Один з головних героїв 6-го туру Прем'єр-ліги в ексклюзиві «Футбол 24» - про розвиток своєї кар'єри і про те, як йому вдалося врятувати перемогу для «Шахтаря» в матчі проти запорізького «Металурга».
- Можна сказати, що це був один з головних днів у моїй кар'єрі, - починає розмову Богдан Сарнавський, який відбив пенальті в кінці гри за рахунку 1:0 на користь «Шахтаря».
- Опишіть думки, які крутилися в голові, коли Лисицький встановлював м'яч?
- Так якихось особливих думок не було. Знав, що треба робити, чітко уявляв собі це. Вдалося зробити так, щоб він пробив по зручній для мене траєкторії.
- Чи було відчуття, що використав свій шанс?
- Десь так, та. З іншого боку, мені просто пощастило. Пенальті - це лотерея.
- Та ну - але ж є ті, хто бере їх регулярно, а деяким навпаки не вдається. Невже лотерея?
- У кожного воротаря свій план, своя манера. Одні просто стрибають навмання. Інші намагаються змусити того, хто б'є, вдарити в той кут, в який хочеться воротарю. Треті - грають по м'ячу. Але я не вірю в цю тактику.
- Ви з якої категорії?
- З другої. Показав в один бік, стрибнув в інший.
- Вам надовго запам'яталося те, що витворяв в Новій Зеландії воротар збірної Сенегалу?
- Я намагався збити їх з пантелику - жодного не відбив. Він же зумів три взяти. Його день був.
- Після тренувань додатково працюєте над відбиванням пенальті?
- Я думаю, цей компонент неможливо натренувати. Але іноді з Ярославом Ракицьким залишаємося, граємо, побившись об заклад, на «колу» чи на ще щось.
- Хто зазвичай виграє?
- Як правило, я у Яру виграю. Але іноді і він. По-різному.
- Два з половиною роки тому ви підписали контракт з «Шахтарем», а лише зараз дебютували в чемпіонаті. Тоді ви розуміли, що буде настільки довгий шлях?
- Звісно, сподівався, що все піде швидше. Але вийшло так, як вийшло. Ні про що не шкодую.
- Чи є надія, що після цього ви отримаєте більше ігрової практики?
- Звичайно. Я дуже хочу грати, мені цього добряче не вистачає.
- За минулий сезон ви провели чотири офіційні матчі за клуб, з яких три в Кубку і один в чемпіонаті дублерів. Я не повірю, що влітку у вас не було думок в дусі «так тривати не може, пора міняти команду».
- Були такі думки. Вирішив залишитися в «Шахтарі».
- З чиєї ініціативи? Вашої чи клубу?
- 50 на 50. Практику в минулому сезоні я за збірну отримував, ми регулярно проводили матчі, так що повністю без футболу я не залишався.
- Після угорського юнацького чемпіонату Європи, після Нової Зеландії ви отримували хоча б одну пропозицію з Європи?
- Хтось щось говорив, але нічого конкретного.
- Що стосується варіантів в Україні: був колись близько до оренди?
- Так, одного разу. Але, але, але... Не склалося тоді. Може, трохи засмутився, але зараз бачу, що навпаки все складається добре. Я задоволений тим, що дебютував в «Шахтарі».
- За останній період ви двічі виходили за основу, обидва рази «на нуль». Чи була хоча б одна претензія від тренерського штабу за підсумками цих матчів?
- Ідеального нічого не буває. Звичайно, десь не підказав, десь ще похибка сталась. Всяке буває.
- Ви майже три роки тренуєтесь поруч з Андрієм П'ятовим. Що найголовніше почерпнув від нього?
- Холоднокровність. Дуже-дуже високий рівень спокою у нього. Це дуже важливо. Впевненість теж.
- Як ви плануєте свою кар'єру? Яким бачите її розвиток у найближчі роки?
- Зараз найбільше хочу регулярно виходити на поле. Заради цього і працюю на тренуваннях. А взагалі, якщо говорити глобально, то мрію коли-небудь переїхати в Іспанію. В ідеалі - «Реал» Мадрид.
- Поїздка в середині вересня в Мадрид буде для вас особливою?
- Сто відсотків. Навіть у якості глядача побувати на «Сантьяго Бернабеу» - це вже мрія. Шкода, що мій улюблений воротар Ікер Касільяс вже там не грає.
Гліб Корнієнко