П'ятий тур чемпіонату України видався дуже багатим на події. Це і перемога у меншості "Металіста" над "Волинню", і абсолютно заслужена і ганебна поразка "Динамо" від "Чорноморця", і конфлікт Девіч - Соса.
Мені ж особисто вже кілька днів не йде з голови інший епізод цього туру: момент, коли арбітр поєдинку "Металіст" - "Волинь" Сергій Бойко явно сплутав кольори картки, яку пред'явив Ванче Шикову після порушення на Хосе Ернесто Сосі.
...Два роки тому найсильнішим арбітром з України вважався Віктор Швецов. Його навіть якимось там запасним взяли на Євро-2012 - щоб таблички з цифрами доданого часу підносив до бокової лінії. Єдиного серед усього українського суддівського корпусу, між іншим. Але волейбольний гол Сергія Кузнєцова на очах "найкращого рефері України", повна безкарність щодо Срни, коли той душив Мандзюка, значно підмочили репутацію цього арбітра. А після нещодавнього матчу "Шахтар" - "Динамо" і низки мало адекватних як для кваліфікованих рефері рішень (наприклад, коли Тайсон "відривав" ногу Ярмоленку) довіра до нього з боку українських вболівальників впала нижче самі знаєте чого. Ба більше, навіть П'єр-Луіджі Колліна, який дуже рідко критикує підлеглих йому по лінії арбітражної ієрархії суддів, публічно висловив незгоду з діями Швецова. І вже пост-скриптум КДК ФФУ дискваліфікував Тайсона за грубу гру на два матчі. Хоча Швецов там і фолу навіть не вгледів.
До чого я це веду? Та просто намагаюся провести паралель між Швецовим та Сергієм Бойком, до якого, схоже, перейшов титул "найперспективнішого" рефері України. Особливо після того, як він відсудив кілька поєдинків молодіжного Євро, що відбувався влітку. Теж, аванси, перспективи, а насправді...
Дещо нижче я поясню, чому я вирішив приділити цьому не такому вже на перший погляд важливому епізоду окремий блог. Але для початку хотів би розібратися у першопричинах суддівських помилок.
Основних, на мою скромну думку, є три. Перша причина - це трактування епізоду. Наприклад, було падіння у штрафному, яке викликало пізніше певний резонанс, але арбітр потрактував цей епізод як такий, який "не тянув" на пенальті. Друге - недогледів: головний арбітр матчу з десятка, а то і більше метрів може не побачити, чи, наприклад, м'яч повністю перетнув лінію воріт, і якщо йому не підскаже один із помічників, було там взяття воріт чи ні, то він може прийняти помилкове рішення. Приклад - сумнозвісна для нас "справа Кашшаї". І третя причина - упередженість. Тут я промовчу. Бо по-перше, особисто нікого за руку не ловив, тому і звинувачувати не маю права. А по-друге, наших арбітрів звинувачують в упередженості вже більше десятка років. Тільки спочатку цим займалася одна сила в українському футболі, а тепер - інша. І на мою особисту думку, самі обвинувачі не стільки вірили у свої ж обвинувачення, як використовували (і використовують) цей трюк як елемент тиску або ж подекуди і виправдання. Такі вже наші реалії. Але, як казав один відомий телеведучий, "це вже буде зовсім інша історія".
Ми ж повернемося до епізоду з фолом Шикова на Сосі. Рішення Бойка по цьому моменту викликало подив не лише у коментаторів, але й у всієї футбольної громадськості. Мирон Маркевич, який рідко критикує суддів, в післяматчевому коментарі прямо сказав: "Можливо, я правил не розумію, але фол останньої надії повинен каратися червоною". Коли після свистка Сергій Бойко з рукою у кишені біг до Шикова, 99% глядачів та вболівальників на стадіоні були у передчутті, що він витягне червону картку. Та витягнув лише "гірчичник".
(відео самого фолу - з 04:33)
Але чому? Недогледів? Та ні, свисток про порушення був, значить все бачив. Не так потрактував? Але як можна було це інакше трактувати: Шиков практично по центр воріт кладе на газон Сосу, перед яким був тільки Літовченко, а позаду в десятку метрів не було гравців: чистий, класичний фол останньої надії, який за всіма суддівськими підручниками та й взагалі правилами футболу карається червоною! Упередженість? Даруйте, але дуже слабко віриться, що "Металіст" у матчі з "Волинню" засуджували та й піднімати цю тему з вище зазначених причин не дуже хочеться. Дехто ще може закинути популярним останнім часом "духом гри": мовляв, якось не дуже в плані інтриги хотілося б давати таку фору явному фавориту матчу. Але спробували б ви це розказати гравцям та вболівальникам "Металіста", якби команда в результаті втратила очки! Нагадаємо, що епізод трапився за рахунку 0:0 - коли ще нічого не було зрозуміло у цьому матчі...
...Марко Девіч забив прямий гол зі штрафного, призначеного якраз за цей фол Шикова, а "Металіст" навіть у меншості довів свою перевагу над "Волинню" до розгромних 4:0. Все стало на свої місця. Про цей епізод Бойка уже практично не згадують, і можна погодитися, що це не найкричуща помилка в історії українського арбітражу. Хоча для мене особисто, це не що інакше, як банальний самосуд. Суддя матчу вчинив так, як лише він цього захотів, а не так, як цього вимагає закон.
А тепер поясню, чому я у вас, шановні читачі, відняв стільки часу. Я неодноразово чув, що арбітри ФІФА та УЄФА - це закрита каста, і, мовляв, нашим рефері туди зась. Але тепер я нарешті остаточно розумію, чому українські арбітри знаходяться... ну, там де вони знаходяться, якщо взяти до уваги систему європейського та світового футбольного арбітражу. Нагадаю, що жоден за часів незалежного українського футболу не відсудив матчів мундіалів чи першостей Європи! Жоден не працює на поєдинках бодай групового етапу Ліги чемпіонів... Чому? Та ось за такі епізоди! Помиляються всі - і в Європі, і у світі. Але не всі зневажають правила і закони. А це куди страшніше.