Про дуалізм, індивідуалізм та колективізм.
Настала чергова перерва у чемпіонаті для збірних, що дозволяє на хвильку зупинитися та відзначити певні цікаві особливості нового сезону у Серії А.
Дуалізм. Якщо говорити відверто, очевидним є той факт, що «Ювентус» та «Рома» виступають у окремій від усіх інших команд лізі: за класом, за якістю, за інтенсивністю, за швидкостями, за стабільністю. Їх дуель мАла якщо не визначити, то, принаймні, натякнути на відповідь на наболіле питання: хто з цієї пари сильніший? Натомість маємо нові запитання – про людську або навіть світову недосконалість. Бо головним героєм ключової зустрічі сезону в кальчо став не Пірло чи Тотті, а арбітр Джанлука Роккі, до роботи якого є купа претензій, починаючи з того, що з п’яти зарахованих голів лише один (Ітурбе) не викликає жодних сумнівів та нарікань. Важко сказати, чи проблема у змові, як вважають у стані «Роми», чи у так званій сугестії з боку більш титулованого клубу, чи у неготовності судді до навантаження, чи, взагалі, у нездатності людського організму вловлювати певні нюанси, що під силу лише технологіям… Але не турбуйтесь, цими питаннями опікуватиметься уся Італія мінімум півроку (а може й вічно як з голом Туроне…): від вболівальників і гравців до журналістів та парламентарів. Шкода тільки, що про футбол високого рівня у виконанні «Ювентуса» та «Роми» не буде приводу поговорити.
Індивідуалізм. Єдина команда, крім «Ювентуса», яка ще не зазнала жодної поразки у чемпіонаті, – це «Сампдорія» Сініши Міхайловича. Золота ера генуезького клубу давно позаду, проте останні роки виявилися навіть перенасиченими подіями – Ліга Чемпіонів, Серія В, повернення. Повернення, яке на цей момент виглядає тріумфальним – з новим екзальтованим власником з Риму Массімо Ферреро. За цим персонажем зі світу кіно на трибуні іноді навіть цікавіше спостерігати, ніж за грою «Дорії» на полі, бо її секрет успіху – вибудувана сербським тренером монолітна конструкція, яка акуратно, але без зайвого естетизму чавить суперників, розриваючи нитку їх гри. Команда майже не пропускає, надаючи перевагу рахунку 1-0, який забезпечує довгоочікуваний прорив Маноло Габб’ядіні (3 голи в його активі, включаючи дербі). Зараз «Сампдорія» одноосібно займає третю сходинку. Звичайно, вдалий старт нічого не гарантує, наближається смуга складних поєдинків, але варто спробувати поборотися за перемогу у другому ешелоні, особливо коли імениті претенденти («Мілан», «Наполі», «Інтер», «Лаціо», «Фіорентина»…) з різних причин осідлали американські гірки: то впадають у відчай, то зітхають з полегшенням.
Колективізм. Регіональними досягненнями може похвалитися північний схід країни, представники якого – «Удінезе» та «Верона» – займають позиції поряд з вершиною, своєю діяльністю уособлюючи прагматизм місцевих мешканців. В Удіне родина Поццо з думкою про майбутнє будує власний стадіон за прикладом «Ювентуса», а також уже багато років працює і на результат, і на ринок (тобто на власний гаманець): зірочки запалюються, а потім відходять, поступаючись місцем іншим. Лише одна зірка є незмінною – Антоніо Ді Натале, головною мотивацією якого у цей момент є здобуття позначки у 200 голів (поки що 196), наблизитися до якої допомогли переможні дублі у ворота «Емполі» та «Парми». Вдалою виявляється ставка на молодого спеціаліста Андреа Страмаччоні, котрий ризикнув вибрати захист у чотири замість звичного у три ще з часів Дзаккероні і не помилився. «Дзебретті» навіть не відставали б від «Сампдорії», якби не вигаданий арбітром пенальті у додатковий час матчу з «Чезеною». Що стосується «Еллас», то команда, яка належить Мауріціо Сетті, не так давно повернулася на елітну сцену, але уже встигла розпродати своїх провідних виконавців зі значними прибутками. Трагедія? Зовсім ні! Андреа Мандорліні знову виліплює боєздатний колектив, який на цей момент поступився лише інопланетній «Ромі». Неочікуваним бомбардиром став перший молдаванин Серії А Артур Іоніце, про якого я нещодавно розповідала. Повернувшись під крило улюбленого тренера, розцвів змужнілий грек Панайотіс Тахцидіс, відзначившись уже двома влучними ударами – особистий рекорд. Ветеран Маркес не підводить, але своїми характеристиками накладає на тренера необхідність переходити на оборону у три. Чекають багато від аргентинця Савіоли, коли той адаптується... Одним словом, робота кипить, тривають пошуки рівноваги.