стиль Ліверпуля потребував реформацій, і вони прийшли. Тренерський місток зайняв Рафаель Бенітес. Спочатку Джеррард та Рафа не знаходили порозуміння – лідер не приймав стилю тренувань, а фахівець дуже прискіпливо ставився до капітана. Але після Стамбульського дива у фіналі Ліги чемпіонів з Міланом усі проблеми зникли – цей подвиг назавжди увійшов в історію футболу. Хоча в чемпіонаті Ліверпуль через невдалий старт фінішував лише 5-м.
У наступному році Джеррард взяв "бронзу" АПЛ, але цього мало. Ліверпуль став машиною із забивання голів, але навіть цього бракувало для чемпіонства. Сезон 2006/07 – знову третє місце з великим відставанням від ненависного МЮ та поразка Мілану в фіналі Ліги чемпіонів. Джеррард розбитий – невже мрія залишиться недосяжною? За ним полювали усі європейські гранди, пропонуючи шалені контракти, але його серце належало "Енфілду". Якщо не вдасться стати чемпіоном, так і буде, але рідну команду він не покине.
Через рік МЮ знову став чемпіоном, а Ліверпуль – лише 4-й. Чемпіонат 2008/09 був особливо болючим. Стіві та Ко гналися за МЮ цілий сезон, але на фініші не дорахувалися лише 4-х очок. Мрія вислизнула крізь пальці. Зібратися після такого удару Ліверпуль не зміг навіть із таким лідером, як Стівен Джеррард – 7 місце у сезоні 2009/10. Робота Бенітеса в команді завершена.
Для Ліверпуля почалася темна смуга. Відданості одного Джеррарда не вистачало для успіху. 2010/11 – Ліверпуль лише на 6 місці, через рік – аж восьмий. Та Стівен не здавався, він вірив, що після темряви буде світло, і Ліверпуль знову гучно заявить про себе не лише на всю Англію, а й увесь футбольний світ. Чекати треба буде довго – 7 місце в сезоні 2012/13. Чотири роки поспіль мерсисайдці навіть близько не підходили до чемпіонської групи. Але акумульована енергія мала незабаром прорватися.
Сезон 2013/14. Ліверпуль розриває всіх на своєму шляху. Під керівництвом Роджерса команда знайшла необхідний баланс та виглядала просто неймовірно. Стівен щасливий – ось вона, мрія! Ніхто не міг встояти перед його командою, кубок – на відстані протягнутої руки. Але потягнувся Джеррард за нагородою зарано, і все зіпсувало прикре падіння.
В передостанньому матчі сезону проти Челсі сталася трагедія. За 35 секунд до кінця першого тайму Джеррард опустився в зону центральних захисників – звичні дії при розіграші м'яча. Стіві хотів прийняти м'яч із розворотом, прийом, який виконає навіть дитина. Але на частку секунди він втратив рівновагу, а в спробі догнати м'яч лише погіршив ситуацію та впав. Помилкою скористався Демба Ба, який відкрив рахунок у матчі.
У другому таймі Ліверпуль знову пропустив. Поразка у чемпіонському матчі та історична помилка – надто важкий удар навіть для Джеррарда. Капітан ридав усю ніч.
Сіті наздогнав Ліверпуль та зайняв перше місце завдяки кращій різниці забитих та пропущених. В останньому матчі з Крістал Пелас Ліверпулю потрібно перемагати з великою різницею голів. Команда готова була вмерти на полі заради мрії Джеррарда, щоб прикре падіння не стало для нього болючим спогадом.
Але знову втрутилася фортуна. Мерсисайдці вигравали 3:0 і йшли вперед забивати ще. Крістал Пелас скористався цим і зробив дивовижний камбек – 3:3. Джеррард спустошений. Він зумів стати живою легендою АПЛ, перемогти в Кубку УЄФА та Лізі чемпіонів, стати лідером збірної Англії, але заповітна мрія так і не здійснилася. Він так ніколи й не зможе назвати себе чемпіоном...
Сезон 2014/15 Стіві вже догравав. Через вік битися в кожному матчі він вже не міг, команда зазнавала реформ (лише 6 місце в чемпіонаті), а боси клубу пропонували йому далеко не ті умови продовження контракту, на які він розраховував після багаторічної відданості рідному клубу.
Прощання на "Енфілді" вдалим не було – все той же Крістал Пелас завдав Ліверпулю поразки з рахунком 1:3. Джеррард відчайдушно кидався у підкатах, проте врятувати ситуацію не зміг. Але глядачі на трибунах платили по 3 тисячі фунтів не задля перемоги – вони хотіли востаннє побачити свого кумира на рідному стадіоні. Аплодисменти та сльози як вболівальників, так і Джеррарда. Момент, який розчулив футбольних шанувальників всього світу.
В останньому матчі за Ліверпуль Джеррард забив, але Сток Сіті накидав мерсисайдцям аж 6 голів. Ганебний розгром – далеко не так прощаються з легендою. Але кинути каменем в Стіві не міг ніхто. Як і в далекому 1998-му, він бився на полі, як лев, кожен матч для нього був, як останнім. Йому не вдалося здійснити мрію, але для кожного, хто любить футбол, він назавжди буде прикладом вірності та легендою, затьмарити яку не зможуть жодні падіння та поразки.